Тобто, інвестиційний проект буде відхилено, якщо в 1 випадку з 10 по ньому може бути втрачено увесь прибуток, в 1 випадку із 100 – увесь валовий доход; в 1 випадку з 1000 – втрачені всі активи в наслідок банкрутства.

1.3.4. Оцінка ліквідності інвестицій

Ліквідність інвестицій являє собою їх потенційну здатність за короткий час і без суттєвих фінансових втрат трансформуватися у грошові засоби.

Оцінка ліквідності інвестицій у часі вимірюється звичайно у кількості днів, необхідних для реалізації на ринку того чи іншого об’єкту інвестування. За цим показником спектр ліквідності різних об’єктів інвестування достатньо широкий:

Високий рівень ліквідності | Депозитні внески до запитання

Цінні папери з коротким періодом обігу (короткострокові ощадні сертифікати, короткотермінові облігації, короткотермінові векселі)

Термінові депозитні внески у банк

Цінні папери із тривалим періодом обігу (довгострокові облігації, довгострокові ощадні сертифікати, акції підприємств)

Обладнання, машини, механізми

Нерухомість споживчого призначення (дачі, квартири, котеджі)

Низький рівень ліквідності | Приміщення і споруди виробничого призначення, виробничі об’єкти незавершеного будівництва

У інвестиційні практиці за критерієм витрат часу на реалізацію ліквідність активів прийнято класифікувати наступним чином:

терміново ліквідні об’єкти інвестування – трансформуються у гроші протягом 7 днів;

високоліквідні об’єкти інвестування – можливий термін реалізації від 8 до 30 днів;

середньоліквідні об’єкти інвестування – реалізуються у термін від 1 до 3 місяців;

низьколіквідні об’єкти – термін реалізації перевищує 3 місяці.

Оцінка ліквідності інвестицій у часі може здійснюватися не лише по окремих об’єктах інвестування, але й по всьому інвестиційному портфелю:

А) частка терміново ліквідних інвестицій у їх загальному обсязі:

Dт = Іт х 100 / І (1.20.)

де Іс – сумарна оцінка вартості терміново ліквідних інвестицій;

І – загальний обсяг інвестицій.

Б) частка низьколіквідних інвестицій у загальному їх обсязі:

Dн = Ін х 100 / І (1.21.)

В) коефіцієнт співвідношення терміново ліквідних та низько ліквідних інвестицій:

Кс = Іт + Ів / Ін + Іс (1.22.)

де Ів – сумарна оцінка високоліквідних активів;

Іс – сумарна оцінка середньоліквідних активів

Чим вищим є значення цього коефіцієнту, тим більш ліквідним вважається інвестиційний портфель.

Оцінка ліквідності за рівнем фінансових втрат проводиться на базі аналізу окремих видів фінансових втрат і витрат. До фінансових втрат, викликаних трансформацією об’єкту інвестування у грошові засоби, відносять часткову втрату первинних вкладень капіталу у зв’язку із реалізацією об’єкту незавершеного будівництва, продажем цінних паперів в період їх низького котирування. До фінансових витрат, пов’язаних із ліквідністю інвестицій належать суми податків, сплачених при реалізації об’єкту, комісійна винагорода посередників тощо.

Оцінка ліквідності інвестицій за рівнем фінансових втрат здійснюється шляхом співвіднесення цієї суми до суми інвестицій. Низький рівень виражається у показнику 5%, середній – 6-10%, високий – 11-20% і дуже високий – більше 20%.

Розділ 2

ФІНАНСОВА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ

ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

2.1 ПРАВИЛА ІНВЕСТУВАННЯ

Основними умовами успіху у всіх формах інвестування є:

збір необхідної інформації;

прогнозування перспектив ринкової кон'юнктури по що цікавлять інвестора об'єктах;

гнучке коректування інвестиційної тактики, а часто і стратегії.

Вибір найефективнішого способу інвестування починається з чіткого визначення можливих варіантів. Альтернативні проекти по черзі порівнюються один з одним і обирається найкращий з них з точки зору прибутковості, надійності і безпеки.

При вирішенні питання про інвестування доцільно визначити, куди вигідніше вкладати капітал: у виробництво, цінні папери, придбання товарів для перепродажу, нерухомість або у валюту. Тому при інвестуванні рекомендується дотримуватися наступних правил.

1.Принцип фінансового співвідношення термінів («Золоте банківське правило») свідчить — отримання і використання засобів повинне відбуватися у встановлені строки, а капітальні вкладення з тривалими термінами окупності доцільно фінансувати за рахунок довгострокових позикових засобів (облігаційних позик з тривалими термінами гасіння і довгострокових банківських кредитів).

2.Принцип збалансованості ризиків — особливо ризикові інвестиції рекомендується фінансувати за рахунок власних засобів (чистого прибутку і амортизаційних відрахувань).

3.Правило граничної рентабельності — доцільно вибирати такі капітальні вкладення які забезпечують інвестору досягнення максимальної (граничної) прибутковості.

4.Чистий прибуток від даного вкладення капіталу повинен перевищувати його величину від розміщення засобів на банківському депозиті.

5.Рентабельность інвестицій завжди повинна бути вищою за індекс інфляції.

6.Рентабельность конкретного інвестиційного проекту з урахуванням фактору часу (вартості грошей у часі) завжди більше прибутковості альтернативних проектів.

7.Рентабельность активів підприємства після реалізації проекту збільшується і у будь-якому випадку перевищує середню ставку банківського відсотка по позикових засобах.

8.Розглянутий проект відповідає головній стратегії поведінки підприємства на ринку товарів і послуг з погляду формування раціональної асортиментної структури виробництва, термінів окупності витрат, наявність фінансових джерел покриття витрат виробництва і забезпечення стабільності надходження доходів від реалізації проекту.

Інвестиції в реальні проекти — тривалий процес. Тому при їх оцінці необхідно враховувати:

а) ризикованість проектів — чим триваліший термін окупності витрат, тим вище інвестиційний ризик;

б) вартість грошей у часі, оскільки з часом гроші втрачають свою цінність внаслідок інфляції;

в) привабливість проекту в порівнянні з альтернативними варіантами вкладення капіталу з точки зору максимізації доходу і зростання курсової вартості акцій компанії при мінімальному рівні ризику, оскільки ця ціль для інвестора - визначна.

Використовуючи вказані правила на практиці, інвестор може приймати обгрунтоване рішення, що відповідає його стратегічній меті.

2.2. ЦІНА І ВИЗНАЧЕННЯ СРЕДНьозваженої ВАРТОСТІ КАПІТАЛУ

Кожному підприємству необхідні грошові ресурси, щоб фінансувати свою виробничо-комерційну діяльність.

Виходячи з тривалості функціонування в даній конкретній формі активи і пасиви класифікуються на короткострокові і довгострокові. Мобілізація того чи іншого джерела засобів пов'язана для підприємства з певними витратами:

Загальна величина засобів, яку слід сплатити за використовування певного об'єму фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цього об'єму, називається «ціною» капіталу.

В ідеальному випадку