Державний бюджет – найбільший централізований грошовий фонд|фундація| держави, який знаходиться|перебуває| у розпорядженні уряду. У державному бюджеті концентрується велика частина|частка| валового національного продукту. Він грає неймовірно важливу|поважну| роль в забезпеченні ефективного функціонування всіх складників господарського механізму, у визначенні балансових зв'язків всіх ціннісних показників соціально – економічного розвитку і дотримання пропорцій між рухом матеріальних і фінансових ресурсів. Бюджетні кошти прямують на державне управління, народне господарство, соціально – культурні заходи оборону, підтримку і розвиток науки. Державний бюджет і місцеві бюджети всіх рівнів складають фінансову основу для об'єднання загальнодержавних і регіональних інтересів. Державний бюджет завжди є компромісом, між власниками і працівниками по найму; компроміс між загальнодержавними і місцевими інтересами; компроміс між промисловими і сільськогосподарськими районами; компроміс між інтересами окремих галузей і монополій.

Центральне місце бюджету у фінансовій системі, перш за все|передусім|, пояснюється тим, що з|із| його допомогою перерозподіляється значна частина|частка| національного доходу. У країнах з|із| розвиненою ринковою економікою через бюджет перерозподіляється майже половина національного доходу.

Відповідно до чинних в Україні законодавчих актів в основу функціонування бюджетної системи закладені два важливих|поважних| принципу. Перший – розділення|поділ| компетенцій між рівнями бюджету. Це дає можливість|спроможність| органам державної влади будь-якого рівня маневрувати власними і привернутими|привабленими,залученими,притягати| в прибуткову частину|частку| бюджету джерелами для здійснення соціально - економічних заходів. Другий принцип – забезпечення єдиної правової бази, єдиної форми бюджетної документації при наданні (отриманні|здобутті|) необхідної статистичної і бюджетної інформації.

Бюджетна система грунтується на взаємозв'язку бюджетів всіх рівнів, що відбувається|походить| за допомогою використання регульованих прибуткових джерел, створення|створіння| цільових і регіональних бюджетних фондів|фундацій|, їх часткового перерозподілу. Це важливе|поважне| положення|становище| реалізується через систему податків, які регулюють об'єми|обсяги| надходжень|вступів| фінансових ресурсів, між державою і його регіонами, а також в цілому|загалом| по території України. Необхідність такої системи виникає в результаті|унаслідок,внаслідок| того, що в рамках|у рамках| країни існує різниця в фінансової забезпеченості регіонів як наслідок|результат| ряду|лави,низки| об'єктивних причин, пов'язаних з їх економічним і географічним положенням|становищем|. Незалежність бюджетів забезпечується присутністю джерел доходів і правом вибирати напрям|направлення| їх використання і витрат|затрат|.

Основними складовими бюджету є його доходна і витратна частина. Доходи бюджету – це податкові й неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталу, трансферти. Податковими надходженнями є передбачені податковими законами загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Неподаткові надходження – це доходи від власності й підприємницької діяльності, державних підприємств, адміністративні, збори і платежі, надходження від штрафів і фінансових санкцій. Трансферти – це кошти, одержані бюджетами одного рівня від бюджетів іншого рівня на безоплатній та безповоротній основі.

А також доходи бюджету – частина|частка| централізованих фінансових ресурсів необхідних для виконання його функцій. Вони виражають|виказують,висловлюють| економічні відносини, що виникли, в процесі формування фондів|фундацій| грошових коштів і поступають|надходять| в розпорядження органів влади.

Головним матеріальним джерелом доходів бюджету є|з'являється,являється| національний дохід|доход|. Коли національного доходу не вистачає на покриття фінансових потреб|нужди|, держава привертає|приваблює,залучає,притягає| національне багатство. Одержавлення національного доходу здійснюється державою різними методами. Основними методами, використовуваними органами державної влади для перерозподілу доходу і утворення бюджетних доходів, є|з'являються,являються| податки, позики|позички| і емісія грошей. Співвідношення між ними різне по країнах і в часі, визначається економічною ситуацією в країні, ступенем|мірою| гостроти|дотепу| соціальних і інших суперечностей|протиріч|, станом фінансів і фінансової політики держави.

Податки є|з'являються,являються| головним методом перерозподілу національного доходу, забезпечують переважаючу|пануючу| частку|долю| доходів бюджету. Так в доходах різних держав вони складають близько 9/10. Частка|доля| податків в доходах членів федерації і місцевих бюджетів значно менше. Ці бюджети формуються за рахунок закріплених і регулюючих доходів.

Видатки бюджету – це кошти, які спрямовують на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. Видатки держбюджету призначені для вирішення основних соціальних, адміністративних, господарських та політичних проблем (видатки на освіту, культуру, охорону здоров'я, державне управління, судову владу, національну безпеку, правоохоронну діяльність, соціально культурні потреби).

У Бюджетному кодексі України передбачені видатки на поточні витрати і витрати розвитку. Поточні витрати спрямовуються на фінансування мережі підприємств, установ та організацій, заходів соціального захисту населення (виплата заробітної плати працівникам бюджетних установ, пенсій, стипендій, субсидій).

Витрати бюджету будучи компонентом загальної|спільної| фінансової категорії – бюджету – є витратами|затратами|, що виникають у зв'язку з виконанням державою своїх функцій. Ці витрати|затрати| виражають|виказують,висловлюють| економічні відносини, на основі яких відбувається|походить| процес користування засобів|коштів| централізованого фонду|фундації| грошових коштів держави по різних напрямах|направленнях|. Економічна суть|сутність,єство| бюджету виявляється в багатьох видах. Кожен вид витрат володіє якісною і кількісною характеристикою. При цьому якісна характеристика, відображаючи|відбиваючи| економічну природу, дозволяє встановити призначення державних витрат, кількісна – їх величину. 

Витрати розвитку зорієнтовані на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності: капіталовкладення в розвиток пріоритетних галузей виробництва, структурну перебудову господарства, інноваційне інвестування (підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відповідність видатків доходам держави є важливою макроекономічною проблемою. В тому випадку, коли видатки по розміру рівні з доходами, має місце баланс юджету. Якщо видатки більші ніж доходи, то виникає дефіцит бюджету. Державний дефіцит покривається за рахунок державних позик (продаж державних цінних паперів, позик з недержавних фондів, отримання кредитів у банку).

Причини дефіциту бюджету пояснюються цілим рядом|лавою,низкою| чинників|факторів|:

- у перших, дестабілізацією економіки, що збільшується, пониженням рівня суспільного|громадського| виробництва. Так, тільки|лише| за період 1991 – 1993 рр. проведений|вироблений,справлений| національний дохід|доход| скоротився на 39%, тоді як за роки великої депресії (1929 – 1933рр.) спад виробництва в США не перевищував 25%.