Результати в будь-якій сфері бізнесу залежать від наявності й ефективності використання фінансових ресурсів, що прирівнюються до ''кровоносної системи", яка забезпечує життєдіяльність підприємства. Тому турбота про фінанси є відправною позицією діяльності будь-якого суб'єкта господарювання. В умовах ринкової економіки ці питання мають першорядне значення.

У зв'язку з цим на сучасному етапі істотно зростає пріорітетність і роль аналізу фінансової діяльності, основним змістом якого є комплексне системне дослідження механізму формування,розміщення і використання капіталу з метою забезпечення фінансової стабільності і фінансової безпеки підприємства.

Керівництво підприємства має чітко уявляти, за рахунок яких джерел ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність і в які сфери діяльності буде вкладати свій капітал. Від того, який капітал є в розпорядженні суб'єкта господарювання, наскільки оптимальна його структура і наскільки доцільно він трансформується в основні й оборотні фонди, залежать фінансове благополуччя підприємства і результати його діяльності. Тому аналіз джерел формування капіталу має винятково важливе значення.

У процесі аналізу необхідно:

Основними джерелами інформації для аналізу формування і розміщення капіталу підприємства є звітний бухгалтерський баланс, звіти про прибутки і збитки, про зміну капіталу, про рух коштів, додаток до балансу й інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку,що розшифровують і деталізують окремі статті балансу.

Бухгалтерська звітність має давати повне достовірне уявлення про фінансове становище організації, фінансові результати її діяльності і зміни у фінансовому становищі.Достовірною і повною вважається бухгалтерська звітність, сформована відповідно до правил, встановлених нормативними актами з бухгалтерського обліку.Підтверження вірогідності бухгалтерської звітності дають в аудиторському висновку, якщо вона, згідно з чинним законодавством, підлягає обов'язковому аудиту.

Капітал - це засоби, які є в розпорядженні суб'єкта господарювання для здійснення діяльності з метою одержання прибутку. Формується капітал підприємства як за рахунок власних (внутрішніх), так і за рахунок позичкових (зовнішніх) джерел. Основним джерелом фінансування є власний капітал. До його складу входять статутний капітал, накопичений капітал (резервний і додатковий капітали, нерозподілений прибуток) та інші надходження (цільове фінансування, благодійні пожертвування тощо).

Статутний капітал - це сума засобів засновників для забезпечення статутної діяльності. На державних підприємствах - це вартість майна, закріпленого державою за підприємством на правах повного господарського ведення; на акціонерних підприємствах (на даному підприємстві) - номінальна вартість акцій; для товариств з обмеженою відповідальністю - сума, що є часткою власників; для орендного підприємства - сума внесків його працівників і т. д.

Статутний капітал формується у процесі первісного інвестування засобів. Внески засновників у статутний капітал можуть бути у вигляді коштів, у майновій формі та у формі нематеріальних активів. Величина статутного капіталу оголошується при реєстрації підприємства, і при коригуванні його величини потрібно провести перереєстрацію установчих документів.

Додатковий капітал як джерело засобів підприємства утворюється в результаті переоцінки майна або продажу акцій за ціною, вищою від їхньої номінальної вартості .

Резервний капітал створюється згідно із законодавством або відповідно до установчих документів за рахунок чистого прибутку підприємства. Він виступає як страховий фонд для відшкодування можливих збитків і забезпечення захисту інтересів третіх осіб у разі недостатності прибутку для викупу акцій, погашення облігацій, виплати процентів за ними і т. д. За його величиною судять про запас фінансової міцності підприємства. Відсутність або недостатньо його величину розглядають як фактор додаткового ризику вкладення капіталу підприємства. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) відображають у балансі накопичувальним підсумком з початку функціонування підприємства. Показує, на скільки збільшилась величина власного капіталу підприємства за рахунок результатів його діяльності.

До засобів спеціального призначення і цільового фінансування належать безоплатно отримані цінності від фізичних і юридичних осіб, а також безповоротні і поворотні бюджетні асигнування на утримання об'єктів соцкультпобуту і на відновлення платоспроможності підприємств на бюджетному фінансуванні.

Основним джерелом поповнення власного капіталу є прибуток підприємства (рис.1). Якщо підприємство збиткове, то власний капітал зменшується на суму збитків. Значну частку в складі внутрішніх джерел становлять амортизаційні відрахування від використовуваних власних основних коштів і нематеріальних активів. Вони не збільшують суму власного капіталу, а є засобом його реінвестування. До інших форм власного капіталу належать прибутки від здавання в оренду майна, розрахунки із засновниками і т. ін. Вони відіграють помітної ролі у формуванні власного капіталу підприємства.

Основну частку в складі зовнішніх джерел формування власного капіталу утворює додаткова емісія акцій. До числа інших зовнішніх джерел належать матеріальні і нематеріальні активи, які передають підриємству безоплатно фізичні і юридичні особи в порядку добровільності.

На реальну величину власного капіталу впливає також заборгованість засновників за внесками у статутний капітал і вартість акцій, викуплених в акціонерів, з метою їх наступного перепродажу або анулювання. Тому ці статті віднімаються з його суми.

Позиковий капітал (рис.2) - це кредити банків і фінансових компаній, позики, кредиторська заборгованість, лізинг, комерційні папери та ін. Він поділяється на довгостроковий (більше року) і короткостроковий (до року).

За метою залучення позикові кошти поділяються на такі види:

Рис. 1. Джерела поповнення власного капіталу підприємства

Рис. 2. Класифікація позикового капіталу

За формою залученгня позикові кошти можуть бути у грошовій формі,