Розгляньмо вплив собівартості продукції (робіт, послуг) на формування прибутку. Собівартість є узагальнювальним, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, виду економічної діяльно-сті господарства.

Беручи загалом, можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в гро-шовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу со-бівартість.

Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством.

Витрати виробництва, що включаються в собівартість продук-ції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріаль-ні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою через визна-чення нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

-на відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне стра-хування, соціальне страхування);

- у разі застосування податкових норм і методів нарахування амортизації;

- інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, ко-мунальний податок).

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витра-ти на оплату праці; вартість основних виробничих фондів, що на-лежать підприємству, їх структура та визначений підприємством строк їх корисного використання.

У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. і пізніших доповненнях до нього не згадується категорія «собівартість», бо розрахунок оподатко-вуваного прибутку базується на обчисленні валового доходу і валових витрат. Однак не варто з цього робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підпри-ємства.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансо-вий результат виробничо-господарської діяльності підприємст-ва. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зни-ження її собівартості, є важливим резервом збільшення при-бутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок викорис-тання численних факторів, що впливають на зменшення таких витрат. Для цього треба знати: повний перелік витрат, особли-вості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності здобули більшу самостійність у прийнятті рішень з формуван-ня собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського облі-ку, що набули чинності з 2000 р. (зокрема за положенням бух-галтерського обліку 16 «Витрати»), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних ви-робничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:—

прямі матеріальні витрати;—

прямі витрати на оплату праці;—

інші прямі витрати;—

загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартос-ті продукції (робіт, послуг), установлює підприємство.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не вклю-чаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), але враховуються для визначення прибутку, поділяються на:—

адміністративні витрати,—

витрати на збут;

інші операційні витрати.

Прибуток, який залишається після сплати податку на прибуток до державного бюджету, є чистим прибутком підприємства. Він надходить у розпорядження власників підприємства, а якщо це підприємство державне —то в розпорядження трудового колективу підприємства.

Підприємства розподіляють прибуток, що залишається у їх розпорядженні, за напрямами використання на власний розсуд. У процесі розподілу чистого прибутку формуються грошові фонди цільового призначення: « фонд, коштів, які спрямовуються на розвиток та вдоско-налення виробництва;*

фонд коштів, які спрямовуються на соціальні потреби;*

фонд коштів для матеріального заохочення; » резервний (страховий) капітал;

« фонд коштів, які спрямовуються на фінансові інвестиції;*

фонд коштів, які використовуються на інші цілі.

У процесі прийняття рішень про розподіл чистого при-бутку підприємство повинне знайти оптимальне співвід-ношення у спрямуванні додаткових фінансових ресурсів для виробничо-технічного та соціального розвитку, мате-ріального заохочення трудівників (акціонерів, пайовиків) та ін.

Фонд коштів на розвиток і вдосконалення виробництва витрачається на задоволення потреб, які пов'язані зі зрос-танням обсягів виробництва, технічним переозброєнням, удосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства.

Конкретно ці витрати являють собою капітальні вкла-дення в будівництво нових виробничих площ, реконструк-цію підприємств, придбання і монтаж нового устаткуван-ня, інші витрати капітального характеру, включаючи природоохоронні й такі, що спрямовані на поліпшення умов праці і техніки безпеки. Це також витрати на прове-дення науково-дослідницьких і дослідно-конструктор-ських робіт, підготовку та освоєння нових прогресивних технологій і видів продукції.

Однією з потреб виробництва, що пов'язана з його розширенням, є збільшення власних фінансових ресурсів, які вкладаються в запаси сировини, матеріалів, перехідні запаси незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, тобто збільшення фонду власних оборотних коштів. Тому підприємства періодично спрямовують частину прибутку безпосередньо до статутного капіталу на приріст нормативу власних оборотних коштів.

Фонд коштів, які спрямовуються на соціальні потреби, використовується на витрати, що сприяють соціальному розвитку колективу підприємства, а саме; будівництво, реконструкція, інші форми поліпшення об'єктів основних засобів соціально-культурної сфери, інші витрати в дано-му напрямі (крім витрат на утримання об'єктів цієї сфери, які, згідно з новими стандартами бухгалтерського обліку, здійснюються за рахунок витрат діяльності і враховуються при визначенні прибутку як фінансового результату діяль-ності)

Фонд коштів для матеріального заохочення використо-вується (якщо мова йде про акціонерні товариства) з метою стимулювання держателів акцій вкладати кошти у капітал підприємства, підтримки прийнятного курсу акцій на фондовому ринку через виплату дивідендів; частина чистого прибутку