На практиці слід розрізняти два поняття:

Перше поняття кількісно виражається в відносних річних витратах по обслуговуванню боргу перед власниками (акціонерами) і кредиторами, що склалися на підприємстві. Друге виражається різними параметрами, зокрема вартістю активів, об'ємом власного капіталу і прибутку і т.д.

Обидва поняття кількісно взаємозв'язані. Так, якщо компанія бере участь в реалізації інвестиційного проекту, рентабельність якого нижче за «ціну» капіталу, то ціна фірми після завершення даного проекту знизиться. Тому «ціна» капіталу враховується менеджерами компанії в процесі прийняття інвестиційних рішень.

В пасиві балансу відображаються як власні, так і позичкові джерела засобів. Структура даних джерел істотно розрізняється по видах підприємств і сферах підприємницької діяльності. Неоднакова також ціна кожного джерела засобів, тому «ціну» капіталу підприємства обчислюють звичайно по середній арифметичній зваженій.

Основна складність полягає в обчисленні вартості одиниці капіталу, отриманого за рахунок конкретного джерела засобів. Для деяких джерел «ціну» капіталу можна визначити достатньо точно. Наприклад, ціна акціонерного капіталу, банківського кредиту і т.д.

За іншими джерелами виконати такі розрахунки досить складно. Наприклад, по нерозподіленому прибутку, кредиторській заборгованості. Знаючи навіть орієнтовну величину «ціни» капіталу можна здійснити порівняльний аналіз ефективності авансованих засобів, включаючи оцінку інвестиційних проектів.

Средньозважена вартість капіталу (СВК) є мінімальною нормою прибутку, який чекають інвестори від своїх вкладень. Вибрані для реалізації проекти повинні забезпечувати хоча б не меншу рентабельність, ніж СВК. Розраховується СВК як средньозважена величина індивідуальних вартостей (цін), в які обходиться підприємству залучення різних видів джерел засобів:

1)акціонерного капіталу, що складається з вартості звичайних і привілейованих акцій (префакцій);

2)облігаційних позик;

3)банківських кредитів;

4)кредиторської заборгованості і ін.
Стандартна формула для обчислення СВК наступна:

СВК = ? Yi x Ki (2.1.)

де Yi — ціна 1-го джерела засобів, %;

Ki — питома вага i-гo джерела засобів в їх загальному об'ємі, частки одиниці.

Перший етап у визначення СВК — обчислення індивідуальних вартостей, перерахованих видів ресурсів.

Другий етап —множення кожної з отриманих цін на питому вагу ресурсу в загальній сумі джерел засобів.

Третій етап — підсумовування отриманих результатів.

З точки зору ризику СВК визначається як безризикова частина норми прибутку на вкладений капітал, яка звичайно рівна середній нормі прибутковості за державними борговими зобов'язаннями.

Концепція СВК багатогранна і пов'язана з численними обчисленнями. В повсякденній практиці можливий експрес-аналіз, в якому за СВК приймається середня ставка банківського відсотка (СВ).

Такий підхід цілком логічний, оскільки при виборі варіанту інвестування очікувана норма прибутку (рентабельність інвестицій) повинна бути вищою, тобто Рі > СВ. СВК використовується в інвестиційному аналізі при відборі проектів до реалізації:

За умови ВНП = СВК підприємство байдуже до даного проекту. За умови ВНП < СВК проект відкидається. Розрахунок СВК наведений в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Розрахунок СВК по акціонерній компанії

Джерела засобів | Середня вартість джерела для компанії (середньорічний відсоток) | Питома вага джерела в пасиві балансу (частки одиниці)

1 ) Звичайні акції | 40 | 0,5

2) Привілейовані акції (префакції) | 20 | 0,1

3) Корпоративні облігації | 25 | 0,05

4) Кредиторська заборгованість | 10 | 0.20

5) Короткострокові кредити банків | 60 | 0.15

Разом:— | 1,0

СВК = 40 х 0.5 + 20 х 0,1 + 25 х 0,05 + 10 х 0,2 + 60 х 0,15 = 34,25%

Припустімо, що середня ставка відсотку по кредитах встановлена в розмірі 20%. Отже, залучення капіталу у вказаних вище пропорціях для компанії не вигідно, оскільки СВ < СВК (20%<34,25 %).

Визначивши СВК, можна переходити до оцінки інвестиційних проектів, маючи на увазі, що рентабельність інвестицій повинна бути вищою середньозваженої вартості капіталу (Рі > СВК).

2.3. ФІНАНСОВІ МЕТОДИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Найважливіший етап в процесі прийняття інвестиційних рішень — оцінка ефективності реальних інвестицій (капіталовкладень).

Від правильності і об'єктивності такої оцінки залежать терміни повернення вкладеного капіталу і перспективи розвитку підприємства.

Розглянемо найважливіші принципи і методичні підходи, що використовуються в міжнародній практиці для оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів.

Першим з таких принципів є оцінка повернення вкладеного капіталу на основі показника грошового потоку, зформованого за рахунок прибутку і амортизаційних відрахувань в процесі експлуатації проекту.

Показник грошового потоку може застосовуватися для оцінки проектів з диференціацією по окремих роках експлуатації об'єкту або як середньорічний.

Другим принципом оцінки є обов'язкове приведення до теперішньої вартості як вкладеного капіталу, так і величини грошових потоків. Це зв'язано з тим, що процес інвестування здійснюється не одномоментно, а проходить ряд етапів, що знаходить віддзеркалення в бізнес-плані інвестиційного проекту.

Аналогічно повинна приводитися до теперішньої вартості і сума грошового потоку (по окремих етапах його формування).

Третім принципом оцінки є вибір диференційованого проекту (дисконту) в процесі дисконтування грошового потоку (приведення його до справжньої вартості) для різних інвестиційних проектів.

Розмір доходу від інвестицій (у формі грошового потоку) утворюється з урахуванням наступних чинників:

а) середньої реальної дисконтної ставки;

б) темпу інфляції (інфляційної премії);

в)