такі показники:
1) Показники забезпеченості робочих місць, підрозділів трудовими
ресурсами.
До них відносяться:
середньооблікова чисельність штатних працівників, застосовується
для визначення чисельності працівників та ведення спостереження за
змінами, які відбуваються на підприємстві у використанні робочої сили, при
цьому кожний працівник враховується тільки один раз за місцем основної
роботи незалежно від строку договору та терміну робочого дня;
обліковий склад працівників, показник чисельності працівників на
певну дату звітного періоду, до облікового складу працівників підприємства
входять усі категорії постійних, сезонних і тимчасових працівників
підприємства, прийнятих на роботу на п'ять днів і більше починаючи із дня
їх зарахування. Не входять до облікової чисельності і належать до
працівників не облікового складу зовнішні сумісники, особи, залучені до
разових і спеціальних робіт, ті, що працюють на підставі договорів цивільно-
правового характеру, направлені на навчання з відривом від виробництва.
2) Показники для вивчення руху трудових ресурсів:
Процес руху робочої сили і викликана ним відповідно зміна чисельності називається оборотом робочої сили. Рух робочої сили на підприємстві визначається показниками інтенсивності обороту робочої сили і характеризується наступними показниками :
коефіцієнт обороту по прийому, визначається за формулою:
Кобороту по прийому = , (2.1)
коефіцієнт обороту по звільненню, визначається за формулою:
Кобороту по звільненню = , (2.2)
де СОЧ - середньообліковакова чисельність працівників на підприємстві.
Крім цього виділяють необхідний оборот по звільненню і зайвий. Необхідний - це звільнення у зв'язку із зменшенням обсягу виробництва, із
раціоналізацією виробничих процесів, із призовом до лав війська, із навчанням, із переведенням на іншу роботу, із втратою працездатності. Зайвий - це звільнені за власним бажанням, за прогули та інші порушення трудової дисципліни. В цьому контексті обчислюють коефіцієнт плинності кадрів, визначається за формулою:
Кплинності кадрів = , (2.3)
де, Чзв-чисельність працівників, що звільнилися з підприємства за власним бажанням або з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни
3) Показники оцінки використання робочого часу у процесі
виробництва:
Умовою виконання виробничої програми, раціонального використання трудових ресурсів є економне й ефективне використання робочого часу. Використання робочого часу оцінюється за допомогою двох показників:
середня кількість днів, відпрацьованих робітником;
середня тривалість робочого дня.
Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту з праці.
4) Показники оцінки професійного і кваліфікаційного складу
робітників:
середній розряд робітників, визначається за формулою:
Рср.ч = Рм + , (2.4)
де Рм – менший розряд з двох суміжних, між якими знаходиться значення середнього тарифного коефіцієнту; Км(б) - тарифний коефіцієнт меншого (більшого) із двох суміжних розрядів; Кср.ч - середній тарифний коефіцієнт робітників;
- середній тарифний коефіцієнт робітників, визначається за формулою:
Кср.ч. = , (2.5)
де Кі - тарифний коефіцієнт робіт і-го розряду; Чі - число робітників відповідних розрядів.
5)Показники аналізу ефективності використання трудових ресурсів:
продуктивність праці у вартісних одиницях виміру обчислюється діленням обсягу продукції у вартісному вираженні на загальні витрати праці або на середньооблікову чисельність:
w = або w = , (2.6)
- середньогодинна продуктивність праці є характеристикою кількості
продукції, виробленої за 1 годину роботи, її обчислюють за наступною формулою:
wг = , (2.7)
де: Q - обсяг виробленої продукції; КВЛГ - кількість відпрацьованих людино-годин.
Для аналізу та оцінки забезпечення основними засобами використовуються такі показники:
1) Показники забезпеченості основними засобами. До них відносяться:
видова, вікова, технологічна структури основних засобів;
фондоозброєність праці, обчислюється за формулою:
Фо = , (2.8)
де: СОЧроб - середньообліковава чисельність робітників у найбільшу зміну, осіб, Sсер - середньорічна вартість основних засобів підприємства, тис.грн.
коефіцієнт технічної озброєністі праці, обчислюється за формулою:
КТО = , (2.9)
де: О3виробн.обл. - вартість виробничого обладнання, тис.грн.;
СОЧроб - середньообліковава чисельність робітників у найбільшу зміну, осіб.
2) Показники руху і технічного стану основних засобів. До них відносяться:
- коефіцієнт зносу, характеризує частку вартості основних засобів, що списана на витрати діяльності в попередніх періодах, обчислюється за формулою:
Кзн = , (2.10)
- коефіцієнт придатності, характеризує частку не перенесеної на новий продукт вартості основних засобів, обчислюється за формулою:
Кприд = , (2.11)
коефіцієнт оновлення, характеризує інтенсивність оновлення основних засобів, показує частку вартості засобів, які надійшли, у їх загагальній вартості на кінець періоду, обчислюється за формулою:
Коновл = , (2.12)
- коефіцієнт вибуття, відображає інтенсивність вибуття засобів, показує частку вартості засобів, які вибули за певний період, у загальній вартості на початок періоду, обчислюється за формулою:
Квиб = , (2.13)
- коефіцієнт реальної вартості основних засобів, відображає частку оснвоних засобів у валюті балансу, обчислюється за формулою:
Кварт.ОФ = , (2.14)
- середній термін експлуатації основних засобів, обчислюється за формулою:
ТЕК = , (2.15)
де Ті - середньоарифметичне значення відповідного інтервалу в роках; Кі - кількість верстатів відповідної вікової групи, К? - загальна кількість одиниць устаткування.
Для аналізу та оцінки забезпеченості матеріальними ресурсами використовують такі показники:
1) Показники ступеня забезпеченості потреби в матеріальних ресурсах:
- коефіцієнт забезпечення за планом (Кзб.пл.)
Кзб.пл = Сдог : ОПп, (2.16)
де Сдог - сума вартості матеріалів за укладеними договорами, ОПп -планова потреба в матеріалах;
- коефіцієнт забезпечення за фактом (Кзб.ф.)
Кзб.ф. = Фпос. : ОПп, (2.17)
Де Фпос - вартість фатично поставлених матеріалів.
В основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах покладено нормативи та норми їх витрачання, норми складських запасів. Річна потреба в основних матеріалах визначається шляхом множення технічно обґрунтованих норм на виробничу програму, включаючи запасні частини.
Після