Відмінною рисою проектного фінансування є участь у проектах великих фірм, першокласних банків та солідних страхових компаній. Такі проекти вимагають всебічного обгрунтування, ретельної кваліфікованої експертизи та аудиту, чітко-го розподілу інвестиційних ризиків між усіма учасниками проекту.

Можливі кілька варіантів, умови яких задовольняють інвестора або кредито-ра та схиляють його до участі у проекті.

За результатами експертизи кредитор робить висновок щодо високої життє-здатності та прибутковості проекту. У цьому випадку він може брати участь у проекті навіть за низької кредитоспроможності інших, учасників проекту та непереконливих гарантій погашення кредиту.

Варіант, при якому очікувані потоки готівки від реалізації проекту, як джерело покриття боргу, за результатами ретельно проведених розрахунків задовольня-ють кредитора.

Кредитора задовольняють результати оцінки перспективних потоків готівки (частково), забезпеченням решти частки кредиту слугують активи позичаль-ника, природно, після ретельної оцінки його фінансового стану.

Результати аналізу фінансового стану підприємства-позичальника підтверджують його високий рейтинг і переконують кредитора у його спроможності сво-єчасного погашення боргу.

Таким чином, головним принципом участі банку (інвестора) у фінансуванні проекту виступає його впевненість у реальності генерування потоків готівки, які забезпечують покриття боргу та відсотків за ним.

Банк та інші учасники проекту розподіляють між собою відповідальність за реалізацію проекту, що підтверджується часткою інвестиційного ризику, яку бере на себе та чи інша сторона. У зв'язку з цим розрізняють кілька типів проектного фінансування:

· без регресу на позичальника;

· з частковим регресом на позичальника;

· з повним регресом на позичальника;

· на консорційних засадах.

Слід відзначити поняття регресу як економічної категорії. Регрес не право кредитора пред'являти зворотні фінансові вимоги до позичальника. Це право робить неможливим припинення інвестиційного проекту. Право регресу регла-ментує відносини серед суб'єктів інвестиційного процесу. Збільшення (посилен-ня) регресу призводить до погіршення коефіцієнта боргу, його покриття і відпо-відно до зменшення забезпеченості боргу. Посилення регресу підвищує інвести-ційні ризики з боку позичальника і відповідно зменшує вартість позички.

Фінансування без регресу на позичальника - зумовлює покладення всієї відповідальності за реалізацію проекту па фінансово-кредитну організацію.

Банк бере на себе всі інвестиційні ризики та відмовляється від будь-яких зворотних вимог (регресу) з приводу розподілу відповідальності.

Генерування грошових потоків звичайно починається після введення об'єкта в експлуатацію. Позитивні грошові потоки відповідають графіку погашення бор-гу та виплати нарахованих відсотків. Кредитору видається гарантія. У свою чергу інші суб'єкти інвестиційного проекту (інвестори, менеджери проекту або вико-навці робіт) гарантують своєчасне введення проекту в експлуатацію, вихід на проектну потужність та додержання кошторису.

Фінансування без регресу на позичальника застосовується досить рідко. Банк бере на себе інвестиційні ризики тільки за дуже високоефективними проектами та встановлює при цьому дуже високі відсоткові ставки. Укладанню кредитного договору передує велика аналітична робота щодо техніко-економічного обгрун-тування проекту. Вартість такого фінансування для позичальника є дуже висо-кою: крім високої банківської відсоткої ставки, він ще несе витрати з консалтингу, ынжинірингу, експертизи тощо. Як правило, позичальник змушений погоджу-ватись на цей тип фінансування через відсутність інших джерел.

Фінансування з частковим регресом на постачальника - зумовлює паритетний розподіл ризиків між учасниками проекту. Усі учасники беруть на себе відповідальність за ризики, які виникають у результаті їхньої ді-яльності: замовник— за виділення ділянки під будівництво, вчасне надання проектно-кошторисної документації, деяких видів обладнання та матеріалів; підрядники — за вчасне введення об'єкта в експлуатацію з відповідною якісно та дотриманням кошторису; постачальники обладнання — за своєчасність, якість та комплектність поставок; кредитори — за вчасність надання фінансових ресурсів, дотримання платіжної та розрахункової дисципліни. Комерційні зобов'язання, які сторони беруть на себе, підтверджуються відповідними договорами та контрактами. Вартість цього типу фінансування є відносно невеликою, що можна пояснити його широким розповсюдженням. За певних умов таке фінансування здійснюється поза балансом діючого підприємства позичальника, проте частіше позичальник гарантує свої обов'язки часткою активів.

Фінансування з повним регресом на позичальника - дає можливість оформити фінансування у найкоротші строки. Цей тип фінансування застосовується для проектів, які мають державне значення, здійснюються під його гарантию або за його підтримкою. До цих проектів належать проекти роз-цінку пріоритетних галузей, регіонів, виробничої та соціальної інфраструктури тощо.

Фінансування на консорційних засадах - здійснюється за схемою; "створюй - володій - експлуатуй" . Така схема припускає згоду між учасниками проекту щодо створення (будівництва) підпри-ємства, його акціонуванні або корпоратизації та експлуатації власниками на па-йових умовах. Звичайно за умовами консорціуму банк або кілька банків конвер-тують боргові зобов'язання в акції позичальника. Власниками проекту стають також підрядники, страхові компанії тощо.

Для реалізації великих проектів можуть створюватися промислово-фінансові групи, учасники яких, у тому числі банки, стають інвесторами та здійснюють безпосереднє фінансування і розподіляють між собою всі інвестиційні ризики.

Акціонування є найбільш розповсюдженим способом залучепня капіталу на ін-вестиційній (початковій) стадії проекту. Залучається капіталу шляхом емісії простих та привілейованих акцій, що розміщуються серед юридичних та фізичних осіб. Через акціонування залучається не тільки грошовий капітал, але й інші мате-ріальні та нематеріальні активи.

Як відомо, існують акціонерні товариства відкритого та закритого типу. Підприємство (компанія, що перетворюється на акціонерне товариство або корпорацію) створює корпоративний капітал, який використовується на фі-нансування інвестицій.

Пайовий рахунок такої компанії перетворюється па акціонерний рахунок, який являє собою суму, що інвестується акціонерами (акції та капітал, виплаче-ний понад номінал).

Корпорація може фінансувати дочірні підприємства та здійснювати конт-роль за використанням їх фінансових ресурсів за умови володіння 50% акцій дочірньої

На терені приватизації в Україні виникла ще один форма залучення інвестицій - створення