У найзагальнішому вигляді структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів.

Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість установити розмір абсолютного та відносного приросту чи змен-шення всього майна підприємства й окремих його видів. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяль-ності підприємства.

Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів, їх аналіз дає змогу висновувати про те, в які активи вкладено знову залу-чені фінансові ресурси чи які активи зменшились за рахунок від-пливу фінансових ресурсів.

В активі балансу відображаються, з одного боку, виробни-чий потенціал, який забезпечує можливості для здійснення ос-новної (операційної) діяльності підприємства, а з другого — активи, які створюють умови для інвестиційної й фінансової діяльності. Ці види діяльності тісно взаємозв'язані. Тому після загальної оцінки динаміки складу та структури майна слід де-тально оцінити стан, рух і причини зміни кожного виду майна підприємства.

Під основним капіталом (необоротними активами) підприєм-ства розуміють сукупність усіх майнових прав, які належать да-ному суб'єкту господарювання, у тому числі основні засоби, не-матеріальні активи, оборотні кошти.

До необоротних активів належать: нематеріальні активи; неза-вершене будівництво; основні засоби; довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість; відстрочені податкові активи; інші необоротні активи.

Показники майнового стану підприємства характеризують стан та структуру активів підприємства в сукупності з джерелами їх покриття (пасивами), їх можна поділити умовно на дві групи: показники, які визначають стан основних засобів, та показники, які визначають стан оборотних коштів. Якісний склад основних засобів оцінюється за допомогою таких показників: частка актив-ної частини основних засобів; коефіцієнт зносу; коефіцієнт при-датності; коефіцієнт оновлення; коефіцієнт вибуття; індекс постій-ного активу; коефіцієнт довгострокового залучення позичкових коштів; коефіцієнт нагромадження зносу; коефіцієнт реальної ва-ртості майна тощо.

Усі ці показники різнобічне характеризують майновий стан підприємства.

Індекс постійного активу (ША): показує частку основних засобів та необоротних активів у джерелах власних коштів і роз-раховується за формулою:

ІПА=

де О3 — основні засоби та необоротні активи;

Вк — власні кошти.

Коефіцієнт зносу (КЗ) визначає інтенсивність формування одного з джерел коштів на капітальні вкладення. Цей показник розраховується за формулою:

КЗ=

де С — нарахована сума зносу;

Со.з — початкова балансова вартість основних засобів.

Цей показник свідчить про рівень фінансування основних за-собів за рахунок амортизаційних відрахувань.

Важливим показником характеристики майнового стану під-приємства є коефіцієнт реальної вартості майна (КВМ), що показує, яку частку вартості майна становлять засоби виробницт-ва. Цей показник визначається за формулою:

КВМ=

де ОЗЗ — основні засоби за залишковою вартістю;

ВЗ— виробничі запаси;

НВ — незавершене виробництво;

МШП — малоцінні та швидкозношувані предмети;

А — вартість активів підприємства.

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу під-приємства, забезпеченість виробничого процесу засобами ви-робництва.

Під час аналізу використання основних засобів також дослі-джуються: уведення їх у дію; наявність; фондовіддача; вибуття та ліквідація основних засобів; рівень використання устатку-вання тощо.

Узагальнювальним показником технічного стану основних за-собів є рівень їхнього зносу, тобто відношення величини зносу до початкової вартості всіх головних складових основних засобів (передовсім виробничого устаткування та робочих машин, які справляють вирішальний вплив на потужність підприємства).

Рівень зносу основних засобів у відсотках (г %) та його зміни визначаються через знаходження співвідношення сум основних засобів (р) та їх зносу (й) за бухгалтерським балансом на початок та кінець періоду:

r%=

де індекси 0 та 1 — величини показників на початок та кінець періоду.

Рівень оновлення основних засобів (Д,Р %) вимірюється як від-ношення (у %) надходження за період основних засобів р„ до їх кількості на кінець року Р\:

Що швидше здійснюється заміна старого устаткування на но-ве, то ефективнішим та продуктивнішим є устаткування, оскільки за тривалого використання воно морально старіє.

Найзагальнішим показником ефективності використання ос-новних виробничих засобів є показник використання їх виробни-чої потужності.

Відсоткові показники використання потужності — плановий (Кпл %) та фактичний (К$ %) розраховуються за формулами:

Kпл%= ; Кф%=

де Q та — плановий та фактичний випуск /-го виду продукції;

Z та Q — планова та фактична виробничі потужності з випуску цього виду продукції.

Іншим узагальнюючим показником використання основних засобів е фондовіддача (f), тобто відношення обсягу виробленої продукції за період до вартості основних виробничих засобів:

f=

де О — випуск продукції;

Р — вартість основних виробничих засобів.

Показник, обернений до показника фондовіддачі, — фондо-місткість (/і), яка розраховується за формулами:

f=; f=

Перевагою показника фондомісткості є те, що його чисельник може бути розкладений на складники за окремими цехами та групами устаткування. Це уможливить встановлення впливу ви-користання техніки на кожній виробничій дільниці на узагальню-вальний показник використання основних засобів.

На рівень фондовіддачі (фондомісткості) у вартісному виразі впливають такі фактори:

* рівень цін на продукцію;*

структура ціни та її зміни внаслідок асортиментних змін;

* оцінка основних виробничих засобів; « структура засобів;

* їх технічний рівень та стан;

* рівень використання.

Для визначення впливу змін у структурі та асортименті про-дукції на динаміку фондовіддачі зіставляють динаміку обсягів виробництва та динаміку показників фондовіддачі, розрахованих на базі чистої та валової продукції.

Оборотні активи беруть одноразову участь у виробничому про-цесі, кардинально змінюючи при цьому свою натурально-речову форму: вартість оборотних активів цілком переноситься на новостворений продукт. Основним призначенням коштів у оборотних активах є забезпечення безперервності виробничого процесу.

До оборотних активів належать: запаси; векселі одержані; де-біторська заборгованість за товари, роботи, послуги;