ДТ = Тзв – Тб, (2.15)

де Тзв, Тб – оборотність оборотних засобів відповідно за звітний та попередній період, днях.

Визначається зниження (-) або ріст (+) рівня зношення основних засобів за звітний період в порівнянні з попереднім, %:

ДЗ = Ззв – Зб, (2.16)

де Ззв, Зб – рівень зношення основних засобів відповідно за звітний та попередній період, %[15, с. 355-356].

2.3 Методика проведення аналізу фінансово-економічного стану підприємства

Незважаючи на конкретний зміст аналізу вибраних показників, можна виділити такі основні етапи його проведення:

розробка програми фінансово-економічного аналізу;

відбір потрібної інформації та забезпечення її співставимості;

вибір та розрахунок конкретних показників;

порівняння показників та їх аналітична обробка;

узагальнення результатів аналізу[18, с.144].

Оцінка та аналіз фінансово-економічного стану Тлумацького УЕГГ базується на використанні таких методів фінансового аналізу:

горизонтальний аналіз – це порівняння показників з попереднім періодом, визначення відхилень як абсолютних, так і відносних.

Дослідження процесів зміни і розвитку явищ у часі відбувається на основі побудови і аналізу рядів динаміки.

Ряди динаміки – це ряд числових значень показника, які характеризують зміну яких-небудь об’єктів чи явищ у часі.

До основних показників зміни рівнів динамічного ряду належать:

абсолютний приріст:

?y = yn – y1, (2.17)

де yn – значення показника в n–му періоді;

y1 – значення показника в базовому періоді.

темпи росту:

Тр = yn/ y1*100% (2.18)

темпи приросту:

Тпр = Тр – 100%; (2.19)

вертикальний аналіз дає можливість визначення структури узагальнюючих (підсумкових) величин з можливістю оцінки впливу кожної позиції часткових показників на узагальнюючий;

порівняльний аналіз – порівняння фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням із показниками попереднього періоду.

Для того, щоб на основі результатів порівняння можна було зробити правильні висновки, необхідно забезпечити відповідність показників та їх однорідність;

трендовий аналіз спрямований на порівняння кожної позиції звітності з низкою періодів, що передують, і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів окремих періодів[5, с. 24-26].

Важливе місце в фінансовому аналізі відіграє прогнозування економічног показника. Розглянемо детальніше метод екстраполяції.

При побудові моделі роки умовно позначаються через t і змінюються так, щоб їх сума дорівнювала нулю. Тобто рік, який знаходиться в середині ряду, позначається через нуль, а роки, що йдуть від нього в минуле - від'ємними числами натурального ряду, в майбутнє - додатніми числами.

Для оцінки ступеня адекватності моделей необхідно знайти величину абсолютних відхилень фактичних значень від теоретичних. Та модель, якій відповідає найменша сума відхилень, визнається найадекватнішою.

Для побудови прогнозу показника на наступний рік застосовуємо трендову криву, за допомогої якої представимо досліджуване явище як функцію, що залежить від фактору часу, в якому сконцентровано вплив усіх чинників. Використовуємо метод найменших квадратів, що полягає у виборі тієї кривої тренду, у якої квадрат відхилень фактичного від вирівняного значення найменший.

факторний аналіз – оцінка впливу факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих або стохастичних моделей.

Зміна рівня коефіцієнта поточної ліквідності може статися у зв'язку зі збільшенням або зменшенням суми за кожною статтею поточних активів і поточних пасивів.

В умовах інфляційного се-редовища, щоб уникнути спотворювального впливу інфляції при визначенні впливу факторів на зміну коефіцієнта ліквідності слід брати в розрахунок не абсолютний приріст поточних активів і па-сивів, а зміну їхньої частки в загальній валюті балансу (рисунок 2.1).

Рисунок 2.1 - Структурно-логічна модель факторного аналізу коефіцієн-та поточної ліквідності

При факторному аналізі коефіцієнта поточної ліквідності у першу чергу необхідно визначити, як змінився коефіцієнт ліквідності за рахунок факторів першого порядку:

Кпл0 = Чоа0/Чкфз0, (2.20)

Кплум = Чоа1/Чкфзо, (2.21)

Кпл1 = Чоа1/Чкфз1, (2.22),

де Чоа0 – частка оборотних активів у валюті балансу базисного року;

Чкфз0 – частка короткострокових фінансових зобов’язань у валюті балансу за базисний рік;

Чоа1 – частка оборотних активів у валюті балансу звітного року;

Чкфз1 – частка короткострокових фінансових зобов’язань у валюті балансу за звітний рік.

Зміна рівня коефіцієнта поточної ліквідності загальна:

+/- Кпл = Кпл1 – Кпл0 (2.23)

Потім способом пропорційного поділу ці прирости можна роз-класти за факторами другого порядку. Для цього частку кожної статті оборотних активів у загальній зміні їхньої суми слід по-множити на приріст коефіцієнта поточної ліквідності за рахунок цього фактора. Аналогічно розраховується вплив факторів дру-гого порядку на зміну величини коефіцієнта ліквідності й за по-точними пасивами.

Розглядаючи показники ліквідності, слід мати на увазі, що ве-личина їх досить умовна, оскільки ліквідність активів і термі-новість зобов'язань за бухгалтерським балансом можна визначити доволі приблизно. Так, ліквідність запасів залежить від їхньої обо-ротності, частки дефіцитних, залежаних матеріалів і готової про-дукції. Ліквідність дебіторської заборгованості також залежить від швидкості її оборотності, частки прострочених і нереальних для стягнення платежів. Збільшення частки неліквідних запасів, про-строченої дебіторської заборгованості, прострочених векселів і т. ін. свідчить про погіршення ліквідності активів. З цих причин під-приємство може мати високе значення коефіцієнта ліквідності, а насправді бути неплатоспроможним. Тому радикального підвищен-ня точності оцінки ліквідності досягають у ході внутрішнього ана-лізу на основі даних аналітичного бухгалтерського обліку.

У ході внутрішнього аналізу можна визначити не лише міру погодженості обсягів оборотних активів з обсягами платіжних зобов’язань, а й швидкість трансформації оборотних активів у готівку, і реальні терміни погашення кредиторської заборгованості[7, c.56-59].

Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства — його об'єктивної оцінки та впливу можливостей підвищення ефективності функціонування — можуть застосову-ватись різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-мето-дичних інструментів та принципів дослідження фінансового ста-ну підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації ме-тодів економічного аналізу