Якість промислової чи сільськогосподарської продукції не можна виміряти двома чи трьома показниками. Для цього застосовують систему показників. Для механічного процеса – це потужність, продуктивність, маса, габарити, радійність, точність, безшумність, зручність у роботі, кількість точок зменшення тощо.

Існує окрема наука, що займається вимірюванням якості,- кваліметрія.

Кваліфікація кадрів свідчить про рівень знань, вмінь та трудових навичок робітників

і службовців певного підприємства, галузі чи країни.

- Продуктивність праці характеризує ефективність виробничої діяльності людей в

процесі створення матеріальних благ і послуг. Вона вимірюється кількістю продукції

чи послуг, вироблених працівником за одиницю робочого часу(тиждень, місяць, рік тощо), або кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції чи надання послуги.

3. Структурні елементи виробничих відносин.

Виробництво обов’язково передбачає взаємовідносини між людьми з приводу виробництва. Такі відносини називають виробничими, або економічними.

Система виробничих відносин складна і багатоманітна. Однак головним, визначальним у її змісті є відносини власності. Як основа виробничих відносин власність характеризує суспільний спосіб поєднання працівника з засобами виробництва і відповідні відносини між людьми з приводу привласнення матеріаль-

но-речових елементів і результатів виробництва. Вона визначає інтереси виробни-цтва, його цільову спрямованість, умови розпорядження і використання. Водночас відносини власності зумовлюють історичну специфіку цього суспільства, його класову і соціальну структуру, систему влади.

Власність на засоби виробництва визначає характер економічних відносин між людьми і форми розподілу, обміну, споживання створених матеріальних і духовних цінностей.

Отже, система виробничих відносин кожного суспільства- це сукупність економічних зв’язків між людьми, що визначається специфікою відносин власності,

які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання

матеріальних і духовних благ.

Розподіл, обмін і споживання відчувають визначальний вплив виробництва. Відповідно до цього кожна система виробничих відносин формується і функціонує виходячи з провідної ролі виробництва.

Економічні відносини є базисом суспільства, на якому ґрунтуються надбудовчі відносини- соціальні, правові, політичні, національні, культурні, моральні тощо.

Розвиток економічних відносин визначає еволюцію надбудовних відносин або їх окремих елементів, які чинять зворотній вплив на економічні відносини. Взаємодія і взаємний вплив базису і надбудови на різних етапах розвитку суспільства змінюються. Надбудова може грати першочергову роль у перетворенні базису. Наприклад, для рефермування в Україні адміністративно-командної економіки потрібно змінити відносини власності. Зробити це можна через зміну правових норм та політичної системи.

Отже, результатом виробництва, що є взаємодією людини і природи, з одного боку, і економічних відносин між людьми-з іншого, є продукт.

4. Структура суспільного виробництва.

Економічна система суспільства формується на основі суспільного виробництва і спрямована на його розвиток, якісне удосконалення, що є фундаментом для реалізації багатоманітних потреб та інтересів суб’єктів втробничої діяльності всіх членів суспільства.

Структура суспільного виробництва включає матеріальне і нематеріальне виробництво.

Матеріальне виробництво є сферою суспільного виробництва, в якій виробляються:

а) матеріальні блага: вугілля, цемент, метал, папір, будівлі,одяг, взуття, обладнання, хімічні вироби, електроенергія, тепло, холод тощо;

б) матеріальні послуги: вантажний транспорт, оптова торгівля, обслуговування і ремонт техніки, обладнання виробничого призначення тощо.

Нематеріальне виробництво – це сфера суспільного виробництва, в якій виробляються:

а) нематеріальні послуги: роздрібна торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт та зв’язок (що обслуговує населення), побутове обслуговування, охорона здоров’я тощо;

б) духовні цінності: освіта, культура, мистецтво тощо.

Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг. Остання охоплює підприємства й галузі, що виробляють матеріальні і нематеріальні послуги. Це може бути транспорт, зв’язок, торгівля. Ці галузі самі по собі не створюють матеріального продукту. Але корисний ефект, що створюється вантажним транспортом та зв’язком, можна спожити лише під час перевезення та поєднання різних суб’єктів господарювання. Ось чому ці галузі є структурним елементом матеріального виробництва.

Праця у сфері обігу передбачає сортування, фасування, зберігання та пакування засобів виробництва, що також є продовженням процесу виробництва. Роздрібну

торгівлю, пасажирські перевезення, зв’язок, що задовольняє потреби людей, слід відносити до нематеріальних рослуг.

Матеріальне виробництво – це вирішальна сфера людської діяльності. Вона визначає виникнення, становлення і розвиток нематеріального виробництва. Водночас, особливо в сучасних умовах у розвинених країнах, нематеріальна сфера має великий зворотній вплив на розвиток матеріального виробництва.

Усі складові структури економіки не тільки взаємозалежні та взаємодіють, а й постійно змінюються. Категорія «структура економіки» є не статичною, а динамічною. Так, процес індустріалізації країни передбачає переважний розвиток виробництва засобів виробництва, важкої промисловості.

Проте, як показує досвід розвинених країн, безумовне слідування переважному зростанню засобів виробництва порівняно з виробництвом предметів споживання призводить до суттєвих викривлень у розвитку економіки. Внаслідок цього наша країна досягла найвищих показників виробництва матеріальних ресурсів і водночас набагато відстала у виробництві кінцевої продукції, насамперед товарів народного споживання, послуг. Наприклад, у розвинених країнах на базовій галузі – електроенергетику, чорну металургію, паливну промисловість – припадає в середньому 20% промислового виробництва, близько третини займає машинобудівельний комплекс. Приблизно така ж сукупна частка легкої та харчової промисловості.

В Україні після розпаду Радянського Союзу в умовах швидкого підвищення цін на продукцію базових галузей, і передусім на енергоносії, частка електроенергетики в обсязі промислової продукції у 1996 р. порівняно з 1990 р. зросла у 4 рази, паливної промисловості – у 2, чорної металургії – у 2 рази. При цьому частка продукції машинобудування зменшилася у два рази, легкої промисловості – у 5 разів і у 1996 р. становила всього 2,1%.

У повоєнний період багатьом країнам довелось відновлювати зруйноване господарство і завершувати процес індустріалізації. Це змушувало швидкими темпами розвивати галузі важкої промисловості. Для цього етапу характерним було швидке збільшення споживання сировини і палива, формування енерго- та матеріаломісткої структури виробництва.

Країни