Завершальний контроль виконує дві функції. По-перше, він надає інформацію, необхідну для планування в майбутньому
з урахуванням помилок минулого. По-друге, контроль здійснюється з метою сприяння мотивації з допомогою матеріального та морального стимулювання виконавців. Звіт про виконання прог-рами є своєрідною формою завершального контролю.

Етапи контролю

КОНТРОЛЬ

Запобіжний | Поточний | Завершальний

Етапи контролю

Розробка критеріїв і нормативів

Порівнювання фактичних результатів
з критеріями і нормативами

Коригувальні дії

Дальший
контроль | Усунення причин відхилень | Перегляд критеріїв і нормативів

У процедурі контролю виділяють три основні підетапи: розробка нормативів і критеріїв; порівнювання з ними реальних результатів і вжиття необхідних коригуючих заходів.

Розробка критеріїв і нормативів здійснюється під час розробки проекту програми. По суті, критерії та нормативи — це показники програми, за допомогою яких описуються цілі, підцілі та завдання ЦКП.

Порівнювання нормативів і критеріїв з результатами здійснюється під час поточного контролю з метою визначення відхилень. На цьому етапі визначається одна з трьох основних ліній поведінки:

1. Якщо порівняння фактичних результатів із нормативами свідчить про те, що цілі досягаються, то ліпше продовжувати вимірювання результатів, повторюючи цикл контролю, і утриматися від будь-яких дій.

2. Наявність розходжень між результатами й цілями потребує здійснення певних коригуючих дій, спрямованих на усунення причин відхилень.

3. Усвідомлення нереальності цілей і заходів, спрямованих на їх досягнення, спричиняє необхідність перегляду нормативів.

Отже, визначення проблем і цілей, планування відповідних заходів, забезпечення цих заходів наявними ресурсами — є одними з найскладніших і найвідповідальніших етапів програмно-цільового планування.

Аналіз існуючих в Україні ЦКП свідчить про те, що під час розробки багатьох із них було допущено серйозні прорахунки на стадіях формулювання проблем, цілей, побудови цілереалізуючої системи, контролю. Значні недоліки мали місце і в процесі забезпечення програмних заходів наявними ресурсами. Подолання названих недоліків потребує чіткого додержання всіх правил і процедур програмно-цільового методу планування, а також удоско-налення діяльності державного апарату.

Практичне завдання

2. За даними таблиці 2 розрахувати внесок будівельників у створення ВНП.

Таблиця 2.

Виробництво | Кінцева сума продажу (у.о.) | Купівля товарів, необхідних для виробництва (у.о.)

Будинку

Скла

Цегли

Фарби

Інше | 20000

50

1200

420

3080 |

200

4000

0

4300

А) Як уникнути подвійного розрахунку при вимірюванні ВНП?

Б) Дати визначення доданої вартості та пояснити способи її обчислення.

Розв’язання

ВНП = доданої вартості

Фірма чи домогосподарство створює додану вартість, перетворюючи сировину в проміжні товари, які вона може продавати на ринку. Додана вартість - це різниця між сумою продажу (оборотом) і витратами на сировину, проміжні товари та імпорт з-за кордону. Вона є тією різницею, а саме доходом, що отримує фірма чи домогосподарство від застосованих ними факторів виробництва.

ВНП = 20000+(50-200)+(12000-4000)+420+(3080-4300) = 20000-150+8000+420-1220 = 27050 (у.о.)

Отже, внесок будівельників у створення ВНП становить 27050 (у.о.)

Щоб при розрахунку національного прибутку уникнути подвійного рахунку, необхідно ретельно стежити, щоб в нього включалася тільки додана вартість, створена кожною фірмою. Додана вартість є ринкова ціна обсягу продукції, зробленої фірмою, за вирахуванням вартості спожитих сировини і матеріалів, придбаної нею у постачальників.

Список використаної літератури:

Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки : Навчальний посібник. – Тернопіль : ТАНГ, 2000.

Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С. М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін.— К.: КНЕУ, 2000. — 316 с.

Державне регулювання економіки: Навч. посібник / За ред. Архієреєва С.І., Решетняк Н.Б. - Харків: НТУ „ХПІ", 2004. - 190с.

А.С. Музиченко. Державне регулювання інвестиційної діяльності // Формування ринкових відносин. – 2004.

Державне регулювання економіки Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. — 5-те вид., стер. — К.:.Знання, 2006. 213 с

Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки. Навч. посіб. — 3-тє вид., випр. — К.: Знання, 2006. — 262 с.

Швайка Л. А. Державне регулювання економіки. Навч. посіб. — К.: Знання, 2006