Щоб підвищити ефективність управління бюджетними коштами, Кабінет Міністрів і Національний банк України Постановою «Про впровадження казначейської системи виконання державного бюд-жету» від 14 січня 1997 р. передбачили запровадження в Україні казначейської системи виконання державного бюджету. Відтак пов-новаження учасників бюджетного процесу дещо змінюються. Кош-ти державного бюджету акумулюються на єдиному казначейському рахунку (єдиний казначейський рахунок — це сукупність бюджетних рахунків, відк-ритих Головному управлінню Державного казначейства та його територіальним ор-ганам за балансовими рахунками №2513, 3513 «Кошти Державного казначейства України» в установах Національного банку та уповноважених комерційних банках.), через який органи Державного казначейства здійснюють операції за бюджетними доходами і видатками згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, затвердженим Вер-ховною Радою України. Органи Державного казначейства здійснюють попередній контроль за витрачанням бюджетних коштів, ведуть облік цих коштів і складають відповідну звітність. Банківська сис-тема акумулює кошти державного бюджету на єдиному Казначейсь-кому рахунку, зберігає і переказує їх за дорученням органів Казна-чейства. За міністерствами й відомствами (головними розпоряд-никами бюджетних коштів) залишається право розподілу коштів за напрямами витрат, затвердженими в бюджеті. Органи Державної податкової адміністрації стежать за дотриманням податкового зако-нодавства, забезпечують облік платників податків і зборів, контро-люють своєчасність надання бухгалтерської звітності. Державна контрольно-ревізійна служба і Рахункова палата здійснюють по-дальший контроль за використанням бюджетних коштів.

Згаданою вище спільною постановою Кабінету Міністрів і Наці-онального банку України від 14 січня 1997 р. передбачено поетапне запровадження в Україні казначейської системи касового виконання державного бюджету. На першому етапі, починаючи з 1997 р., пос-тупово запроваджується касове виконання державного бюджету че-рез територіальні органи Державного казначейства за видатками. Головне управління Державного казначейства за погодженням із Національним банком затвердило 21 березня 1997 р. Тимчасову інс-трукцію про порядок касового виконання бюджету за видатками та Положення про єдиний казначейський рахунок. На другому етапі передбачається поступове запровадження касового виконання дер-жавного бюджету через казначейську систему за доходами. Згідної наказом Головного управління Державного казначейства від 29 квіт-ня 1998 р. запроваджується експеримент з 1 травня 1998 р. по касо-вому виконанню державного бюджету за доходами органами Дер-жавного казначейства паралельно з установами банків.

Касове виконання державного бюджету за видатками через ка-значейську систему. Головне управління Державного казначейства доводить до головних розпорядників бюджетних коштів затвердже-ні обсяги фінансування за підрозділами бюджетної класифікації. У свою чергу, головні розпорядники на основі отриманих даних скла-дають розподіл бюджетних коштів по областях за підвідомчими ус-тановами, організаціями, а також розділами, параграфами і статтями бюджетної класифікації. Головне управління Державного казначей-ства, отримавши від розпорядників розподіл бюджетних коштів, пе-реказує гроші своїм територіальним управлінням, щоб забезпечити фінансування видатків державного бюджету. Кошти зараховуються на бюджетні рахунки єдиного казначейського рахунку, відкриті для територіальних управлінь в установах банків за балансовими рахун-ками № 3513, 2513 «Кошти Державного казначейства України». На підставі виписок, отриманих із банківських установ, органи Казна-чейства зараховують одержані кошти на реєстраційні рахунки, від-криті в органах Казначейства на ім'я розпорядників коштів, з метою обліку як надходження грошей, так і їх витрат.

Для відкриття рахунків та заведення особових справ розпоряд-ники коштів згідно із затвердженою інструкцією подають до органів Казначейства відповідні документи. Рахунки відкриваються на один бюджетний рік і щорічно поновлюються. При цьому бюджетні ра-хунки розпорядників коштів (бюджетних установ та організацій) в установах банків закриваються. Фінансування та оплату їхніх витрат здійснюють органи Державного казначейства на підставі затверд-жених кошторисів доходів і видатків. Кошторис є основним доку-ментом, який визначає загальний обсяг, цільовий напрям і поквар-тальний розподіл коштів.

Для оплати витрат розпорядники бюджетних коштів подають до органів Казначейства платіжні доручення, до яких додаються відпо-відні рахунки, рахунки-фактури, накладні, акти про виконані роботи тощо. Органи Казначейства перевіряють правильність заповнення розрахункових документів, необхідність і доцільність видатків, а також наявність коштів на відповідному реєстраційному рахунку.

Розпорядники бюджетних коштів подають розрахункові доку-менти за формами, встановленими Національним банком України. Зазначені документи оформляються органами Казначейства і скріп-люються відбитком його печатки. Після цього їх у вигляді електрон-них розрахункових документів подають до уповноваженого банку каналами зв'язку у системі «клієнт — банк» без надсилання реєстрів у паперовій формі. Якщо ж розрахунки здійснюються без застосу-вання електронної системи, то документи подаються у паперовій формі.

Оплата витрат розпорядників бюджетних коштів, тобто оплата рахунків за виконані роботи, отримані послуги, придбані матеріаль-ні цінності, здійснюється установами банків із бюджетних рахунків, відкритих для органів Державного казначейства. Із цих самих раху-нків на підставі належно оформленого грошового чека банки вида-ють уповноваженим особам розпорядників коштів готівку на цілі, передбачені в їхніх кошторисах доходів та видатків. Готівка вида-ється за умови отримання банком від Казначейства доручень на від-рахування встановлених загальнодержавних зборів від заробітної плати. Невикористана готівка повертається уповноваженою особою розпорядника коштів на бюджетний рахунок Казначейства.

Згідно з чинним порядком кошти бюджету зосереджені на бюд-жетних рахунках, відкритих в установах Національного банку та уповноважених комерційних банків. Враховуючи ризики, з якими пов'язана діяльність комерційних банків, а також нестабільність банківської системи України, Законом «Про бюджетну систему України» (1995 р.) було передбачено створення Державного бюд-жетного банку, через установи якого здійснюватиметься касове ви-конання бюджетів. Слід, однак, зауважити, що для реалізації цієї ідеї потрібні значні кошти, яких сьогодні держава не має. Крім того, виникає сумнів: чи доцільно створювати спеціальний Бюджетний банк, коли в Україні, хоча й поступово, впроваджується казначейсь-ка система виконання державного бюджету, яка залишить за банків-ською системою лише функцію