У складі витрат майбутніх періодів банки видають підприємс-твам позички на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покри-ваються виручкою від реалізації. Так, цукровий завод навіть у період міжсезонного простою (лютий — серпень) потребує кош-тів на ремонт обладнання, утримання постійного персоналу, про-ведення всіх підготовчих робіт до сезону цукроваріння. Ці витра-ти він покриває за рахунок банківських позичок, а розраховуєть-ся за них з виручки за реалізацію цукру.

Витратами майбутніх періодів є також витрати, пов'язані з освоєнням випуску нових видів продукції, пусконалагоджувальні витрати. Якщо ці витрати кредитує банк, то в кредитних угодах називається конкретна продукція і витрати включаються в її со-бівартість.

За допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасово бра-кує власних коштів, може розрахуватись зі своїми постачальниками.

Отже, кредит необхідний і для підтримування кругообігу фо-ндів діючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції.

Об'єктами довго- та середньострокового кредитування є ка-пітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, йо-го технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, а також інші витрати, що ведуть до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизацій-них відрахувань.

Використання різноманітних форм кредитування підприємст-ва прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

Визначаючи потреби в кредитах, підприємства виходять із за-гальної потреби в коштах і наявності таких.

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класи-фікуються за такими ознаками:—

за кредиторами;—

формами та видами;—

метою використання;—

терміном надання;—

забезпеченням;—

порядком надання.

Кредиторами підприємств можуть бути: —

банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (бан-ківський, лізинговий кредити);—

підприємства (комерційний кредит);—

держава (державний кредит, який надається через уповно-важені банки);

міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредит-них ліній через уповноважені банки).

З рисунка видно, що кредити бувають таких видів: «банківський;

*комерційний;

* державний;

*лізинговий.

Банківський кредит — це економічні відносини між креди-тором та позичальником з приводу надання коштів банком під-приємству на умовах строковості, платності, повернення, матері-ального забезпечення, цільової спрямованості. Банківський кре-дит надасться суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

Комерційний кредит — це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

Державний кредит — це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання.

Лізинговий кредит — це відносини між суб'єктами господа-рювання, які виникають у разі орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний — у товарній. Бан-ківський та державний кредити погашаються в грошовій формі. Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива його сплата як у товарній, так і у змішаній формах (товарній і грошо-вій одночасно). Лізинговий кредит може погашатись у грошовій, товарній та змішаній формах.

Слід зазначити, що традиційно в країнах з розвинутою рин-ковою економікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємствам надаються переважно спеціалізованими фінан-сово-кредитними інститутами — факторинговими та лізингови-ми компаніями.

В Україні кредитні послуги у вигляді факторингу надають тільки комерційні банки. Лізингові послуги надають переважно лізингові компанії. У зв'язку з цим лізинговий кредит умовно віднесено до групи небанківських кредитів.

Залежно від мети використання розрізняють кредити, що спрямовані на фінансування:

* оборотних коштів;

* основних засобів.

Підприємство має можливість отримувати кредити на при-дбання товарно-матеріальних запасів, обладнання, інших активів, розширення та модернізацію виробничих потужностей, викуп окремих виробничих комплексів або цілих підприємств.

За терміном надання розрізняють короткострокові (до 1 року); середньострокові (до 3 років) та довгострокові (понад 3 роки) кредити.

Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати в разі фінансових труднощів, які виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпеченими надходженнями коштів у відповідному періоді. Термін короткострокового кредиту не пе-ревищує одного року.

Середньострокові кредити (від одного до трьох років) нада-ються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити (понад три роки) можуть надаватися для формування основних фондів. Об'єктами кредитування мо-жуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію та корпоратизацію підприємств тощо.

Залежно від забезпечення кредити поділяють на 2 групи:

* забезпечені;

* бланкові.

Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, а саме:

* нерухомістю;

* цінними паперами;

* товарно-матеріальними цінностями;

* дебіторською заборгованістю тощо.

Забезпечення кредитів може також здійснюватись: майно-вими правами, правами підприємств на інтелектуальну влас-ність, землю; гарантіями банків; коштами чи майном третьої особи; іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво стра-хової компанії).

В Україні як забезпечення кредиту використовують в основ-ному товарно-матеріальні цінності та нерухомість.

Кредити, що їх надають банки підприємствам під заставу державних цінних паперів, називаються ломбардними. У міру розвитку ринку державних цінних паперів значення цього креди-ту в діяльності українських підприємств зростатиме.

Бланкові кредити отримують тільки фінансове стійкі підпри-ємства на короткий термін (1—10 днів). У вітчизняній практиці використання бланкових кредитів обмежене.

Порядок надання кредиту передбачає такі види позичок:

в прямі;

* консорціумні;

* позички участі.

Надання прямих позичок передбачає кредитування підприємс-тва безпосередньо одним кредитором.

Консорціумні позички надаються тоді, коли підприємству-по-зичальнику потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпе-чений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів об'єд-нуються, і кожен з них надає частину загального кредиту.

У консорціумній угоді можуть брати участь не тільки кілька банків, а й кілька підприємств-позичальників, яких стосується конкретний кредитний проект.

Підприємство-позичальник, що бажає отримати кредит у ве-ликому розмірі, може самостійно визначити банк, який бере на