Собівартість реалізованої продукції протягом аналізованого періоду зростала: у 2006 році темп приросту становив 12,23%, а у 2007 році відбулося стрімке зростання з темпом приросту 29,19%. Резерви зниження собівартості продукції будуть водночас резервом зменшення збитку і серед цих резервів можна виділити такі, як впровадження організаційно-технічних заходів, зменшення чисельності працівників, економія коштів на оплату праці за рахунок упровадження досягнень науково-технічного прогресу, зменшення прямих матеріальних витрат, зниження умовно-постійних витрат, підвищення якості продукції. Отже, як свідчать розрахунки, такий фактор, як собівартість продукції, має негативний вплив на прибуток підприємства.

Зіставлення темпів зростання фондовіддачі на 1 гривню вартості основних засобів, у тому числі машин та устаткування, дасть змогу виявити вплив змін у структурі основних засобів на ефективність їх використання.

Щодо фондовіддачі, то за нормальних умов вона повинна мати тенденцію до збільшення, а в нашому випадку фондовіддача зменшується, тобто у 2006 році її темп росту зменшився і становив 93,02%, порівняно з 2005 роком. В 2007 році темп росту фондовіддачі становив знову ж таки 93,02%, тобто не відбулося ніяких змін.

На рівень фондовіддачі вплинули такі чинники:

рівень цін на продукцію;

оцінка основних виробничих засобів;

структура засобів;

технічний їх рівень і стан;

ступінь використання.

Вплив структури основних виробничих засобів на фондовіддачу обумовлений тим, що різні категорії основних виробничих засобів неоднаково активно беруть участь у виробничому процесі.

Що стосується збитку, то на Тлумацькому УЕГГ відбулося зростання збитку, що є негативною тенденцією для підприємства. У 2006 році він збільшився на 69746 тис. грн., порівняно з 2005 роком, а в 2007 році збиток знову ж таки зріс і цей раз на 167918 тис. грн.

Значне зростання збитку зумовлене тим, що у 2007 році зменшилися темпи приросту обсягу від реалізованих товарів та послуг, продуктивності праці, фондовіддачі, а також відбулося зростання собівартості реалізованої продукції, що і призвело до зростання збитку протягом 2005-2007 років.

Зменшення збитку можливе за рахунок:

збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції;

економії та раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

запровадження досягнень науково-технічного прогресу, у результаті чого зростає продуктивність праці.

Графічно динаміка основних техніко-економічних показників зображена на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 – Динаміка техніко – економічних показників підприємства

Отже, аналіз основних техніко-економічних показників показав, що загалом у Тлумацькому УЕГГ відбулися негативні зрушення, тобто збільшення собівартості реалізованої продукції, зменшення фондовіддачі, продуктивності праці і обсягу від реалізації робіт та послуг. Усі ці чинники потягнули за собою стрімке зростання збитку.

2 Теоретичні та методичні основи аналізу та оцінки фінансово–економічного стану Тлумацького УЕГГ

2.1 Економічна сутність фінансового аналізу підприємства

У традиційному розумінні сутність фінансового аналізу поля-гає в оцінці та прогнозуванні фінансового стану підприємства за даними бухгалтерської звітності та обліку.

Фінансовий аналіз є одним із головних елементів фінансової політики підприємства[5, с.11].

Основним завданням аналізу фінансово–господарської діяльності підприємства є забезпечення кількісної оцінки фінансово–економічного потенціалу суб’єкта господарювання, що досліджується. Нагадаємо, що таке дослідження здійснюється з метою позиціювання суб’єкта господарювання на цільовому ринку.

Результатом такого аналізу буде кількісне вираження спроможності об’єкта дослідження забезпечити стабільність фінансово–господарської діяльності, приріст ринкової вартості підприємства та забезпечення доходу його власників у коротко- та довгостроковій перспективах.

Результуючі фінансові показники та коефіцієнти, що формуються в процесі реалізації аналізу, необхідні для потенційних інвесторів підприємства, які розглядають інвестиційні проекти та пропозиції, для прийняття відповідних управлінських рішень щодо фінансування таких проектів, а кредиторам для обгрунтування рішень про надання кредиту, його обсягів і умов тощо.

Після проведення аналізу потрібно вміти інтерпретувати отримані кількісні результати фінансового аналізу та обґрунтувати відповідні управлінські фінансові рішення[4, c. 125-126].

Процедура проведення аналізу досліджуваного підприємства буде складатися з таких пунктів:

1) методологічна база комплексного аналізу має базуватись на таких методиках, які б дали змогу в обмежені строки виконувати сукупність завдань, поставлених перед комплексним аналізом, та однозначно інтерпретувати результатами такого дослідження;

2) на основі практичних результатів проведення комплексного аналізу зробимо порівняльний аналіз;

3) для проведення такого аналізу потрібно забезпечити формування системи показників та індикаторів, які б у своїй сукупності відповідали вимогам комплексної характеристики поточного стану об’єкта дослідження, формування та підтримання перспектив його подальшого розвитку;

4) ефективність реалізації комплексного аналізу та його відповідність запитам замовників такого дослідження значною мірою залежить від можливості побудови адекватної системи однозначної інтерпретації результатів з метою уникнення двозначності висновків, протиріч поглядів окремих експертів щодо ідентифікації стану об’єкта дослідження.

Фінансовий аналіз є основою для управління фінансами підпри-ємства. В узагальненому вигляді він охоплює три головні напрямки:

1) оцінювання фінансових потреб підприємства;

2) розподіл потоків грошових коштів залежно від конкретних планів підприємства, визначення додаткових обсягів залучених фінансових ресурсів та каналів їх одержання — кредити, пошук внутрішніх резервів, додатковий випуск акцій, облігацій;

3) забезпечення системи фінансової звітності, яка б об'єктивно відображала процеси та забезпечувала контроль за фінансовим станом підприємства.

Для забезпечення якісного та детального фінансового аналізу необхідно, насамперед, оволодіти загальними концептуально-ме-тодичними підходами та методами і моделями його здійснення.

Етапи проведення комплексного фінансового аналізу:

1-ий етап: постановка цільової функції;

2-ий етап: формування та реалізація первинної обробки вхідної фінансової інформації;

3-ій етап: формування та реалізація алгоритму обробки фінансової інформації;

4-ий етап: інтерпретація результатів комплексного аналізу та формування висновків;

5-ий етап: формування сценаріїв розвитку економічного потенціалу підприємства.

Отже, фінансовий аналіз допомагає своєчасно вирішувати питання поліпшення поточного руху фінансових ресурсів, їх формування та використання, поточного та довгострокового планування діяль-ності. На його основі будується фінансове забезпечення стратегії підприємства на перспективний