стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними зв’язками могли одержати відповідь на всі свої запитання, а отже, прийняти рішення про економічну діяльність та відносини з підприємством.
Комплексний аналіз та оцінка фінансової діяльності НГВУ ”Бориславнафтогаз” буде проводитись в такій послідовності:
- оцінка та аналіз економічного потенціалу підприємства;
- оцінка фінансового потенціалу;
- оцінка та аналіз результативності фінансово-господарської діяльності підприємства;
- оцінка вірогідності банкрутства;
- перспективний аналіз.
2.2.1 Показники майнового стану
Для оцінки та аналізу економічного потенціалу підприємства потрібно побудувати аналітичний баланс на основі даних фінансової звітності за період 2005 -2007 роки, оцінити динаміку і структуру балансу за допомогою горизонтального і вертикального аналізу статей балансу. Формули розрахунку показників, що характеризують стан використання майна підприємства наведений в додатку А.
2.2.2 Показники ліквідності і платоспроможності
Для оцінки фінансового потенціалу перш за все потрібно оцінити його ліквідність і платоспроможність. Формули для розрахунку показників ліквідності і платоспроможності наведені в додатку А.
Платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно й повністю виконувати свої фінансові зобов'язання перед внутрішніми та зовнішніми парт-нерами, а також державою.
Основними ознаками платоспроможності є:
а) наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;
б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості .
Ліквідність підприємства характеризує наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для пога-шення короткострокових зобов'язань навіть з порушенням стро-ків погашення, які передбачені контрактом.
Ліквідність балансу виражається в ступені покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову готівку відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Ліквідність балансу досягається встановленням рів-ності між зобов'язаннями підприємства та його активами. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщенні в порядку збільшення строковості зобов’язань. Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс
ліквідний і підприємство платоспроможне. У протилежному разі баланс неліквідний і
підприємство вважається неплатоспроможним.
За ступенем ліквідності статті активів умовно можна розпо-ділити на чотири групи:
Перша група (А1) - це абсолютно ліквідні активи, такі як грошові кошти та короткострокові цінні папери.
Друга група (А2) — активи, що швидко реалізуються. Це го-това продукція, відвантажені товари, короткострокові фінансові інвестиції, векселі отримані, аванси видані і дебіторська заборгованість. Ліквідність таких активів різна і залежить від низки факторів: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банках, попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, місцезнахо-дження контрагентів та їх платоспроможності, умов надання ко-мерційних кредитів покупцям, форм розрахунків тощо.
Слід зауважити, що основним компонентом цієї групи є дебі-торська заборгованість. З метою підвищення ліквідності підпри-ємство деякою мірою може управляти активами другої групи, зо-крема змінюючи строки кредитування покупців.
Третя група (А3) — це активи, що повільно реалізуються. До них належать виробничі запаси, товари, довгострокова дебіторська заборгованість, інші оборотні активи і витрати майбутніх періодів.
Четверта група (А4) — це активи, що важко реалізуються. До них відносять всі необоротні активи.
Усі зобов'язання підприємства залежно від строковості їх погашення поділяють на чотири групи;
Перша група (П1) — найбільш строкові зобов'язання (креди-торська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов’язання а розрахунками з бюджетом, зі страхування, з оплати праці та кредити банку, строк повернення яких настав).
Друга група (П2) — середньострокові зобов'язання (коротко-строкові кредити банку, всі інші поточні пасиви).
Третя група (П3) — довгострокові зобов'язання (довгостро-кові кредити банку
та позики, доходи майбутніх періодів, забезпечення наступних витрат і платежів).
Четверта група (П4) - власний (акціонерний) капітал, що постійно є в розпорядженні підприємства.
Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо: А1>П1; А2>П2;А3>П3;А4<П4.
При цьому, якщо виконуються перші три обов'язкові умови ліквідності А1 > П1, А2 > П2; А3 > П3, тобто поточні активи пере-вищують зовнішні зобов'язання підприємства, то виконується і остання нерівність А4 < П4, яка має балансуючий характер та під-тверджує наявність у суб'єкта господарювання власних оборот-них коштів і означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості.
Невиконання однієї з перших трьох нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому нестача коштів по од-ній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі лише теоретично, оскільки при цьому має місце компенсація за вартісною величиною. Однак у реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні. Тому якщо будь-яка з нерівностей має знак, протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшої або меншою мірою буде відрізнятися від абсолютної.
2.2.3 Показники фінансової стійкості
Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Для оцінки фінансової стійкості необхідно провести аналіз абсолютних і відносних показників фінансової стійкості, формули для їх розрахунку наведені в додатку А.
Розглянемо абсолютні показники фінансової стійкості. Вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК), власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК + Кд ); власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити і позики
(ВОК + Кд + Кк). Згідно з цими сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто
ВОК = ВК – НА (2.1)
Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК — мінімальна умова фінансової стійкості.
Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами.
Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі