з розвиненою економікою у 70-ті роки під впливом розвитку науки і техніки, не вигідності широкого використання дорогих палива і сировини, загострення економічної ситуації стали переходити до нової моделі економічного зростання. Вона заснована на інтелектуальних галузях, що використовують передові технології, високо кваліфіковану працю та досягнення науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських розробок.
Такий стратегічний напрям структурних зрушень в економіці виявився ефективним. Структурна перебудова матеріального виробництва стала важливою умовою зростання ефективності економіки, зниження матеріаломісткості, зростання наукомістких, інтелектуальних галузей.
На жаль, економічний розвиток в Україні йде всупереч потребам НТП, в супереч прогресивним тенденціям щодо зміни спів відношення матеріального і не матеріального виробництва.
Частка промисловості та сільського господарства в Україні в загальному обсязі товарів і послуг для кінцевого споживання ВВП становила у 1993р. 82%.
Україна значно відстає від повідних промислово розвинених країн за цими показниками. У них ВВП частка промисловості значно нижча і становить35-37%, а сільського господарства є меншою у 10 разів.
Водночас частка сфери послуг в Україні дуже мала, становить 18%, у країнах з розвиненою економікою цей показник становить 55-70%. Україна розвивається в межах індустріального, а не постіндустріального суспільства. Вона має дуже недосконалу структуру зайнятості, для якої характерна велика частка зайнятих у
сільському господарстві та промисловості. В Україні у СГ працює 20% усіх зайнятих. Частка зайнятих у сфері послуг тут вдвічі менша, ніж у США чи Канаді.
Така структура суспільного виробництва в нашій країні стримує розвиток тих сфер діяльності, які пов’язані з розвитком працівника, його розумових і фізичних здібностей, професійних знань і навичок, підвищенням освітнього і культурного рівня, забезпеченням фізичного здоров’я.
Отже, світовий досвід переконує, що значення не матеріального виробництва у розвитку суспільства постійно зростає. Воно є чинником вдосконалення самої людини, поліпшення її життя.
5. Список використаної літератури:
Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підруч. / за ред. Г. З. Климка, В. Р. Нестеренка. — К.: Вища шк.; Знання, 1997. — 743 с.
Петти У. Экономические и статистические работы. — М., 1940. — 324с.
Риккардо Д. Начала политической экономии и налогообложения. — М., 1955. — 702 с.
Самуэльсон П. Экономика: В 2 т.: Пер. с англ. — М.: Алгон, 1994. —Т. 1. —333с.
Сен-Симон А. Избранные сочинения: В 2 т. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1948. — Т. 2. — 486 с.
Сисмонди С. Новые начала политической экономии: В 2 т. — М., 1936. — 401 с.
Скомарохова О. І. Соціальна політика та соціальний захист економічно активного населення України: Автореф. дис. ... канд. екон. наук. — К., 1998.
Соціально-економічне становище України за 2000 рік // Статистика України. — 2001. — № 1.
Социальное рыночное хозяйство: Пер. с нем. — СПб.: Экономическая школа, 1999. — 368 с.
Сурин А. И. История экономики и экономических учений. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 200 с.
Управління зовнішньоекономічною діяльністю / За ред. А. I. Кредісова. — К.: Віра-Р, 1997. — 448 с.