віднімається перший, з третього — другий тощо.
Прийом ланцюгових підстановок та прийом різниць є різно-видністю прийому, який отримав назву «елімінування». Еліміну-вання — логічний прийом, який застосовують при вивченні фун-кціонального зв'язку, при якому послідовно виділяється вплив одного чинника і виключається вплив усіх інших.
За допомогою прийому елімінування буде проведений факторний аналіз рентабельності обсягу продажу. Під факторним аналізом розуміють методику комплексного та системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.
На балансовий прибуток підприємства впливають такі фактори:.
Зміна повної собівартості реалізованої продукції.
Зміна цін на реалізовану продукцію.
Кількісний вплив цих факторів визначається за формулою:
Рп=Пр/ВР=(ВР-С)/ВР (2.15)
де Рп – рентабельність обсягу продажу;
Пр – прибуток від реалізації;
ВР – виручка від реалізації;
С – собівартість реалізованої продукції.
Зростання виручки від реалізації визначається за формулою:
ДВВ = (ВРі -С і-1)/ ВРі -(ВР і-1 - С і-1)/ ВР і-1 (2.16)
Збільшення собівартості продукції визначаємо за формулою:
ДС = (ВРі - С і )/ ВРі –(ВР і - С і-1)/ ВР і (2.17)
Скориставшись інформацією щодо капіталу, активів та фінансових результатів діяльності підприємства, можна оцінити вплив названих факторів на зміну рентабельності обсягу продажу.
Також важливим моментом аналізу рентабельності обсягу продажу є її прогнозування на наступний період. Для цього необхідно провести екстраполяцію рентабельності обсягу продажу. Суть екстраполяції полягає у наступному: спочатку робиться вирівнювання значень рентабельності по прямій і по параболі; потім знаходиться середньоквадратичне відхилення значень по прямій і по параболі. Якщо середньоквадратичне відхилення по параболі менше за середньоквадратичне відхилення по прямій, то в якості рівняння, по якому буде здійснюватись екстраполяція буде рівняння параболи.
Рівняння прямої виглядає так: (2.18)
Рівняння параболи виглядає так: (2.19)
де a, b, c – коефіцієнти рівняння.
Значення a, b для рівняння прямої визначаються вирішенням наступної системи рівнянь:
(2.20)
Коефіцієнти рівняння визначаються так: , (2.21)
де y – це фактичне значення рентабельності обсягу продажу;
n – кількість фактичних значень рентабельності обсягу продажу;
Значення a, b, c для рівняння параболи визначаються вирішенням наступної системи
рівнянь:
(2.22)
де , а всі решта значень (тобто a, c) визначаються складанням нової системи рівнянь, але в якій вже буде визначене значення b.
Після цього необхідно визначити середньоквадратичне відхилення (дисперсію):
(2.23)
де yфакт і yрозр – фактичне і розрахункове значення рентабельності обсягу продажу.
Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану під-приємства його об'єктивної оцінки та впливу можливостей підвищення ефективності функціонування — можуть застосову-ватись різні методи аналізу.
Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-мето-дичних інструментів та принципів дослідження фінансового ста-ну підприємства.
В економічній теорії та практиці існують різні класифікації ме-тодів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.
За класифікацією розрізняють неформалізовані й формалізо-вані методи аналізу. Неформалізовані (евристичні) методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на ло-гічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та за-лежностях. До неформалізованих належать такі методи:
експертних оцінок та сценаріїв;
психологічні;
морфологічні;
порівняльні;
побудови системи показників;
=
побудови системи аналітичних таблиць.
Ці методи застосовують в основному для прогнозування стану об'єкта на перспективу в умовах неповно використаної інформа-ції, неможливості обліку всіх чинників, спрощеної уяви про яви-ща економічної дійсності, тобто в умовах часткової або повної невизначеності. Стан невизначеності характеризує відсутність будь-яких конкретних даних про можливі напрями розвитку дій та про вірогідність здійснення кожного з них у майбутньому. Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.
До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залеж-ності. Основні з них такі:
арифметичних різниць;
ланцюгових підстановок;
відсоткових чисел;
дисконтування;
диференційний;
балансовий;
логарифмічний;
виокремлення ізольованого впливу факторів;
інтегральний;
простих та складних відсотків;
та ін.
У процесі фінансового аналізу також широко застосовують традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки) та математико-статистичні (кореляцій-ний аналіз, дисперсійний аналіз, метод головних компонентів).
Використання видів, прийомів і методів фінансового аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового аналізу підприємст-ва в сукупності становить методологію та методику аналізу.
Фінансовий аналіз здійснюють за допомогою різних моделей, які дають змогу
структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які за-стосовують у процесі аналізу фінансового стану підприємства:
дескриптивні;
предикативні;
нормативні.
Дескриптивні моделі (описового характеру) є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них належать побу-дова системи звітних балансів, подання фінансових звітів у різ-номанітних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, трендовий аналіз, аналіз відносних показників і коефіцієнтів, порівняльний, або просторовий, аналіз, факторний аналіз, система аналітичних коефіцієнтів. Дескриптивні моделі ґрунтуються на використанні інформації з фінансової звітності.
Предикативні моделі — це моделі прогностичного характе-ру, які використовують для прогнозування доходів та прибутку підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпошире-ніші з них такі:
розрахунок точки критичного обсягу продажу (аналіз без-збитковості);
побудова прогностичних фінансових звітів;
моделі динамічного аналізу (детерміновані або факторні моделі) та регресивні моделі;
моделі ситуаційного аналізу.
Нормативні моделі— це моделі, які уможливлюють порів-няння фактичних результатів діяльності підприємства із норма-тивними. Ці моделі застосовують, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.
Фінансовий аналіз значною мірою ґрунтується на застосуванні детермінованих факторних моделей.
Отже, у процесі аналізу фінансового стану підприємства можуть
використовуватись найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їх кількість та широта застосовування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.
Для забезпечення виживання підприємства в сучасних умовах управлінському персоналу потрібно насамперед вміти реально оцінювати фінансовий стан як свого підприємства, так і його існу-ючих та потенційних конкурентів. Для цього