майбутньої покупки, можливі зміни ставки позикового відсотка і ін.
Після здійснення покупки доцільно здійснювати моніторинг свого фондового портфеля, а також компаній-емітентів
4.4. КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ ПОРТФЕЛЕМ ЦІННИХ ПАПЕРІВ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ
В умовах становлення вітчизняного фондового ринку виникає необхідність визначити методичний підхід до управління портфелем цінних паперів акціонерних підприємств. Акціонерне товариство має право залучати грошові ресурси за рахунок випуску (емісії) цінних паперів (пасивні операції) і вкладати залучені засоби у високодоходні активи (активні операції). Мета таких операцій — збільшення акціонерного капіталу і отримання додаткового прибутку.
Формуючи портфель, інвестор виходить з інвестиційної стратегії і добивається того, щоб він був ліквідним, прибутковим і мав невелику степінь ризику. Основні принципи формування інвестиційного портфеля: безпека, прибутковість, ліквідність вкладень, а також їх зростання.
Під безпекою інвестицій маються на увазі страхування від можливих ризиків і стабільність отримання доходу. Безпека досягається в збиток прибутковості і зростанню вкладень. Під ліквідністю розуміється здатність фінансового активу швидко перетворюватися на гроші для придбання нерухомості, товарів, послуг.
Жоден інвестиційний цінний папір не має всіх перерахованих властивостей, тому доцільно вибирати «золоту середину».
Головна мета інвестора — досягти оптимального співвідношення між ризиком і доходом. Оптимальний фондовий портфель — коли ризик мінімальний, а дохід вкладень максимальний.
Управління фондовим портфелем включає:
формування його складу і аналіз структури;
регулювання його складу для досягнення поставлених перед портфелем цілей при збереженні необхідного рівня мінімізації пов'язаних з ним витрат.
Мета портфельного інвестування в західних корпораціях:
отримання доходу (відсотка, дивіденду, дисконту);
збереження акціонерного капіталу;
забезпечення приросту капіталу на основі курсової вартості цінних паперів.
Ця мета може бути альтернативною і відповідати різним типам портфелів цінних паперів. Наприклад, якщо ставиться мета отримання високого відсотка, то перевага віддається «агресивним портфелям», що складаються з низьколіквідних і високоризикових цінних паперів молодих компаній, здатних принести високий дохід в майбутньому. Навпаки, якщо найважливішим для інвестора є забезпечення збереження і збільшення капіталу, то в портфель включаються високоліквідні цінні папери, які емітовані відомими компаніями.
В нестабільній інвестиційній економіці України система цілей управління портфелем може видозмінюватися і виглядає таким чином:
збереження і збільшення капіталу відносно цінних паперів з курсовою вартістю, що росте;
придбання цінних паперів, які за умов обігу можуть замінити готівку (векселі);
доступ через придбання цінних паперів до дефіцитної продукції, майнових і немайнових прав;
розширення сфери впливу і перерозподілу власності, створення холдингів, фінансово-промислових груп і інших підприємницьких структур;
спекулятивна гра на коливаннях курсів в умовах нестабільності фондового ринку;
похідна мета (зондування ринку, страхування від зайвих ризиків шляхом придбання державних короткострокових облігацій з гарантованим доходом і т. д.).
До портфеля цінних паперів пред'являються вимоги. По-перше, вибір оптимального портфеля з двох можливих варіантів:
портфель, орієнтований на першочергове отримання доходу за рахунок відсотків і дивідендів;
портфель, орієнтований на переважний приріст курсової вартості цінних паперів, що входять в нього.
По-друге, встановлення найбільш вигідного для себе поєднання ризику і доходу портфеля, тобто питомої ваги цінних паперів з різними рівнями доходу і ризику. Дана задача розв'язується з урахуванням загального правила, діючого на фондовому ринку, — чим вищий потенційний ризик має цінний папір, тим вагоміший дохід він повинен приносити власнику, і навпаки.
По-третє, оцінка ліквідності портфеля, що розглядається з двох позицій:
як здатність швидкого перетворення всього портфеля або його частини в грошові кошти (з мінімальними витратами на реалізацію цінних паперів);
як здатність акціонерного товариства своєчасно погашати свої зобов'язання перед кредиторами, які брали участь у формуванні портфеля цінних паперів (наприклад, перед власниками облігацій).
По-четверте, визначення первинного складу портфеля і його можливої зміни з урахуванням кон'юнктури, що склалася на ринку цінних паперів (попиту і пропозиції фондових цінностей). З урахуванням структури фондового портфеля інвестор може бути агресивним і консервативним. Агресивний інвестор прагне отримати максимальний дохід від своїх вкладень, тому купує акції промислових акціонерних компаній (корпорацій).
Консервативний інвестор придбаває головним чином облігації і короткострокові цінні папери, що мають невеликий ступінь ризику (табл. 4.1).
По-п'яте, вибір стратегії подальшого управління фондовим портфелем. Можливі варіанти.
Кожному виду цінних паперів відводиться певна фіксована питома вага у фондовому портфелі, який є стабільним протягом певного періоду часу. Оскільки на фондовому ринку відбуваються коливання курсової вартості цінних паперів, доцільно періодично переглядати склад портфеля, щоб зберегти обрані співвідношення між інвестиційними цінними паперами.
Інвестор дотримується гнучкої шкали питомої ваги цінних паперів в загальному портфелі. Спочатку він утворюється з певних вагових співвідношень між видами цінностей. В подальшому вагові співвідношення коригуються виходячи з аналізу ділової ситуації на фондовому ринку і очікуваних змін характеру попиту на цінні папери.
Інвестор активно використовує опційні і ф'ючерсні контракти для зміни складу портфеля в сприятливому для себе напрямі зміни цін на фондовому ринку.
В процесі інвестиційної діяльності може мінятися мета вкладника, що приводить до зміни портфеля. Оновлення портфеля зводиться до перегляду співвідношення між прибутковістю і ризиком цінних паперів, що входять до нього.
Таблиця 4.1
Структура фондового портфеля різних інвесторів, %
Види цінних паперів | Портфель
агресивного
інвестора | Портфель
поміркованого
інвестора | Портфель
консервативного
інвестора
Акції
Облігації
Короткострокові папери | 70
20
10 | 45
30
20 | 20
50
30
Всього | 100 | 100 | 100
За наслідками аналізу приймаються рішення про продаж певних видів цінностей. Інвестиційний цінний папір продається, якщо:
він не приніс очікуваний дохід інвестору і не очікується його зростання в майбутньому;
він не виконав покладену на нього функцію;
з'явилися більш прибуткові сфери вкладення власних грошових коштів.
При покупці цінних паперів (акцій і облігацій) одного емітента інвестору необхідно виходити з принципу фінансового ліверіджу (ФЛ). Він є співвідношенням між облігаціями і префакціями, з одного боку, і звичайними акціями — з іншого.
ФЛ = (Облігації + префакції)/звичайні
