До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні й до-поміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ре-монтів, малоцінні й швидкозношувані предмети, незавершене виробниц-тво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу — це залишки готової продукції на складах підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів під-приємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебітор-ській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери.

Склад оборотних коштів — це сукупність вартості окремих елемен-тів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних коштів — це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі обо-ротних коштів.

У різних галузях народного господарства співвідношення оборотних коштів має свою специфіку. Це пояснюється особливостями організації виробництва, постачання, збуту та системи розрахунків. Для забез-печення безперервності процесу виробництва і реалізації виготовленої продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. У цілому в народному господарстві України в 2004 році в структурі оборотних коштів товарно-матеріальні цінності становили 22,2%, дебіторська заборгованість - 64,9, грошові кошти - 5,7 поточні фінансові інвестиції - 3,7 та інші оборотні кошти -3,5%.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками: ;

>залежно від участі їх у кругообігу коштів;

> за методами планування, принципами організації та регулювання;

> за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Залежно від методів планування принципів організації та регулювання оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

До нормованих оборотних коштів належать кошти, щодо яких установлюються нормативи запасів: виробничі запаси, незавершене ви-робництво, витрати майбутніх періодів та залишки готової продукції на вкладах підприємств.

Ненормовані оборотні кошти включають фонди обігу, за винятком готової продукції на складі.

Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві ха-рактеризується швидкістю їх обороту (оборотністю). Чим мен-ше оборотні кошти затримуються на окремих стадіях, тим швидше за-вершується їх кругообіг. Таким чином, показники, що характеризують швидкість оборотності оборотних коштів, і є показниками ефективності їх використання.

Ефективне використання оборотних коштів характеризується таки-ми показниками:

-Коефіцієнт оборотності, який розраховується шляхом ділен-ня вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.

-Коефіцієнт оборотності показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період, і розраховується за формулою:

Коб=

де Коб — коефіцієнт оборотності, оборотів;

Р — вартість реалізованої продукції, грн.;

ОК — середній залишок оборотних коштів, грн.

Середній залишок оборотних коштів розраховують за формулою середньої хронологічної:

ОК =

Де Х1…п – 1 - величина оборотних коштів на початок кожного місяця (кварталу) розрахункового періоду, грн.;

Хп — величина оборотних коштів на початок першого місяця (квар-талу) наступного періоду, грн.;

п — загальна кількість місяців (кварталів).

Періодом, за який визначають обсяг реалізованої продукції та середні залишки оборотних коштів може бути місяць (ЗО дн.), квартал (90 дн.), рік (360 дн.).

Показником, оберненим коефіцієнту оборотності, є коефіцієнт завантаження оборотних коштів, який показує, скільки оборот-них коштів припадає на одну грошову одиницю (гривню) реалізованої продукції за певний період. Величина цього показника обчислюється за формулою:

Кзав =

Тривалість одного обороту (швидкість обороту) оборот-них коштів визначається за формулою:

Тоб =

або

Тоб =

де Тоб — тривалість одного обороту, днів,

Д — дні періоду.

Для характеристики економічної ефективності використання обо-ротних коштів може бути використаний показник віддачі (рен-табельності) оборотних коштів, котрий являє собою відношення прибутку від реалізації продукції до середніх залишків оборотних коштів:

Rок =

де Rок — рентабельність оборотних коштів, %;

ПР — прибуток від реалізації продукції, грн.

Показники оборотності оборотних коштів можуть розраховуватись по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, та за окремими їх елементами.

Зміну оборотності оборотних коштів виявляють через порівняння фактичних показників з плановими або показниками за попередній період. Порівнюючи показники оборотності оборотних коштів, виявля-ють прискорення її чи сповільнення.

Унаслідок прискорення оборотності оборотних коштів з обороту частина їх вивільняється, а при сповільненні в оборот залучаються до-даткові кошти. Вивільнення оборотних коштів завдяки прискоренню їх оборотності може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів відображає пряме зменшення залишків оборотних коштів порівняно з їх нормати-вом (або із залишками попереднього періоду) при збереженні або підвищенні обсягів реалізації продукції за розрахунковий період. Відносне вивільнення оборотних коштів з обороту відображає стабільність або зростання оборотних коштів при зростанні обсягів реалізації продукції. При цьому темпи зростання обсягів реалізації продукції випереджають темпи зростання залишків оборотних коштів.

Сума вивільнених оборотних коштів може бути розрахована за формулою:

ОК вив =

де ОКвив — сума вивільнених оборотних коштів, гри.;

рі — обсяг реалізованої продукції за розрахунковий період, грн.;

Т0іТ1 — тривалість обороту відповідно в попередньому та розрахун-ковому періодах, днів.

Ефективне використання оборотних коштів є одним із першочерго-вих завдань підприємства в сучасних умовах і забезпечується це прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

На стадії створення виробничих запасів — це раціональне їх ви-користання; ліквідація наднормативних запасів матеріалів; удоско-налення нормування; поліпшення організації постачання, у тому числі через установлення чітких договірних умов і забезпечення їх виконан-ня, оптимальний вибір постачальників, налагодження роботи транспор-ту; поліпшення організації складського господарства, зокрема впровадження комплексної механізації та автоматизації вантажно-розвантажу-вальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва — упровадження прогресив-ної техніки та технології, зокрема безвідхідної та маловідхідної; розви-ток стандартизації й уніфікації; удосконалення форм організації вироб-ництва; удосконалення системи економічного стимулювання, економного використання сировинних та паливно-енергетичних ресурсів; удоскона-лення використання основних фондів, насамперед їх активної