Основною умовою зниження витрат сировини і матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів і вдосконалення технології виробництва, використовування прогресивних видів матеріалів, упровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних цінностей.

Скорочення витрат на обслуговування виробництва і управління також знижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від об'єму випуску продукції, але і від їх абсолютної суми. Чим менше сума цехових і загальнозаводських витрат в цілому по підприємству, тим за інших рівних умов нижче собівартість кожного виробу.

Резерви скорочення цехових і загальнозаводських витрат полягають перш за все в спрощенні і здешевленні апарату управління, в економії на управлінських витратах. До складу цехових і загальнозаводських витрат в значній мірі включається також заробітна платня допоміжних і підсобних робітників. Проведення заходів щодо механізації допоміжних і підсобних робіт приводить до скорочення чисельності робочих, зайнятих на цих роботах, а отже, і до економії цехових і загальнозаводських витрат. Найважливіше значення при цьому мають автоматизація і механізація виробничих процесів, скорочення питомої ваги витрат ручної праці у виробництві. Автоматизація і механізація виробничих процесів дають можливість скоротити і чисельність допоміжних і підсобних робітників в промисловому виробництві.

Скороченню цехових і загальнозаводських витрат сприяє також економне витрачання допоміжних матеріалів, що використовуються при експлуатації устаткування і на інші господарські потреби.

Значні резерви зниження собівартості укладені в скороченні втрат від браку і інших непродуктивних витрат. Вивчення причин браку, виявлення його винуватця дають можливість здійснити заходи щодо ліквідації втрат від браку, скорочення і найраціональнішого використовування відходів виробництва.

Масштаби виявлення і використовування резервів зниження собівартості продукції багато в чому залежать від того, яка поставлена робота по вивченню і упровадженню досвіду, що є на інших підприємствах.

Собівартість продукції характеризується показниками, що виражають:

а) загальний об'єм витрат на всю проведену продукцію і виконані роботи підприємства за плановий (звітний) період - собівартість товарної продукції, порівнянної товарної продукції, реалізованої продукції;

б) витрати на одиницю об'єму виконаних робіт - собівартість одиниці окремих видів товарної продукції, напівфабрикатів і виробничих послуг (продукції допоміжних цехів), витрати на 1 грн. товарної продукції, витрати на 1 грн. нормативної чистої продукції.

Собівартість продукції є якісним показником, що характеризує виробничо-господарську діяльність виробничого об'єднання, підприємства. Собівартість продукції - це витрати підприємства в грошовому виразі на її виробництво і збут. В собівартості як в узагальнюючому економічному показнику знаходять своє віддзеркалення всі сторони діяльності підприємства: ступінь технологічного оснащення виробництва і освоєння технологічних процесів; рівень організації виробництва і праці, ступінь використовування виробничих потужностей; економічність використовування матеріальних і трудових ресурсів і інші умови і чинники, що характеризують виробничо-господарську діяльність.

Оптимізація собівартості планується по двох показниках: по порівнянній товарній продукції; по витратах на 1 грн. товарної продукції, якщо в загальному об'ємі випуску питома вага порівнянної з попереднім роком продукції невелика. До порівнянної товарної продукції відносять всі її види, вироблювані на даному підприємстві в попередньому періоді в масовому або серійному порядку.

Слід мати у вигляді, що на рівень витрат робить вплив цілий ряд чинників, у тому числі зміна норм витрати і цін на матеріали, зростання продуктивності праці, зміну об'єму виробництва і ін. У зв'язку з цим при розрахунку необхідно визначити вплив кожного з них в загальному ефекті.

Собівартість є сумарними витратами на виробництво і реалізацію продукції. Їх можна рахувати як по фактичних витратах, так і по нормативних. В західних фірмах також є нормативи на витрати, але вони розраховуються в рамках кожної окремої фірми і представляють комерційну таємницю. В Росії на державних підприємствах нормативи носять галузевий характер і ніякої комерційної таємниці не представляють. На жаль, у багатьох випадках нормативи не грають роль стимулу в зниженні витрат підприємств на виробництво продукції. Підприємства завжди мають нагоду довести, що вони працюють в особливих умовах і галузеві нормативи для них неприйнятні.

Головний мотив діяльності будь-якої фірми в ринкових умовах - максимізація прибутку. Реальні можливості реалізації цієї стратегічної мети у всіх випадках обмежені витратами виробництва і попитом на продукцію, що випускається. Оскільки витрати це основний обмежувач прибутку і одночасно головний чинник, що впливає на об'єм пропозиції, те ухвалення рішень керівництвом фірми неможливе без аналізу вже наявних витрат виробництва і їх величини на перспективу.

Сучасна економічна теорія абсолютно по іншому підходить до трактування витрат. Вона виходить з рідкості ресурсів і можливості їх альтернативного використовування, що використовуються. Під альтернативним використовуванням розуміється, наприклад, можливість виробництва з дерева будівельних матеріалів, меблів, паперу, ряду хімічних продуктів. Тому коли фірма вирішує проводити якийсь певний товар, наприклад меблі з дерева, то вона тим самим відмовляється від виробництва з дерева блоків для дачних будиночків. Звідси робиться висновок, що економічні, або поставлені, витрати певного ресурсу, що використовується в даному виробництві рівні його вартості (цінності) при самому оптимальному способі його використовування для виробництва товарів. Таким чином економічні витрати - це платня постачальнику, здійснювана фірмою, або доходи постачальника ресурсів, забезпечувані фірмою, а також внутрішні витрати на те, щоб ресурси були застосовані саме даною фірмою і для певного варіанту виробництва.

Резерви скорочення витрат встановлюються по кожній статті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів (упровадження нової більш прогресивної техніки і технології