Отже, для забезпечення покращення фінансового стану підприємства необхідне досягнення високих фінансових результатів за найменших витрат, забезпечення безперервної роботи підприємства і своєчасний та оптимальний перероз-поділ фінансових ресурсів, які є в його розпорядженні, а також спрямування
коштів на економічний розвиток підприємства.

Слід зауважити, що дослідити глибше проб-лему забезпечення фінансової стійкості Тлумацького УЕГГ досить склад-но, оскільки, окрім зазначених вище, існують й інші чинники, які впливають на фінансову стійкість, — це економічна стабільність у державі, ліквідність, узгод-ження інтересів акціонерів тощо.

4.2 Резерви покращення фінансово-економічного стану

Аналіз фінансового стану Тлумацького УЕГГ показує, за якими конкретними напрямами потрібно проводити аналітичну роботу, дає можливість виявити найважливіші аспекти та найслабкіші позиції у фінансовому стані певного підприємства. Згідно з цим результати фінансового аналізу дають відповіді на запитання, які найважливіші засоби слід застосовувати для поліпшення фінансового стану конк-ретного підприємства в конкретний період його діяльності.

Отже, фінансовий стан і результати діяльності підприємства залежать один від одного. Тому резерви подальшого поліпшення фінансового стану — це передусім покращання фінансової стійкості під-приємства.

Таким чином, по забезпеченню підвищення ефективності використання майна можна розглядати як заходи по скороченню потреби в позиковому капіталі і підвищенню темпів економічного розвитку підприємства за рахунок більш раціонального використання власних фінансових ресурсів. Формування оптимальної структури джерел фінансування майна підприємства полягає в тому, що основним джерелом фінансування повинен бути лише власний капітал і в деякій мірі довгостроковий позиковий капітал. Не є оптимальним фінансування майна (необоротних активів) за рахунок короткострокового позикового капіталу.

Перевага короткострокових джерел у структурі позикових засобів є негативним фактом, що характеризує погіршення структури балансу і підвищення ризику втрати фінансової стійкості. Перевага довгострокових джерел у структурі позикових засобів є позитивним фактом, що характеризує поліпшення структури балансу і зменшення ризику утрати фінансової стійкості.

Основні напрямки поліпшення використання капіталу підприємства та оптимізації джерел його формування:

- одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань;

- збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення ефективності використання власного капіталу – збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу;

- збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів;

- залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу;

- підприємство повинне відслідковувати середньозважену вартість капіталу (середньозважена вартість капіталу визначається як сума добутків капіталу кожного виду на вартість капіталу цього виду) і не допускати значного його росту. Критерієм є перевищення рентабельності власного капіталу, рентабельності інвестицій над середньозваженою вартістю капіталу.

Так, одним із резервів покращення діяльності Тлумацького УЕГГ є оптимізацію складу оборотних активів, прискорення оборотності оборотних активів, забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів, забезпечення мінімізації втрат оборотних активів в процесі їх використання, формування принципів фінансування окремих видів оборотних активів.

Зниження величини власних оборотних коштів, крім погіршення ліквідності, може говорити про ріст потреби в коштах.

Зменшення залишків готівки на рахунках на даному підприємстві зумовлюється рівнем незбалансованості грошових потоків, тобто вхідних і вихідних потоків грошових коштів. Перевищення вихідних грошових потоків над вхідними призводить до нестачі грошових коштів та збільшення потреби в кредиті.

Для того щоб гроші працювали на підприємство, потрібно пус-кати їх в оборот з метою отримання прибутку, тобто:

розширювати власне виробництво;

інвестувати в прибуткові проекти інших суб'єктів господа-рювання з метою отримання вигідних відсотків;

зменшувати величину кредиторської заборгованості з метою скорочення витрат по обслуговуванню боргу;

оновлювати основні фонди, придбавати нові технології тощо.

Також можна вжити заходи по збільшенню притоку грошових коштів як короткострокові, так і довгострокові:

короткострокові заходи: продаж або здача в оренду необоротних активів, раціоналізація асортименту продукції, реструктуризація дебіторської заборгованості в фінансові інструменти, використання часткової передоплати, залучення зовнішніх джерел короткострокового фінансування, розробка системи скидок для покупців;

довгострокові заходи: додаткова емісія акцій, реструктуризація компанії – ліквідація або виділення в бізнес одиниці, пошук стратегічних партнерів, пошук стратегічного інвестора.

Враховуючи те, що кредиторська заборгованість є джерелом покриття дебіторської заборгованості, у процесі аналізу рекомен-дується порівнювати величину дебіторської та кредиторської за-боргованості. Якщо період обороту дебіторської заборгованості пере-вищує аналогічний показник по кредиторській заборгованості (така ситуація присутня на даному підприємстві), це вказує на те, що обрані підприємством умови надання товарного кредиту є більш пільговими, ніж умови його отримання, а отже, строк погашення кредиторської заборгованості настане раніше, ніж надійдуть кошти від дебіторів. Така ситуація або примусить підприємство відшукувати додаткові резерви коштів для своєчас-ного погашення боргів, або призведе до невиконання платіжних обов'язків, виникнення простроченої кредиторської заборговано-сті, за якою передбачено сплату штрафних санкцій. І в першому, і в другому випадках це негативно відіб'ється на фінансовому стані підприємства. Саме тому при укладанні угод з постачаль-никами рекомендується враховувати умови надання товарного кредиту покупцям.

Отже, аналіз структури власних і позикових коштів необхід-ний для оцінки раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства та його ринкової стійкості.

Отже, підприємство в процесі фінансування своєї діяльності має використовувати всі доступні їм альтернативні джерела коштів (як власні, так і позикові), дотримуючись при цьому пев-них умов, які дають змогу забезпечити його фінансову надій-ність. Зокрема, при вирішенні питання про доцільність залучення позикових коштів слід оцінити структуру пасивів на підприємст-ві, що склалася. Якщо частка боргу в ній значна, то залучення нових позикових коштів є небезпечним, оскільки ризик неплато-спроможності в таких умовах занадто великий.

У свою