Поява і розвиток форм психічного відображення у тварин

Розвиток — це рух від простих форм і структур до вищих, - більш складних.

Розвиток життя, наприклад, це не коловорот подій, а послідов-ний процес, рух від найпростіших до дедалі складніших форм, пов'язаний з ускладненням зв'язків, будови матеріальних систем.

Процес розвитку природи не можна уявити у вигляді прямої лінії. У своєму розвитку вона, як говорив О. І. Герцен, ніби "кида-ється в різні боки і ніколи не йде правильним маршем вперед". Це й зумовило всю багатоманітність форм існування матеріальних тіл та явищ. Так, наприклад, розвиток органічної матерії пішов тисяча-ми напрямів і дав незмірне багатство видів рослинного і тваринного світу. Еволюція людини — лише одна з ліній розвитку органічного світу.

Ч. Дарвін розкрив основні шляхи розвитку природи, її зако-номірності. Проте аналізуючи проблему виникнення людини, він не зміг з'ясувати рушійні чинники розвитку, під впливом яких тварин-ний предок людини перетворився на мислячу істоту. Він припускав, Іцо людина виникла за біологічними законами природного добору, але не зміг піднятися до розуміння провідної ролі суспільного ви-робництва, яке створює нові, відмінні від біологічних, соціально-історичні закони розвитку.

Для розуміння того, як виникла психіка людини, її свідомість, необхідно розглянути, як вона зароджувалася в процесі еволюції живих форм, як протягом багатьох мільйонів років розвивалася від найпростіших, елементарних форм до вищих.

Досліджуючи природу матерії, вчені розглядають різні форми її руху, оскільки рух є способом існування матерії, її внутрішньою шіастивістю. Нерухомої матерії не існує взагалі. У стані руху, змін і розвитку перебуває у Всесвіті вся органічна й неорганічна природа.

Усім видам матерії, починаючи з неживої, неорганічної і Ііікінчуючи найвищою складною матерією — людським мозком, шиїстива якість відображення, тобто здатність реагувати на впливи. Форми відображення залежать від форм існування матерії: відобра-ження виявляється у здатності реагувати на зовнішні впливи кідповідно до характеру впливу та форми існування матерії. Вищою формою відобра

2. Механізми відображувальної діяльності
на різних стадіях розвитку психіки

На сенсорній стадії під впливом повторення з покоління в по-коління умови життя, дії, корисні тваринам, спадково закріплюва-лись і набули природженого безумовного характеру. Безумовні реф-лекси — це природжені видові рефлекси. Захисні, орієнтовні та інші рефлекси забезпечують розпізнавання необхідних подразників і за-доволення життєво важливих потреб. Звичайно, аналізатори сприй-мають і інші подразники, індиферентні для організму, але видовий досвід не може використати цю інформацію і вона для нього втра-чається. Безумовні, рефлекторні дії, поступово ускладнюючись, на-бувають форми інстинктів.

Інстинкт — ланцюжок безумовних рефлексів, природжена, видова форма поведінки тварин. Це жорстка програма поведінки у відповідь на дію певного подразника. Якщо ж характер дії подразника змінюється, тоді неминуче настає смерть, оскільки пристосування до нових умов немає. Втрати компенсуються величезною швидкістю розмноження і численним потомством, що вимагає швидкої зміни поколінь, а отже — короткої тривалості життя кожної особини. Че-рез таку короткочасність організм має бути наділений усіма форма-ми поведінки вже при народженні: одноденці (вид метеликів) нав-чатись ніколи.

Французький сільський учитель Жюль Фабр, відомий кропітки-ми спостереженнями за комахами, писав так: "Інстинкт усе знає в тій незмінній галузі дій, яка йому визначена; інстинкт нічого не знає поза цією галуззю. Його призначення — бути водночас що-найбільшим ясновидцем знання і дивовижною непослідовністю безглуздості, залежно від того, діє тварина в умовах нормальних чи випадкових".

Ось одне з його спостережень. У земляної оси церцеліс є такий ритуал: упіймавши здобич, вона підтягує її до нірки, залишає біля входу, заповзає до своєї нірки, щоб оглянути її, після чого повер тається і затягує туди здобич. Поки оса оглядала нірку, дослідник відсунув здобич. Повернувшись і не знайшовши здобичі там, де за-лишила, оса почала оглядати територію довкола. Знайшла, віднесла до нірки і знову, залишивши, полізла всередину. Сорок разім дослідник відсовував здобич і стільки ж разів невтомно повторкжі ла свої дії оса.

Інстинкт — це незмінна програма: птахи будують гнізда, харак терні лише для свого виду, причому навіть особини, вирощені її

ження є психічне відображення, а вищою формою психічного відображення — свідоміст

3. "Мова" і спілкування тварин

Більшість тварин з метою виживання об'єднуються в групи з особинами свого виду. Взаємовідносини "суспільних" тварин сягають високого рівня складності й характеризуються своїми нор-мами співжиття, високорозвиненими інстинктивними реакціями на

"Мова" запахів — мабуть, найдавніша, адже нею й досі користу-ються тварини, які раніше за інших з'явилися на Землі. Пахучими речовинами помічають свої стежини мурахи. Бджоли-розвідниці, знайшовши їжу, просочують своїм запахом повітря й навколишні предмети, щоб робочі бджоли могли швидко й безпомилково знай-ти дорогу до годівниці.

Величезне значення має запах для зустрічі самців і самок багать-ох метеликів, комах, павуків.

У ссавців пахучі залози бувають розташовані на різних частинах тіла. Антилопи позначають гілки дерев і кущів, розміщених на межі їхньої ділянки, виділенням передочної залози. Ведмеді залишають слід на деревах і камінні кігтями і спиною, у кішок і собак для цієї мети слугує сеча.

Мова запахів дуже важлива для багатьох тварин-мисливців. Со-бака та його родичі знаходять здобич головним чином завдяки ор-ганам чуття. Відстань, на яку собака може чути запах дичини, пере-дусім залежить від напряму і сили вітру та вологості ґрунту.

З диких тварин хорошим чуттям володіють вовк, шакал, лисиця.

"Мова" звуків. Звуковий код тварин дуже різноманітний. Най-частіше ми чуємо "пташину розмову". Треба розмежовувати пісню птахів і сигнали, які вони подають у різних випадках життя. Звуки можуть