Найважливіші аспекти формування і управління інвестиційним портфелем розглядаються в подальших розділах даної роботи.

4.2. АНАЛІЗ СТАНУ І ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ ПОРТФЕЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Ключовою задачею, яку повинен виконувати фондовий ринок в Україні, є забезпечення гнучкого міжгалузевого перерозподілу інвестиційних ресурсів, максимально можливого притоку вітчизняних і зарубіжних інвестицій в реальний сектор економіки, а також створення сприятливих умов для стимулювання накопичення і трансформації заощаджень в інвестиції.

З урахуванням специфіки українського ринку цінних паперів в умовах перехідної економіки модель, що складається, повинна сприяти досягненню наступних цілей:

а) макроекономічної стабілізації;

б) створення умов для економічного зростання;

в) ефективного фінансування внутрішнього державного боргу;

г) надійного захисту прав інвесторів;

д) розвитку процесів інтеграції окремих регіонів;

е) стимулювання вкладення капіталу в українську економіку.

В той же час поточний розвиток народного господарства відбувається в умовах глибокої інвестиційної кризи. Він виражається як в гострому дефіциті фінансових ресурсів на ринку, так і в небажанні інвесторів (внутрішніх і зовнішніх) вкладати засоби в реальний сектор, і перш за все в промисловість. Головна причина — високий рівень інвестиційних ризиків — політичних, ринкових, законодавчих, валютних і ін. В такій ситуації особливого значення набуває мобілізація внутрішніх джерел інвестицій і особливо грошових коштів населення.

Інституційні реформи, які були здійснені в 90-ті рр., не можуть вважатися завершеними без створення надійного фінансового сектора, здатного мобілізувати і надати економіці, що реформується, інвестиційні ресурси для неї. Стимулювання виробництва і інвестицій, структурна перебудова і підвищення ефективності економіки є визначальними чинниками становлення конкурентоспроможності фінансового ринку.

Беручи до уваги масштаб задач, які належить вирішити в найближчі роки, очевидно, що Україна не може покладатися на бюджетну систему і банківський сектор для забезпечення фінансування реструктуризації економіки. Очевидно, що роль ринку цінних паперів в зв'язку з цим набуває виключно важливого значення.

Фондовий ринок на Україні починає свою історію з прийняттям одного з перших нормативних документів про фондовий ринок - Закону України "Про цінні папери та Фондову біржу" (1991 р.) В той час були спроби створити саме централізований фондовий ринок.

Відповідно до цього закону, була заснована Українська Фондова біржа, з філіалами практично в усіх областях України, яка тривалий час була єдиним на Україні фондовим інструментом. До кінця і положення Закону унеможливлювали виникнення та функціонування інших фондових інститутів України.

Однак з часом, передчасність централізації фондового ринку та неефективність уніфікованого його функціонування були наглядними. Із зміною діючого законодавства, в Україні починають виникати інші фондові інститути.

Сьогодні фондовий ринок України не має централізованого, уніфікованого інституту чи структури, крім регулюючих: ДКЦПФР (Державна комісія з регулювання цінних паперів і фондового ринку) та інших, в основному саморегульованих організацій.

Основним товаром фондового ринку є ринок облігацій внутрішнього державного займу (ОВДЗ) депозитні сертифікати НБУ, інших боргових зобов'язань, в основному державних інститутів (наприклад: державні цінні папери, що емітуються Міністерством фінансів України чи Пенсійного фонду України), цінні папери банків та емітентів України. Як правило, доходи від розміщень, наприклад ОВДЗ (шестимісячні облігації), складає 15% річних.

Основними учасниками ринку є банки, ліцензовані торговці цінними паперами, реєстратори, зберігачі, депозитарії, біржі та торгівельні системи. Головними учасниками фондового ринку України і надалі залишаються банки. Це зумовлено, насамперед, наявністю значних фінансових ресурсів для здійснення спекулятивних операцій.

Учасники фондового ринку організовані в різного роду спілки та асоціації в т.ч. і самоврегульовані. Саме такою є, наприклад Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД), яка об'єднує біля 270 компаній України.

Асоціація "Перша Фондова Торговельна Система" є саморегульованою організацією (СРО) професійних учасників фондового ринку України, що має відповідне свідоцтво ДКЦПФР про реєстрацію СРО.

ПФТС є "електронною" біржею цінних паперів України, яка охоплює усі найбільші регіони України та підтримує роботу національної електронної системи торгівлі цінними паперами у режимі "реального часу".

Всі члени ПФТС знаходяться в єдиному правовому полі як українського законодавства з фондового ринку, так і внутрішніх правил та положень Асоціації. Це означає, що, окрім державного регулювання, члени ПФТС (а це - близько чверті всіх компаній та банків, що отримали дозволи на здійснення операцій з цінними паперами) погодились додатково взяти на себе зобов'язання, які б гарантували чесні та справедливі правила "гри на ринку" (це зобов'язання дотримуватися правил та положень, які розробляються та впроваджуються самими учасниками ринку - членами СРО).

В Україні не існує єдиного фондового індексу. Майже кожен зареєстрований фондовий інститут (фондові біржі, системи, площадки та навіть окремі компанії, які працюють на фондовому ринку) ведуть власні "біржові" індекси.

В Україні не існує і єдиного переліку "голубих фішок" (найліквідніших і найприбутковіших акцій). Однак, наприклад Перша фондова торгівельна система (ПФТС) веде власні два (перший та другий) лістинги найпривабливіших емітентів України. ПФТС до українських "голубих фішок" відносить Компанії: ВАТ "Центренерго", ВАТ "Дніпроенерго", ВАТ "Донбасенерго", ВАТ "Київенерго", ВАТ "Західенерго", ВАТ "Укрнафта".

До рейтингу найпривабливіших Компаній в Україні відносять: ВАТ "Криворіжський завод гірничого обладнання",