D | 7,68 | 17,1 | 14,91

E | 0,039 | 0,059 | 0,095

Z | 2,98 | 7,43 | 6,62

Оскільки на протязі періоду з 01.01.2005 по 01.01.2008 років індекс Z > 1,23 то фінансовий стан підприємства треба вважати стійким.

Здійснимо оцінку вірогідності банкрутства за моделлю Таффлера

Таблиця 3.15 – Оцінка ймовірності банкрутства за моделлю Таффлера

Показник | Роки

2005 | 2006 | 2007

Х1 | -0,0065 | 0,05 | 0,029

Х2 | 0 | 0 | 0

Х3 | 0 | 0 | 0

Х4 | -0,091 | 0,049 | 0,078

Z | -0,015 | 0,009 | 0,013

Оскільки за аналізований період з 01.01.2005 по 01.01.2008 роки індекс Z < 0,3, то у підприємства нестійкий фінансовий стан, помірна вірогідність банкрутства.

Здійснимо оцінку вірогідності банкрутства за моделлю Спрінгейта

Таблиця 3.16 – Оцінка ймовірності банкрутства за моделлю Спрінгейта

Показник | Роки

2005 | 2006 | 2007

A | -0,0065 | 0,05 | 0,029

B | 0 | 0 | 0

C | 0 | 0 | 0

D | -0,091 | 0,049 | 0,078

Z | -0,043 | 0,071 | 0,061

Оскільки за період з 01.01.2005 р по 01.01.2008 р індекс Z < 0,862 то підприємство відноситься до категорії банкрутів.

Здійснимо оцінку вірогідності банкрутства за моделлю Бівера.

Таблиця 3.17 - Система показників діагностики банкрутства підприємства за У.Бівером

Показник | Роки

2005 | 2006 | 2007

Коефіцієнт Бівера | -0,45 | -1,35 | -1,036

Рентабельність активів | 0 | 0 | 0

Фінансовий ліверидж | 0,115 | 0,055 | 0,063

Коефіцієнт маневрування | -0,007 | 0,05 | 0,03

Коефіцієнт покриття (загальної платоспроможності) | 1,01 | 1,14 | 1,9

Отже, за результатами отриманих показників можна зробити висновок, що

фінансовий стан підприємства є досить нестійким.

Отже, всі попередньо розглянуті моделі оцінки вірогідності банкрутства свідчать про те, що „Бориславнафтогаз” має нестійкий фінансовий стан, відноситься до категорії потенційних банкрутів, тобто має досить високу ймовірність банкрутства.

4 Розробка заходів щодо поліпшення фінансового стану НГВУ «Бориславнафтогаз»

4.1 Оцінка можливих резервів для покращення фінансового стану

Фінансове оздоровлення підприємства - це приведення його в стан, що дозволяє вчасно й у повному обсязі виконувати грошові зобов'язання і платежі, забезпечувати належний оборот потоків фінансових ресурсів, що виключають їхній дисбаланс і прояв ознак неплатоспроможності. Ключем для досягнення позитивного результату фінансового оздоровлення є своєчасний початок і системний характер відповідних заходів.

Основними факторами кризового стану підприємства є:

- нестача власних оборотних коштів;

- велика кредиторська заборгованість;

- зниження оборотності капіталу;

- відсутність стратегії розвитку;

- відсутність постійного контролю керівництва за фінансовим станом підприємства та інші.

Для покращення фінансової ситуації на підприємстві розглянемо деякі пропозиції. Насамперед, необхідно провести фінансовий моніторинг підприємства.

Фінансовий моніторинг підприємства – це аналіз основних фінансових характеристик підприємства без їхнього глибинного пророблення для виявлення основних тенденцій, і, у разі потреби, визначення напрямку подальшого заглибленого аналізу. При цьому тенденція грає більш важливу роль, чим значення самих показників, тому що характеризує напрямок, швидкість руху і тим самим показує здатність чи нездатність досягти бажаних результатів.

Задачами фінансового моніторингу є: визначення фінансових показників стійкості, рентабельності, ліквідності й інших характеристик за визначений період і їхні тенденції; аналіз отриманих результатів, висновки і пропозиції.

На сучасному етапі в фінансовому оздоровленні підприємства найбільш

ефективним є застосування управлінського обліку. Відмінною рисою якого від інших підрозділів (маркетинг, постачання, виробництво, бухгалтерія) є те, що він:

- користується іншими показниками (постійні і перемінні витрати, грошовий потік, фінансова стійкість, ліквідність, точка беззбитковості, і ін.);

- охоплює діяльність підприємства в комплексі;

- ведеться щодня, щоб тримати під контролем «точку беззбитковості»;

- призначений, щоб допомогти керівництву підприємства в прийнятті конкретних управлінських рішень.

Управлінський облік, крім усього вищесказаного ще виконує функцію постійно діючої ревізії, тому що постійно контролює всі господарські операції.

Однієї з найважливіших особливостей управлінського обліку є уміння складати плани на подальший розвиток підприємства з урахуванням зміни ринку.

Введення управлінського обліку на підприємстві здатне поліпшити його фінансовий стан та порядок протягом року.

Одним із напрямків поліпшення фінансового стану підприємства є скорочення дебіторської заборгованості. В основному, в сучасних умовах господарювання на Україні ріст дебіторської заборгованості відбувається по причині взаємних неплатежів між підприємствами, тобто у нас неефективні методи розрахунків між підприємствами. Розглядаючи питання скорочення дебіторської заборгованості (розрахунку з покупцями і замовниками), слід ознайомитися з одним із методів розрахунку з покупцями, що широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами.

Це метод надання знижок при достроковій оплаті. Відомо, що в умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити певну суму в

результаті інфляції.

Основним напрямком поліпшення фінансового стану підприємства є збільшення його прибутку. Збільшувати прибуток можна за допомогою багатьох факторів. Наприклад, можна збільшити ціну на продукцію, надані послуги, виконану роботу. Проте цей варіант не зажди може пройти, оскільки на сучасному етапі розвитку нашої країни підприємства не мають достатньо грошових коштів, щоб заплатити ще більшу суму за послуги, роботу, товари.

Отже, резерви зростання прибутку - це кількісні можливості збільшення прибутку завдяки:

- збільшенню обсягу реалізації продукції;

- зменшенню витрат на виробництво і реалізацію продукції: усунення перевитрат по сировині і матеріалах, усунення понадпланових відходів, усунення невиправданих і непродуктивних витрат у складі цехових і загально-виробничих витрат, а також у складі витрат на утримання і експлуатацію устаткування, усунення втрат від браку;

- постійному зниженню позареалізаційних збитків.

Аналізуючи ділову активність підприємства, можна сказати, що