Прикладом пасивної системи може бути охолоджувальна система, яка рухає холодну воду згідно принципа, що гаряча вода розширюється. Насоси можуть поламатися, люди можуть помилитися, але гаряча вода завжди розширюється. Подібно до цього, замість того, щоб розраховувати на механічні системи, які опускають графіт в реакторі (щоб поглинути нейтрони та вповільнити або зупинити ланцюгову реакцію), пасивна система тримає стрижні на пластику. Якщо реактор перегрівається, пластик плавиться і стрижні падають в реактор. Знову таки, немає розрахунку на механічну систему або людське судження.

Ще одна проблема з атомною енергетикою – питання “Що робити з відпрацьованим паливом та відходами, що залишаються після видобутку енергії?”. Деякі відходи залишатимуться радіоактивно небезпечними ще понад 100,000 років. Відходи мають бути надійно запаковані або вони забруднять підземні води та екосистеми і загрожуватимуть людському здоров’ю. Слід зазначити, що існуючі й майбутні відходи – лише маленька частинка глобальної проблеми атомних відходів, враховуючи, що більшість їх становлять відходи від відпрацьованої ядерної зброї. Ми маємо розробити програму по захованню атомних відходів незалежно від того, чи будемо ми розробляти атомну енергетику в майбутньому.

Майбутнє атомної енергетики ще не визначене. В останні роки у всьому світі майже не запускають атомні станції. Критики наголошуюють на високій ціні атомної енергії, загрозі аварії, що вивільнить велику кількість радіоактивності та проблемі зберігання атомних відходів. Прибічники атомної енергетики стверджують, що безпека може бути досягнена за рахуно пасивних систем та шляхом належного оцінювання ролі людей у безпеці. Вони також наголошують на тому, що атомні електростанції не викидують діоксиду вуглецю або інших конвенційних забруднювачів повітря.

4. Перехідні палива та палива майбутнього

Багато людей, котрі вивчають енергетику вірять що колись (за 20, 50 або 100 років) буде використовуватись радикально інше джерело енергії. Технологічні іновації в галузі сонячної енергетики або енергетики вітру можуть розглядатися як дешеві та екологічно безпечні джерела енергії. Залишається питання: ”Як ми перейдемо від теперішнього часу до часу, коли ці іновації будуть доступні або якими будуть наші перехідні палива?”

Перед тим як розглядати політику, яка змусить ринок перейти на перехідні палива, буде доцільним обговорити як сили пропозиції і попиту змусять перейти від одного палива до іншого. Ця зміна змальована на рис. 1, який припускає, що існує три можливих палива – нафта, вугілля і сонячна енергія. На цій схемі нафта і вугілля мають маргінальну ціну видобутку Маргінальна ціна – ціна додаткової одиниці; МЦ видобутку – ціна видобутку додаткової одиниці. (МЦВ), яка збільшується, а також те, що ціна видобутку першої одиниці нафти менша, за вартість видобутку першої одиниці вугілля. Припустимо, що сонячна енергія є доступною в необмежених кількостях з постійною високою маргінальною ціною. В цьому випадку, коли нафту буде використано першою з ціною визначеною, як загальна маргінальна ціна (ЗМЦ), яка є прикладом МЦВ плюс споживацька ціна. Коли МЦВ нафти збільшується по відношенню до МЦВ вугілля, альтернативна ціна нафти (споживацька ціна) зменшується до нуля. Врешті, ЗМЦ нафти стає рівною до ЗМЦ вугілля та ринок переключається з нафти на вугілля в момент часу Тнв. Подібний зсув відбувається з вугілля на сонячну енергію в момент часу Твс.

Хоча ціна, що збільшується, буде виступати стимулом для того, щоб переходити від одного палива до іншого, політики дуже занепокоєні тим, як керувати цим переходом. Однією з причин є те, що ніхто не впевнений в тому, що ринок запустить відповідні дослідження і розробки стосовно нових технологій, особливо, врховуючи те, що дослідження і розробки стосовно нових технологій (зокрема радикально нові технології, як сонячна енергія й енергія біомаси) можуть бути ризиковими для інвесторів.

Іще однією проблемою переходу енергії є вплив переходу на навколишнє середовище. Якщо екологічні надлишки Надлишки (externalities) – практично, різниця між маргінальною приватною і маргінальною соціальною ціною, тобто різниця між тим, що додаткова одиниця певного продукту коштує для виробника і тим, що вона коштує для суспільства (не плутати з тим, що суспільство платить за продукт). не включені до ринкової ціни, тоді перехід на чистіші палива як сонячна енергія відбудеться пізніше, ніж соціально оптимальна дата. Також, ринок може обрати порівняно брудні палива (як вугілля) в якості перехідних палив замість чистіших (природній газ).

5. Висновки

Політика з приводу енергії фокусується на тому, щоб втримувати ціну на низькому рівні, можливо як результат попередніх проблем з олігополією Йдеться про нафтове ембарго 1973 з боку OPEC (Oil Producing and Exporting Countries) до США у відповідь на те, що Штати підтримали Ізраїль в Війні Йом-Кіпуру. та бажанням перешкодити нафтовим компаніям одержувати монополістичні прибутки.

Через те, що з енергетикою пов’язані багато проблем із навколишнім середовищем, можна почути точки зору про те, що ціни на енергію є заниженими та те, що ціну треба збільшити за рахунок відповідних політичних заходів. Ці збільшення можна здійснити за рахунок подітків на забруднення, дозволів на забруднення та подітків на паливо.

Багато людей занепокоєні тим, що збільшення ціни на енергію може призвести до економічного спаду, але збільшення ціни шляхом таксації радикально відрізняється від підвищення цін OPEC. Якщо ціна не змінюється стрибкоподібно, макроекономічні зсуви будуть порівняно незначними.

Існує багато інших питань, пов’язаних із енергетикою, але я вважаю, що найважливіші з них було висвітлено в цій роботі.

Бібліографія