О. Г., Шевчук І.А., Павленко, Михальський В.В., Шклярук С.Г., Мозговий О.М., Ческідов Б. М., Шарп Уільям, В.і. Міщенко, П.А. Пересада, І.П. Мойсеєнко, Г.Марковіц,
та інших.
Магістерська робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновку та списку використаних джерел з найменувань, додатків, таблиць, рисунків. Матеріали дослідження викладено на сторінках.
У магістерській роботі розглядаються основні форми та види інвестицій, які здійснюють банки, діюча нормативно-правова база, за допомогою якої регулюється інвестиційний процес, органи державного управління та їх інструменти для стимулювання інвестиційної діяльності.
Досліджуються структура і динаміка інвестиційного портфелю “ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” та його ефективність і на основі проведеного аналізу формулюються напрямки вдосконалення управління інвестиційним портфелем банку.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ
В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ БАНКІВСЬКОЇ УСТА-
НОВИ
1.1. Суть інвестиційної діяльності банківської установи, її види та форми
Світовий досвід свідчить, що країни з перехідною економікою не в змозі розвивати господарство без залучення й ефективного використання інвестицій. Акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, але й пожвавлюють ринки товарів та послуг. Крім того, інвестиції, як правило, сприяють заходам макроекономічної стабілізації та дозволяють вирішувати соціальні проблеми трансформаційного періоду [5, с.7].
Сьогодні банки відіграють важливу роль на фондовому ринку, виступаючи емітентами цінних паперів; інвесторами, коли вони купують цінні папери за власні кошти; посередниками при операціях з цінними паперами, а також як депозитарій, тобто можуть здійснювати облік цінних паперів та вести реєстр акціонерів.
Всі банківські операції з цінними паперами можна поділити на три групи:
Емісійні – полягають у випуску банком власних цінних паперів:
Акції та облігації – їх випуск здійснюється з метою залучення коштів для формування і поповнення статутного капіталу;
Ощадні та депозитні сертифікати – емісія здійснюється з метою тимчасового залучення ресурсів, фінансування певних програм.
Випуск банком цінних паперів відображається у пасивних операціях.
Інвестиційні операції – це активні операції з вкладення власних та залучення фінансових ресурсів у фондові активи шляхом придбання відповідних цінних паперів на фондовому ринку від свого імені. Існують такі види:
арбітражна дилерська – виконання угод купівлі-продажу цінних паперів від свого імені та за свій рахунок;
купівля акцій з метою утримання їх у своєму розпорядженні терміном більше ніж рік.
Посередницькі (комісійні, клієнтські) – здійснюються банками від імені, за рахунок та на користь клієнтів, з метою отримання доходу у вигляді комісійної винагороди (андерайтинг, трастові операції, консалтингові, брокерська діяльність) [Міщенко, с.373].
Поняття інвестицій є занадто широким, щоб можна було дати йому єдине і вичерпне визначення. У різноманітних розділах економічної науки і різних галузях практичної діяльності, його зміст має свої особливості.
У макроекономіці інвестиції - це частина сукупних витрат, що складається з витрат на нові засоби виробництва (виробничі або фіксовані інвестиції), інвестиції в нове житло, і приріст товарних запасів. Тобто, інвестиції - це частина валового внутрішнього продукту, не спожита в поточному періоді, яка забезпечує приріст капіталу в економіку. У теорії виробництва, і в цілому в мікроекономіці, інвестиції, є процес створення нового капіталу. У фінансовій теорії під інвестиціями розуміють придбання реальних або фінансових активів, тобто - це сьогоднішні витрати, метою яких є одержання майбутніх вигод. Ряд авторів вважає, що інвестиції - це обмін визначеної сьогоднішньої вартості на можливо невизначену майбутню вартість.
На думку І.Т. Балабанова, інвестиції - це довгострокове вкладення грошей для отримання прибутку [6, с.92].
У монографії «Інвестиції», підготовленої Нобелевським лауреатом по економіці У. Шарпом разом з іншими американськими вченими відзначено, що в найбільш широкому розумінні слово “інвестувати” означає: віддати гроші сьогодні, щоб одержати більшу їх суму в майбутньому. З даним процесом пов`язані два чинники - час і ризик. Віддавати гроші необхідно зараз і у визначеній кількості. Винагорода наступає пізніше, якщо наступає взагалі, і її розмір заздалегідь невідомий. У деяких випадках найважливішим чинником буде час (наприклад, для державних облігацій). В інших ситуаціях головним є ризик (зокрема, для опціонів на покупку звичайних акцій). У ряді випадків вагомими є одразу два чинники - час і ризик (наприклад, для звичайних акцій). Ми погоджуємося з твердженням американського вченого, який вважає, що на процес інвестування впливає ризик, і цим самим знижує рівень прибутків від вкладених ресурсів.
К.Еклунд зазначає, що “інвестиції - це те, що “відкладають” на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому”. При чому він наголошує на тому, що в системі рахунків статистика інвестицій включає тільки матеріальні витрати (на машини, споруди, устаткування та ін.), але не враховує найважливіші інвестиції в знання, наукові дослідження та освіту. Обсяг інвестицій, як зауважує автор, визначається через це не зовсім точно.
Дж. Хунсон звертає увагу на те, що інвестиції означають дійсне виробництво капітальних товарів… Інвестиції – це обсяг реального капіталу, виробленого за визначений період часу. Це зауваження цілком слушне, оскільки ігнорування натурально-речової сторони інвестиційного процесу часто призводить до зміщення предмета дослідження в область дослідження фіктивного капіталу, спекулятивного зростання капітальної вартості за рахунок фінансових операцій, біржової гри на курсах цінних паперів, зобов’язань тощо. Навіть в умовах розвиненої економіки це може призвести до небажаних наслідків.
Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати». У найбільше широкому трактуванні інвестиції представляють собою вкладання капіталу з метою наступного його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання наявних засобів на споживання в поточному періоді, винагородити його