Вхідні і вихідні грошові потоки

(надходження підприємства)

Поняття грошового потоку, його значення для фінансової діяльності підприємства.

Господарська діяльність будь-якого під-приємства нерозривно пов'язана з рухом коштів. Кожна господарська операція супроводжується або надходженням, або витратою коштів. Кошти обслуговують практично всі аспекти операційної, інве-стиційної і фінансової діяльності.

Неперервний процес руху коштів у часі являє собою грошовий потік, який образно порівнюють із системою "фінан-сового кровообігу", що забезпечує жит-тєздатність організації. Від повноти і вчасності забезпечення процесу поста-чання, виробництва і збуту продукції грошовими ресурсами залежать резуль-тати основної (операційної) діяльності підприємства, ступінь його фінансової стабільності і платоспроможності, кон-курентні переваги, необхідні для поточ-ного і перспективного розвитку. Тому сучасному бухгалтеру, фінансовому ме-неджеру потрібно знати сучасні методи аналізу грошових потоків, що використовуються у вітчизняній і зарубіжній практиці.

Для забезпечення ефективного управління грошовими пото-ками доцільно здійснювати їхню класифікацію за різними озна-ками, методичний підхід до якої найбільш докладно висвітлено в працях І.А. Бланка.

1. За спрямованістю руху коштів виділяють такі види грошо-вих потоків:*

додатний грошовий потік (приплив коштів);*

від'ємний грошовий потік (відплив коштів).

Слід зазначити їхню тісну взаємозумовленість (рис.2.1): збій у часі або в обсязі одного з них зумовлює збій і іншого потоку. Тому їх доціль-но розглядати у взаємозв'язку як єдиний об'єкт управління.

2. За методом обчислення обсягу:*

валовий грошовий потік — це всі надходження або вся сума витрати коштів в аналізованому періоді;*

чистий грошовий потік (ЧГІІ), що становить різницю між додатним (ДГІІ) і від'ємним (ВГП) потоками коштів в аналізова-ному періоді:

ЧГП = ДГП - ВГП.

ЧГІІ може бути як додатною, так і від'ємною величиною.

3. За видами діяльності:

грошовий потік від операційної діяльності (відображає над-ходження коштів від покупців і виплати грошей постачальникам, заробітної плати персоналу, зайнятому в основному виробництві, податкових платежів, відрахувань органам соцстраху і т. їв.);

грошовий потік від інвестиційної діяльності — це надхо-дження і витрати коштів, пов'язані з процесом реального і фінан-сового Інвестування; *

грошовий потік від фінансової діяльності — це надходжен-ня і виплати коштів, пов'язані із залученням додаткового акціо-нерного і пайового капіталу, одержанням довгострокових і корот-кострокових кредитів та позик, з виплатою дивідендів і т. ін.

4. За рівнем достатності обсягу розрізняють:*

надлишковий грошовий потік, при якому надходження коштів значно перевищують реальну потребу підприємства у фінансових ресурсах, у результаті чого накопичуються і просто-юють вільні залишки готівки на рахунках у банку;*

дефіцитний грошовий потік, при якому надходження кош-тів значно нижче від реальних потреб підприємства.

5. За неперервністю формування розрізняють:*

регулярний грошовий потік, при якому в розглянутому пе-ріоді за окремими господарськими операціями здійснюється ре-гулярний приплив або відплив коштів;*

дискретний (епізодичний) грошовий потік, пов'язаний зі здійсненням одиничних господарських операцій у розглянутому періоді.

6. За стабільністю часових інтервалів регулярні грошові по-токи можуть бути:*

з рівномірними часовими інтервалами, що називається ануїтетом;*

з нерівномірними часовими інтервалами.

7. За періодом часу:*

короткострокові грошові потоки (до року);*

довгострокові грошові потоки (понад рік).

8. Залежно від того, коли надходять кошти — на початку пері-оду (передоплата) чи наприкінці періоду — розрізняють грошові потоки:*

пренумерандо;*

постнумерандо.

9. За видами використовуваних валют розрізняють:*

грошові потоки в національній валюті;*

грошові потоки в іноземній валюті.

10. За законністю здійснення виділяють:*

легальний грошовий потік, що відповідає чинним правовим нормам і податковому законодавству;

нелегальний грошовий потік, що здійснюється з порушен-ням прийнятих норм з метою відхилення від оподатковування й особистої вигоди.

Розглянуті класифікації дають можливість більш цілеспря-мовано здійснювати облік, аналіз і планування різних видів гро-шових потоків на підприємстві.

Рис. 2.1. Грошові потоки

Класифікація вихідних грошових потоків підприємства

У процесі господарської діяльності підприємство витрачає певні види ресурсів, пов'язані з підготовкою виробництва, без-посередньо процесом виробництва та реалізацією продукції. Для визначення витрат на підприємстві використовується термін собівартість продукції, до якої зараховують поточні витрати на її виробництво та збут, виражені у грошовій формі.

Собівартість продукції є одним з найважливіших показників діяльності підприємства, який комплексно характеризує сут-ність використання усіх ресурсів, рівень технічного розвитку виробництва, досконалість системи управління та значною мірою визначає кінцеві результати діяльності підприємства — прибуток та рентабельність.

Розрахунки собівартості продукції використовуються для визначення: ціни продукції; потреб в оборотних коштах; еко-номічної ефективності окремих організаційно-технічних за-ходів та виробництва в цілому; планування прибутку тощо.

Для інженера-конструктора чи технолога, організатора вироб-ництва важливо знати склад витрат на виготовлення продукції, Щоб при виконанні своїх функціональних обов'язків передбачати можливі наслідки впливу інженерних рішень на собівартість про-дукції. Тому інженер повинен вміти визначати собівартість виро-бу на різних стадіях розробки та виробництва нового виробу, зна-ходити можливі шляхи зниження окремих статей витрат.

Витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості та прибутку. Віднесення до собі-вартості продукції тих чи інших витрат має принципове зна-чення, оскільки від цього залежить величина прибутку, що за-лишається підприємству, та величина коштів, які надходять До бюджетів різних рівнів і цільових фондів. У зв'язку з цим рішення про склад витрат, які зараховують на собівартість продукції, приймаються на державному рівні та регулюються зонами України і постановами Кабінету Міністрів.

Усі витрати, що формують собівартість продукції, можна класифікувати за певними ознаками (таблиця 2.2.). За економічними елементами витрати групуються за їх економічним змістом та визначаються на весь обсяг продукції (робіт, послуг) підприємства незалежно від місця їх виникнення.

Калькуляція собівартості — це обчислення витрат на вироб-ництво та реалізацію одиниці продукції, а також на виконання одиниці роботи. Групування витрат за калькуляційними стат-тями відображає їх склад залежно від