НАПРЯМКИ ВДОСКОНАОЕННЯ СТРУКТУРИ ВИТРАТ

Шляхи зниження собівартості продукції є чимало: це і використання менш дорогих матеріалів, це і вдосконалення процесу виробництва, автоматизації робочих місць та скорочення кількості працюючих, це і кооперація з іншими підприємствами, які можуть виготовляти ті чи інші складові за меншими цінами тощо. Однак існує чимало проблем пов’язаних з цим. Так, зменшення витрат на придбання якісних матеріалів та сировини та заміна більш дешевими може призвести до пониження якості кінцевого продукту, а це може негативно відбитися на реалізації продукції. Зменшення кількості працівників і автоматизація виробництва вимагає на перших етапах чималі капіталовкладення тощо.

Найбільш ефективними шляхами оптимізації собівартості продукції є :

впровадження економних технологій виробництва;

переймання світового досвіду по зменшенню собівартості. Так,Японія навчилася економити все: електроенергію, метали, робочу силу для створення більшості матеріальних продуктів;

зниження цін - це легкий спосіб швидко привернути увагу клієнтів, але поганий спосіб для забезпечення успіху на довгостроковий період. Причина в тому, що, знизивши ціну на 10%, ви ризикуєте понизити свій прибуток на 50%. Підприємства часто намагаються понизити ціну, але “знизити ціни в змозі кожний, але не кожному вдасться зробити товар кращим”;

дотримання всіх головних принципів ефективного розміщення продуктивних сил: це скорочення шляхів між виробником та покупцем, між виробництвом і сировинною базою;

дотримання загальних економічних принципів та законів – важливий шлях для зниження собівартості продукції, яка не буде призводити до погіршення кінцевого продукту і дасть для вітчизняного товаровиробника можливість отримувати додаткових покупців та додаткові прибутки.

Вирішальною умовою зниження собівартості служить безперервний технічний прогрес. Упровадження нової техніки, комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, вдосконалення технології, упровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно понизити собівартість продукції.

Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширення спеціалізації і кооперації. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення і найраціональніших кооперованих зв'язків між підприємствами.

Зниження собівартості продукції забезпечується перш за все за рахунок підвищення продуктивності праці. Із зростанням продуктивності праці скорочуються витрати праці з розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної платні в структурі собівартості.

Успіх боротьби за зниження собівартості вирішує перш за все зростання продуктивності праці робітників, що забезпечує в певних умовах економію на заробітній платні. Розглянемо, в яких умовах при зростанні продуктивності праці на підприємствах знижуються витрати на заробітну платню робітників. Збільшення вироблення продукції на одного робітника може бути досягнуте за рахунок здійснення організаційно-технічних заходів, завдяки чому змінюються, як правило, норми вироблення і відповідно ним розцінки за виконувані роботи. Збільшення вироблення може відбутися і за рахунок перевиконання встановлених норм вироблення без проведення організаційно-технічних заходів. Норми вироблення і розцінки в цих умовах, як правило, не змінюються.

У першому випадку, коли змінюються норми вироблення і розцінки, підприємство одержує економію на заробітній платні робітників. Пояснюється це тим, що у зв'язку із зниженням розцінок частка заробітної платні в собівартості одиниці продукції зменшується. Проте це не приводить до зниження середньої заробітної платні робітників, оскільки організаційно-технічні заходи, що приводяться, дають можливість робітникам з тими ж витратами праці виробити більше продукції. Таким чином, проведення організаційно-технічних заходів з відповідним переглядом норм вироблення дозволяє знижувати собівартість продукції за рахунок зменшення частки заробітної платні в одиниці продукції одночасно із зростанням середньої заробітної платні робітників.

У другому випадку, коли встановлені норми вироблення і розцінки не змінюються, величина витрат на заробітну платню робітників в собівартості одиниці продукції не зменшується. Але із зростанням продуктивності праці збільшується об'єм виробництва, що приводить до економії по інших статтях витрат, зокрема скорочуються витрати по обслуговуванню виробництва і управлінню. Відбувається це тому, що в цехових витратах значна частина витрат (а в загальнозаводських майже повністю) - умовно-постійні витрати (амортизація устаткування, зміст будівель, зміст цехового і загальнозаводського апарату і інші витрати), не залежні від ступеня виконання плану виробництва. Це значить, що їх загальна сума не змінюється або майже не змінюється залежно від виконання плану виробництва. Звідси витікає, що, чим більше випуск продукції, тим менше частка цехових і загальнозаводських витрат в її собівартості.

Із зростанням об'єму випуску продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і унаслідок збільшення кількості продукції, що випускається. Таким чином, чим більше об'єм виробництва, тим за інших рівних умов більше сума одержуваного підприємством прибутку.

Найважливіше значення в боротьбі за оптимізацію собівартості продукції має дотримання найстрогішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії виявляється перш за все в зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат по обслуговуванню виробництва і управлінню, в ліквідації втрат від браку і інших непродуктивних витрат.

Матеріальні витрати, як відомо, в більшості галузей промисловості займають велику питому вагу в структурі собівартості продукції, тому навіть незначне заощадження сировини, матеріалів, палива і енергії при виробництві кожної одиниці продукції в цілому по підприємству дає крупний ефект.

Підприємство має нагоду впливати на величину витрат матеріальних ресурсів, починаючи з їх заготівки. Сировина і матеріали входять в собівартість за ціною їх придбання з урахуванням витрат на перевезення, тому правильний вибір постачальників матеріалів впливає на собівартість продукції. Важливо забезпечити надходження матеріалів від таких постачальників, які знаходяться на невеликій відстані від підприємства, а також перевозити вантажі найдешевшим видом транспорту.