Фінансовий ринок - це сукупність всіх грошових ресурсів, що знаходяться в постійному русі, розподілі або перерозподілі, яка змінюється під впливом попиту і пропозиції на ці ресурси з боку різних суб'єктів економіки.

Виділяють три найважливіших сегменту фінансового ринку:

Ринок, на якому в обігу знаходяться готівка і короткострокові платіжні засоби (векселі, чеки і т. д.) — грошовий ринок;

Ринок позичкового капіталу, тобто коротко- і довгострокових банківських кредитів;

Ринок цінних паперів — фондовий ринок.

Слід вважати, що останній з них і є власне фінансовим ринком в більш вузькому його розумінні. Тому фінансовий ринок є сукупністю фінансових інститутів, що направляють потік грошових коштів від власника (власників) до позичальників за допомогою фондових інструментів (цінних паперів).

Фінансовий ринок є різноманітним, але предмет купівлі-продажу - це гроші, що надаються в користування в різних формах. На фондовому ринку функціонують фінансові (портфельні) інвестиції, призначені для придбання цінних паперів. Склад фінансового ринку в Україні представлений в табл. 3.1.

Економічна природа фінансового ринку якнайповніші розкривається в його функціях:

реалізація вартості і споживної вартості, укладеної у фінансових активах;

організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (вкладників і покупців);

фінансове забезпечення процесу інвестування (вкладення капіталу);

вплив на грошовий обіг в країні.

В процесі виконання фінансовим ринком першої функції відбувається рух вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), який виражається через обмін: гроші обмінюються на фінансові активи.

Таблиця 3.1

Схема класифікації фінансового ринку

Фінансовий ринок

Емітенти | Економічна

природа цінних

паперів | Зв'язок ЦП з первинним

розміщенням і

подальшим

обігом | Тривалість

залучення тимчасово вільних засобів | Спосіб виплати

доходів по ЦП | Рівень

ризику

1. Держава (державні і місцеві боргові зобов'язання) | 1. Цінні папери

мають відношення до обігу (пайові акції) | 1. Первинний ринок | 1 . Грошовий ринок | 1.ЦП з

фіксованим

доходом | 1.ЦП з

невеликим

рівнем ризику

2. Приватний

сектор (корпоративні цінні папери) | 2. Цінні

папери, що виражають

відношення позики (облігації) | 2. Вторинний ринок | 2. Ринок капіталу | 2. ЦП з плаваючим

доходом | 2. Високо-

ризикові ЦП (корпоративні

акції і

облігації)

3. Іноземні

суб'єкти | 3. Похідні

цінні папери (опціони, ф'ючерси) | 3. ЦП з

дисконтом

Друга функція фінансового ринку полягає в організації процесу доведення фінансових активів до споживача. Ця функція виражається через створення мережі різних інститутів по реалізації цінних паперів: банків, фондових бірж, інвестиційних компаній і фондів. Призначення цих інститутів полягає в створенні прийнятних умов для обміну грошових коштів інвесторів (покупців) на фінансові активи, що цікавлять їх.

Зміст третьої функції фінансового ринку полягає в акумуляції грошових ресурсів у інвесторів (вкладників) для придбання фінансових активів. Процес заощадження фінансових ресурсів включає як накопичення власного капіталу, так і узяття його у позику (у формі позики), в найм (інвестиційний селенг).

Змістом четвертої функції є створення за допомогою фінансового ринку необхідних умов для безперервного руху грошей в процесі здійснення платежів (замість бартерного обміну і взаємозаліків) і регулювання грошової маси в обігу. Через дану функцію здійснюється реалізація на фінансовому ринку грошової політики держави (за допомогою відволікання частини грошової маси з обігу і вкладення її в цінні папери). Від стійкості грошового обігу в країні залежить і стабільність фінансового ринку.

Фінансовий ринок є об'єктом управління з боку державних органів. Як об'єкт управління він характеризується наступними показниками: місткістю і кон'юнктурою ринку, збалансованістю попиту і пропозиції на фондові інструменти, умовами їх реалізації, рівнем фінансового ризику і прибутковості цінних паперів.

Під місткістю фінансового ринку розуміється можливий річний об'єм продажу певного активу при рівні цін на нього, що склався. Місткість даного ринку залежить як від виду фінансових активів, так і від всієї їх маси, що знаходиться в обігу. Вона складається під впливом ряду зовнішніх і внутрішніх чинників: соціально-економічних процесів, доходів покупців і вкладників, рівня цін (курсу цінних паперів), норми дивіденду і ставки відсотка.

Вивчення кон'юнктури припускає постійне спостереження за ринком, відхиленням попиту від пропозиції фінансових активів. Виходячи із співвідношення попиту і пропозиції розрізняють сприятливу і несприятливу ситуації на фінансовому ринку. Зміна кон'юнктури виявляється в русі ринкової ціни. Нормальний розвиток фінансового ринку вимагає встановлення правильного співвідношення між попитом і пропозицією фінансових активів, їх збалансованості. Попит і пропозиція повинні знаходитися в динамічному розвитку, який забезпечує безперешкодну реалізацію пропонованих на ринку фінансових активів при одночасному задоволенні попиту на них.

Слід зазначити, що на розвинутому ринку фінансові активи володіють більшою ліквідністю, ніж багато промислових товарів і нерухомості. Їх можна купити і відразу продати, що створює сприятливі умови для «гри» на пониження або підвищення курсів цінних паперів. Тому один і той же суб'єкт ринку може виступати в ролі продавця і в ролі покупця фінансових активів (за допомогою висновку термінових контрактів).

Фінансовий (фондовий) ринок є системою самостійних сегментів. Наприклад, ринки корпоративних цінних паперів, державних боргових зобов'язань, похідних фондових інструментів. По сфері розповсюдження, тобто по широті обхвату, можна виділити міжнародний і внутрішній фінансові ринки. У свою чергу внутрішній ринок ділиться на регіональні ринки і утворювані фінансовими центрами (фондовими біржами, банками, фінансовими компаніями і т. д.). Як товар на внутрішньому фінансовому ринку виступають:

валютні цінності (іноземна валюта і цінні папери, що виражаються в цій валюті);

цінні папери (емісійні і комерційні);

дорогоцінні метали і каміння;

цінні папери,