Отож, доцільно порівняти коефіцієнти ліквідності з нормативними значеннями. За весь період дослідження коефіцієнт поточної ліквідності відповідає нормативному значенню (>1), це означає, що філія може покрити свої поточні зобов’язання за рахунок своїх оборотних засобів.

Значення коефіцієнта швидкої ліквідності на початок періоду у 2005 і 2006 році відповідав нормативному значенню (>1), а у 2007 і 2008 році коефіцієнт знизився і вже не відповідав нормативному значенню, що свідчить про те, що за рахунок грошових коштів та очікуваних фінансових надходжень може бути погашено лише в 2007 році 64%, а в 2008 році 39% поточних зобов’язань філії.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності як на початок (0,01), так і на кінець (0,09) періоду є меншим за нормативне значення (>0,2). Коефіцієнт складає 0,09 і свідчить про те, що філія на кінець періоду спроможна погасити лише 9% поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів.

Отже, можна говорити про позитивну тенденцію до збільшення ліквідності філії.

Графічно коефіцієнти ліквідності зображені на рисунку 3.3

Рисунок 3.3 – Показники ліквідності

Як видно на рисунку 3.3 коефіцієнти ліквідності збільшували свої значення до кінця періоду крім коефіцієнта швидкої ліквідності. Вигляд кривої коефіцієнта абсолютної ліквідності свідчить про позитивну тенденцію і покращення його платоспроможності за умови нарощування суми наявних грошових коштів.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства – забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому. Вона пов’язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів. Фінансова стійкість підприємства характеризується різними показниками, але в основі їх лежить співвідношення власного та залученого капіталу.

Рівень фінансової стійкості філії характеризується наступними показниками: коефіцієнтом забезпеченості власними оборотними запасами, коефіцієнтом співвідношення необоротних і власних коштів, коефіцієнтом маневреності власного капіталу, коефіцієнтом автономії та коефіцієнтом співвідношення власних і залучених коштів. Визначаються ці показники за формулами ( 2.4 – 2.8 ). Значення показників занесено до таблиці 3.7

Таблиця 3.7

Показники фінансової стійкості

Назва

показника | Алгоритм

розрахунку | Період

01.01.05 | 01.01.06 | 01.01.07 | 01.01.08

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними запасами | Ф1 (р.260-р.620) /

Ф1 р.260 |

1,58 |

1,44 |

1,82 |

1,75

Коефіцієнт

співвідношення необоротних і власних коштів | Ф1 р.80 / Ф1 р.380 |

0,52 |

0,48 |

1,19 |

1,30

Коефіцієнт маневреності власного капіталу | Ф1 (р.260-р.620) / ф1 р.380 |

0,53 |

0,58 |

0,43 |

0,24

Коефіцієнт автономії | Ф1 р.380 /

Ф1 р.640 |

0,56 |

0,66 |

0,28 |

0,44

Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів | Ф1 (р.480+р.620) / Ф1 р.380 |

0,77 |

0,47 |

1,93 |

0,74

Отже, як бачимо з проведених розрахунків фінансовий стан філії задовільний.

Графічно показники фінансової стійкості зображені на рисунку 3.4.

Рисунок 3.4 – Показники фінансової стійкості

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними запасами протягом 2005 – 2008 років був більше нуля, отже, зростання цього показника призводить до визначення структури капіталу задовільною.

Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів протягом 2005 – 2008 років не перевищував нуля. Це свідчить про те, що підприємство має в наявності власні кошти для забезпечення необоротних активів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу має додатне значення, що свідчить про те, що для фінансування поточної діяльності у філії є власні кошти і їй не потрібно залучати кошти для своєї діяльності.

Коефіцієнт автономії вищий нуля, це означає, що філія фінансово стійка і не залежна від зовнішніх кредиторів.

Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів у 2005 році становив 0,77. У 2006 році він зменшився і становив 0,47, а у 2007 зріс до 1,93 і став найвищим показником за весь період. Станом на 01.01.2008 коефіцієнт зменшився і становив 0,74. Дані показники свідчать про те, що філія менше починає залежати від інвесторів і кредиторів.

Отже, можна говорити про позитивну тенденцію фінансової стійкості філії «Надвірнянський райавтодор».

3.4 Виявлення резервів з поліпшення фінансово – економічного стану філії

Вплив факторного аналізу на підвищення ефективності філії «Надвірнянський райавтодор» в значній мірі залежить від виявлення резервів, їх своєчасного та повного використання.

Резерв – це виявлені можливості кількісного та якісного росту основних показників діяльності підприємства, які проявляються в невикористаних або нераціонально використаних виробничих ресурсах, посилення дії позитивних і нейтралізація негативних факторів для зростання обсягу виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції, забезпечення ефективності виробництва.

Перед пошуком резервів слід дослідити доцільність їх пошуку. Для цього співставляють передбачувані затрати на виявлення резервів і їх мобілізацію з доходами, які будуть отримані внаслідок використання виявлених резервів.

Класифікувати господарські резерви можна за різними ознаками:

За характером ресурсів:

резерви пов’язані з поліпшенням використання трудових ресурсів;

резерви пов’язані з використанням засобів проці;

резерви пов’язані з використанням предметів праці.

За характером впливу на результати виробництва:

резерви за рахунок екстенсивних факторів;

резерви за рахунок інтенсивних факторів;

За часом можливого використання:

перспективні;

поточні;

невикористані.

За способом виявлення:

явні;

приховані;

За місцем зосередження і характером використання:

народногосподарські;

регіональні;

галузеві;

внутрішньогосподарські.

За напрямами мобілізації:

організаційно – технічні;

загально – економічні.

За стадіями процесу відтворення:

фінансові;

соціально – психологічні;

у сфері обігу;

у сфері виробництва.

Основними резервами можуть бути:

Резерви зростання прибутку - це кількісно вимірні можливості його збільшення за рахунок зростання об'єму реалізації продукції, зменшення витрат на її виробництво і реалізацію, недопущення зовні реалізаційних збитків, вдосконалення структури вироблюваної продукції. Резерви виявляються на стадії планування і в процесі виконання планів. Визначення резервів зростання прибутку базується на науково обґрунтованій методиці їх розрахунку, мобілізації і реалізації. Виділяють три етапи цієї роботи: аналітичний, організаційний і функціональний.

На першому етапі виділяють і кількісно оцінюють резерви; на другому розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і