період. Без фінансового аналізу не можливі планування, прогнозування, бюджетування, ефектив-не розміщення фінансових ресурсів, аудит[5, с.12].
2.2 Теоретичні аспекти проведення аналізу фінансово-економічного стану
Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхід-ний тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку значною мірою залежать від його платоспроможності. Жоден власник (незалежно від форми власності) не повинен нех-тувати потенційними можливостями збільшення прибутку (дохо-ду) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.
Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким та кризовим. Він характеризується системою показників, які відображають процес формування та використання фінансових ресурсів підприємства.
Отже, у процесі аналізу фінансово–економічного стану Тлумацького УЕГГ можуть використовуватися найрізноманітніші формули, методи та моделі аналізу.
Одним із альтернативних напрямів оцінки комерційної надійності підприємства є прогнозування його банкрутства, що здійснюється на основі самостійного дослідження із використанням дескриптивної статистики або на основі розроблених моделей.
Модель Альтмана (Altman Z-score) – це п’ятифакторна модель дескриптивного аналізу ймовірності банкрутства підприємства.
Загалом модель Альтмана має такий вигляд:
Z = 1,2A + 1,4B + 3,3C + 0,6D + 1,0E, де (2.1)
Цільові показники Порядок розрахунку
А = Оборотні активи-Поточні зобов’язання /
Загальна вартість активів
В = Чистий прибуток / Загальна вартість активів
С = Чистий дохід / Загальна вартість активів
D = Ринкова капіталізація підприємства / Сума заборгованості
Е = Обсяг продажу / Загальна вартість активів
Загалом, інтерпретація результатів розрахунку Z-показника відповідно до моделі Альтмана здійснюється за такою матрицею:
Значення Z-показника Z?1,8 1,8? Z?2,70 2,71? Z? 2,99 Z?3,00
Імовірність Дуже висока Висока Можлива Дуже низька
банкрутства
Достовірність цієї моделі за окремими джерелами оцінюється на рівні 95%.
Модель Спрінгейта передбачає розвиток інтегрального показ-ника, за допомогою якого здійснюється оцінка ймовірності ви-знання підприємства банкрутом, за такою формулою:
Z = 1,03A + 3,07B + 0,66C + 0,4D, де (2.2)
Цільові показники Порядок розрахунку
А = Оборотні активи-Поточні зобов’язання /
Загальна вартість активів
В = Прибуток до сплати податків та відсотків / Загальна вартість активів
С = Прибуток до сплати податків / Короткострокова заборгованість
D = Ринкова капіталізація підприємства / Сума заборгованості
Е = Обсяг продажу / Загальна вартість активів
Інтервал значень результуючого показника Z поділено на основі єдиної критичної точки, яка відповідає значенню Z-показника у 0,862. Отже, підприємство із достовірністю 92 % може бути від-несено до категорії потенційних банкрутів, якщо розрахункове значення Z -показиика для нього менше за 0,862[5, с. 583-585].
З позиції фінансової діяльності будь-якому підприємству до-водиться вирішувати такі завдання:
підтримання спроможності своєчасно відповідати за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями;
забезпечення фінансування в необхідних обсягах.
Ці завдання формуються з позиції коротко- та довгострокової перспектив.
Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової пер-спективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможнос-ті, які в загальному вигляді характеризують його спроможність своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за коротко-строковими зобов'язаннями перед контрагентами. Короткостроко-ва заборгованість підприємства, що відокремлена у відповідному розділі пасиву балансу, погашається різними способами, зокрема забезпеченням такої заборгованості можуть виступати будь-які ак-тиви підприємства, у тому числі необоротні. Разом з тим очевидно, що ситуація, коли, наприклад, частина основних засобів продається для того, щоб розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями, є небажаною. Саме тому, говорячи про ліквідність та платоспроможність підприємства як характеристики його поточного фінансового стану і оцінюючи, зокрема, його потенційні можливості розрахову-ватися із кредиторами за поточними операціями, цілком логічним є зіставлення оборотних активів та короткострокових пасивів.
Підприємство може бути ліквідним у біль-шому або меншому ступені, оскільки до складу активів входять різ-норідні їх елементи, серед яких є як ті, що легко реалізуються, так і ті, що важко реалізуються для погашення зовнішньої заборгованості
За ступенем ліквідності статті активів умовно можна розпо-ділити на чотири групи:
Перша група (А1) — це абсолютно ліквідні активи, такі як грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення.
Друга група (А2) — активи, що швидко реалізуються. Це го-това продукція, відвантажені товари і дебіторська заборгованість. Ліквідність таких активів різна і залежить від низки факторів: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банках, попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, місцезнахо-дження контрагентів та їх платоспроможності, умов надання ко-мерційних кредитів покупцям, форм розрахунків тощо. Слід зауважити, що основним компонентом цієї групи є дебі-торська заборгованість. З метою підвищення ліквідності підпри-ємство деякою мірою може управляти активами другої групи, зо-крема змінюючи строки кредитування покупців.
Третя група (А3) — це активи, що повільно реалізуються. До них належать виробничі запаси та незавершене виробництво.
Четверта група (А4) — це активи, що важко реалізуються. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгостро-кові вкладення, незавершене будівництво
Усі зобов'язання підприємства залежно від строковості їх погашення поділяють на чотири групи:
Перша група (П1) — найбільш строкові зобов'язання (креди-торська заборгованість та кредити банку, строк повернення яких настав).
Друга група (Н2) — середньострокові зобов'язання (коротко-строкові кредити банку).
Третя група (П3) — довгострокові зобов'язання (довгостро-кові кредити банку та позики).
Четверта група (П4) — власний (акціонерний) капітал, що постійно є в розпорядженні підприємства.
Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо: А1>П1; А2>П2; А3>П3; А4<П4.
При цьому, якщо виконуються перші три обов'язкові умови ліквідності А1 > П1; А2 > П2; А3 > П3, тобто поточні активи пере-вищують зовнішні зобов'язання підприємства, то виконується і остання нерівність А4 < П4, яка має балансуючий характер та під-тверджує наявність у суб'єкта господарювання власних оборот-них коштів і означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості.
Невиконання однієї з перших трьох нерівностей свідчить про порушення ліквідності