бази управління інвестиційним портфелем комерційного банку, то ми можемо відзначити, що основною метою законодавчого регулювання діяльності банку з інвестиційними цінними паперами є визначення основних прав то обов’язків суб’єктів інвестиційної діяльності, стимулювання або зниження інвестиційної діяльності за допомогою інструментів органів управління, забезпечення стабільності фінансового стану банку, яке досягається за рахунок створення резервів на відшкодування можливих збитків банків від операцій з інвестиційними цінними паперами. Тому для уникнення негативних результатів від інвестиційної діяльності, необхідно вибрати найбільш ефективне управління інвестиційною діяльністю.
Підводячи підсумки проведеного аналізу механізмів управління інвестиційним портфелем комерційного банку ми можемо зазначити, що управління інвестиційним портфелем включає планування, аналіз і регулювання складу портфеля і містить у собі здійснення діяльності по його формуванню і підтримці з метою досягнення поставлених інвестором перед портфелем цілей при збереженні необхідного рівня його ліквідності і мінімізації витрат, пов'язаних з ним. Методи управління інвестиційним портфелем розділяються на активні і пасивні. Пасивне управління припускає створення та диверсифікованість портфеля з визначеним рівнем ризику. Такий портфель розрахований на існування в незмінному стані тривалий час. Активна модель управління припускає відстеження і негайне придбання інструментів, що відповідають інвестиційним цілям портфеля, а також швидку зміну складу фондових інструментів, що входять у нього.
В даній магістерській роботі досліджувалася інвестиційна діяльність ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, який здійснює активну діяльність на фондовому ринку. Підводячи підсумки проведеного аналізу структури та динаміки інвестиційного портфелю ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, ми можемо відзначити, що інвестиційний портфель банку включає: цінні папери НБУ, цінні папери в торговому портфелі, в портфелі банку на продаж, і в портфелі банку до погашення. Проаналізувавши здійсненні інвестиційні операції Банку, ми помітили, що знизилась ринкова вартість інвестиційного портфеля на 465 тис. грн., в тому числі: зменшилась частка найбільш надійних фінансових інструментів – таких як облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на 16% і відповідно збільшилась частка ризикованих інструментів – векселів, корпоративних акцій та облігацій за аналізований період. Однак ОВДП займають основну частку в структурі інвестиційного портфеля Банку як в 2005 так і в 2006 роках. Це пов’язано з тим, що в умовах досить нестабільного фондового ринку України банк обрав досить консервативну стратегію управління інвестиційним портфелем, орієнтуючись головним чином на забезпечення надійності вкладень.
Аналіз показників рентабельності інвестиційного портфелю ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” дозволив зробити висновки, що найбільш рентабельними є відповідно найбільш ризиковані фондові інструменти – цінні папери в портфелі банку на продаж і до погашення 524 і 9,3% відповідно, найменш рентабельними є відповідно найбільш надійні активи – цінні папери НБУ – 4%. Оцінюючи ж абсолютні значення показників рентабельності інвестиційного портфелю банку ми можемо зазначити, що для таких ризикових інструментів, якими взагалі є фондові цінності, їх рентабельність є занадто низькою для того, щоб зацікавити інвесторів в активній роботі на ринку.
Розраховані значення показників відповідають нормативним вимогам Національного Банку України, що свідчить про фінансову стійкість і платоспроможність Банку. Що стосується загальної ефективності банку, то можна сказати, що хоч банк успішно отримує доходи по розміщенню коштів як в 2005 так і в 2006 році та збільшились прибутки з одиниці активу, проте прибуток банку за рахунок інших послуг сформовано недостатньо, витрати на утримання працівників банку не окуповуються, діяльність банку по розміщенню коштів є неефективною.
Запропонована нами система управління ризиками, для підвищення ефективності інвестиційної діяльності, значно відрізняється від діючої в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”. Ми запропонували задіяти в управління внутрішній аудит, який здійснюватиме оцінку ефективності контрою в частині ризик-менеджменту та аудит процедур з ризик менеджменту. Створити комітет з питань управління активами та пасивами (КУАП), який розглядатиме собівартість пасивів і прибутковість активів, прийматиме рішення щодо політики процентної маржі, відповідності строковості активів та пасивів, управлятиме процентним, ринковим та ризиком ліквідності. Залучити до управління казначейство, яке буде здійснювати щоденну оцінку позиції щодо ліквідності, визначати грошових потоків від підрозділів усередині банку, здійснювати контроль за дотриманням лімітів. Система ризик-менеджменту більш ефективна тим, що розглядає всі види ризиків і націлена на зменшення їх рівня. Натомість, управління ризиками в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” акцентує свою увагу на кредитному ризиці. Дана система передбачила використання для оцінки ризиків, методології, яка використовується в світовій банківській практиці. Вона допоможе ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” вчасно виявляти, оцінювати та управляти ризиками. Тим самим, це допоможе банку підвищити ефективність інвестиційної діяльності, бо ризик – це один з основних факторів, який впливає на рівень прибутковості.
Також ми можемо зазначити, що для ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” існує два можливих напрямки оптимізації управління власним інвестиційним портфелем: по-перше, це відмова від орієнтації портфеля корпоративних цінних паперів виключно на цінні папери підприємств базових галузей промисловості і включення до портфелю акцій компаній інших галузей, які демонструють високі показники ефективності фінансово-господарської діяльності і які є більш цікавими з точки зору портфельного інвестування; по-друге - доцільним є збільшення в портфелі цінних паперів частки облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), а також збільшення присутності в портфелі зовнішніх боргових зобов’язань держави. Грунтуючись на проведених розрахунках ми можемо зазначити, що поточна структура інвестиційного портфелю ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” не є оптимальною, оскільки можна побудувати його таким чином, щоб покращити поточний інвестиційний портфель банку одразу по обом показникам – і показнику ризику, і показнику доходності. Зокрема, існує портфель, який забезпечує доходність на рівні 19,52% (проти поточних 19,46%), при цьому рівень