"Мова" звірів складається з небагатьох "слів", якими передають-ся задоволення, страх, жах, лють, перехід у напад та інші емоційні стани.

Тварини, які живуть угрупованнями, балакучіші від одинакін, адже їм є про що "поговорити" один з одним.

Серед мавп є і зовсім мовчазні (горили), і дуже балакучі (у слон нику шимпанзе 35 звуків, у гамадрилів — 40, гібони можуть спіна ти чистими голосами, близькими до голосу людини).

"Мова" жестів. Рідко звуковий сигнал тварин не супроводжу-ється якимись жестами. А іноді "німа розмова" зрозуміла і без будь-яких "слів".

Бджоли-розвідниці передають інформацію танком: прилетівши до вулика, бджола на сотах робить швидкі колові рухи і водночас крутить черевцем. Якщо корм зовсім близько від вулика, то вона описує криві, близькі до літери О, а коли далі — то схожі на вісімку. Ритм танцю і частота покручувань черевцем дають знати іншим чле-нам сім'ї, чи далеко до корму і чи багато його. Напрямок визна-чається за кутом нахилу осі описуваної фігури відносно вертикалі. Цей кут відповідає кутові між напрямком на сонце і на джерело корму.

4. Відмінність психіки людини від психіки тварин

Порівняння психіки тварин з людською дозволяє
виділити такі основні відмінності між ними.

Ф 1. Тварина може діяти лише в межах ситуації, що сприймається безпосередньо, а всі здійснювані нею акти обмежені біологічними потребами, тобто мотивація завжди біологічна.

Тварини не роблять нічого такого, що не обслуговує їхніх біологічних потреб. Конкретне, практичне мислення тварин робить їх залежними від безпосередньої ситуації. Лише в процесі орієнту-вального маніпулювання тварина здатна розв'язати проблемні зав-дання. Людина ж завдяки абстрактному, логічному мисленню може передбачати події, чинити відповідно до пізнаної необхідності — свідомо.

Мислення тісно пов'язане з мовленням. Тварини лише подають сигнали своїм родичам з приводу власних емоційних станів, тоді як людина за допомогою мови інформує інших у часі та просторі, пе-редаючи суспільний досвід. Завдяки мові кожна людина користуєть-ся досвідом, який вироблено людством протягом тисячоліть і якого вона ніколи не сприймала безпосередньо.

Ф 2. Тварини здатні використовувати предмети як знаряддя, але жодна тварина не може створити знаряддя праці. Тварини не жи-вуть у світі постійних речей, не виконують колективних знаряддєвих дій. Навіть спостерігаючи за діями іншої тварини, вони ніколи не будуть допомагати одна одній, діяти спільно.

Лише людина створює знаряддя за продуманим планом, вико-ристовує їх за призначенням і зберігає на майбутнє. Вона живе у світі постійних речей, користується знаряддями спільно з іншими людьми, переймає досвід користування знаряддями праці та передає його іншим.

Ф 3. Відмінність у психіці тварин і людини полягає в почуттях. Тварини також здатні переживати позитивні чи негативні емоції, але лише людина може співчувати в горі чи радості іншій людині, насолоджуватися картинами природи, переживати інтелектуальні почуття.

Умовирозвиткупсихіки тварин і людини є четвертою відмін-
ністю. Розвиток психіки у тваринному світі підкорено біологічним
законам, а розвиток психіки людини детермінується суспільно-істо-
ричними умовами.

5. Суспільно-історичний характер свідомості

Біологічною передумовою суспільних відносин була зграя, в якій кожна особина відчувала себе захищеною, отримувала допомогу від інших. Чинником, який зумовив перетворення зграї в суспільство, виступила трудова діяльність, тобто така, яка прова-диться людьми за спільного виготовлення й використання знарядь.

Зміна умов життя, погіршання клімату зумовили зменшення можливостей задоволення первинних потреб. Предки людини виму-шені були або вимерти, або якісно змінити свою поведінку, прис-тосуватись до нових умов, щоб вижити.

Первісна людина знайшла вихід у здійсненні спільних передтру-дових дій. Інстинктивне спілкування поступово змінювалося спілкуванням на основі "виробничої" діяльності. Спільна діяльність та взаємний обмін продуктами діяльності сприяли перетворенню

зграї в суспільство.

Виникнення трудової діяльності впливало на розвиток суспіль-них відносин, які, у свою чергу, сприяли вдосконаленню трудової діяльності. З ускладненням трудових процесів пов'язаний розвиток вищої форми психіки людини — свідомості, для якої характерне виділення об'єктивних стійких властивостей предметної діяльності та перетворення навколишнього середовища.

Поступово знаряддя праці, які виготовляють люди, ускладню-ються і спеціалізуються, за ними закріплюються постійні операції. Саме через це виникають якісні відмінності середовища людини і середовища тварини, яка не живе у світі постійних речей.

Створені людьми знаряддя виступають матеріальними носіями операцій, дій і діяльності попередніх поколінь. Через знаряддя одне покоління передає свій досвід іншому у вигляді операцій, дій, діяльності. З ускладненням знарядь їх виготовлення відбувається через поділ операцій між багатьма членами суспільства одночасно. Діяльність поступово стає усвідомлюваною, осмисленою, оскільки кінцева мета її — задоволення потреби в їжі — стає дедалі більше віддаленою, і осягнути це може лише людина з розвиненим логічним мисленням.

-

6. Свідомість та її структура. Свідоме

й несвідоме в психічній діяльності людини

{

Свідомість — це вища інтегрована форма психіки, яка склада-ється під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини *па її спілкування за допомогою мови з іншими людьми.

Основними характеристиками свідомості є:—

відображення навколишнього світу за допомогою пізнавальних процесів (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява). Пору-шення будь-якого з пізнавальних процесів призводить до розладу свідомості;—

розрізнення суб'єкта й об'єкта (тобто того, що належить "Я" і "не Я"), яке відбувається в процесі формування самосвідомості людини. Людина — єдина жива