- у других, глибокої і структурною і технологічною незбалансованістю виробництва, постійним виснаженням природних ресурсів, поглибленням процесу де| індустріалізації господарства, пониженням науково - технічного потенціалу;

- у третіх, неймовірно високим рівнем інфляції, поголовним|суцільним| збільшенням цін, ослабленням|ослабінням| контролю за фінансово – господарської діяльністю підприємств. За даними Світового банку, рівень інфляції в Україні в другій половині 1993г. був найвищим в світі. І якщо в 1992 р. її рівень виріс в 21 раз, то за 1993 р. – в 103 рази. І хоча в 1994 р. рівень інфляції трохи знизився, проте|однак| трапилося це не в результаті|унаслідок,внаслідок| проведення кардинальних реформ і якісних змін в системі державних фінансів, а також введення|вступу| лібералізації цін, а в результаті|унаслідок,внаслідок| відстрочення|відстрочки| бюджетних виплати небувале збільшення заборгованості бюджету;

- у четвертих, нераціональною зовнішньоекономічною діяльністю держави. За розрахунками економістів спад виробництва на протязі 1991 – 1993 рр. більш ніж|більше ніж| на 35% визначається чинниками|факторами|, які связанны| з|із| помилками в зовнішньоекономічній діяльності нашої держави.

Другим по своєму фінансовому значенню доходом бюджету є|з'являється,являється| державна позика|позичка|. Державні позики – не єдиний шлях покриття дефіциту. У більшості розвинутих країн і використовується такий напрямок, як додаткова емісія грошей. Такий засіб застосовується досить часто в критичних випадках – під час війни, кризи.

До позик|позичок| держава вдається|прибігає| при бюджетних дефіцитах, які передбачаються при складанні бюджету на майбутній|прийдешній| рік. У міру посилення фінансової напруженості в країні і збільшення дефіциту держава все більше звертається|обертається| до позик|позичок|.

Державний борг|обов'язок| – це сума накопичених в країні бюджетних дефіцитів за винятком позитивних сальдо бюджетів, які мали місце за цей час. Розрізняють зовнішній і внутрішній державний борг|обов'язок|.

Зовнішній державний борг|обов'язок| – це борг|обов'язок| іноземним державам, організаціям, окремим особам|обличчям,лицям|. Він лягає на країну важкої|тяжкої| ношею, оскільки їй доводиться розраховуватися за нього цінними|коштовними| товарами, сировиною, надавати певні послуги, щоб сплатити відсотки|проценти| і погасити борг|обов'язок|. Слід мати на увазі, що кредитор в цих умовах виставляє ті або інші запити, тільки|лише| після|потім| виконання яких, можна налічувати|нараховувати| на кредит. За останній час зовнішній борг|обов'язок| України дуже швидко зростає, збільшуючись щокварталу на 600 млн. дол. У 1994 р. він складав приблизно 7 млрд. дол.

Внутрішній борг|обов'язок| – це борг|обов'язок| держави своєму населенню. Відповідно до законодавства державним внутрішнім боргом|обов'язком| їсть боргове зобов'язання уряду, виражене|виказане,висловлене| у валюті, перед юридичними і фізичними особами. Такі зобов'язання можуть мати форму: кредитів, одержаних|отриманих| урядом; державних позик|позичок|, здійснених шляхом випуску цінних|коштовних| паперів від імені уряди; інших боргових зобов'язань, гарантованих урядом.

Збільшення внутрішнього боргу|обов'язку| менш небезпечно для національної економіки в порівнянні із збільшенням зовнішнього боргу|обов'язку|. При погашенні внутрішнього боргу|обов'язку| не відбувається|походить| зменшення цінних|коштовних| товарів і ресурсів, проте|однак| виникають певні зміни в економічній життя, зокрема перерозподіляються доходи усередині країни.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

- збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

- циклічні спади економіки;

- скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

- вплив політичних бізнес-циклів - надмірні збільшення державних видатків на передодні виборів і метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Вплив інфляції на бюджетну систему в Україні багатофакторне, тому і програма по боротьбі з|із| інфляцією повинна включати комплекс дій, направлених|спрямованих| на оздоровлення фінансової ситуації в країні. Ці дії повинні бути направлені|спрямовані| проти|супроти| тих інфляційних чинників|факторів|, які мали місце впродовж|упродовж| останніх років. До їх числа відносяться:

у галузі грошових чинників|факторів| інфляції

а) збільшення існуючої грошової маси за рахунок автоматичного збільшення заробітної платні|плати| незалежно від реальних результатів праці, тобто|цебто| виробництва продукції;

б) збільшення безготівкового розрахунку за рахунок кредитування низько рентабельних підприємств;

в) збільшення дефіцитного фінансування бюджетних витрат|затрат| за рахунок автоматичного кредитування центральним банком, що, в свою черга, веде до контрольованого регулювання наявної|готівкової| маси (заробітна платня|плата|, пенсії, стипендії) і безготівкового обороту|звороту,оберту| (фінансування капітальних вкладень з|із| довгостроковою окупністю, покриття витрат підприємств);

Без пониження рівня інфляції не можуть бути успішно використані витрати|затрати| бюджету, направлені|спрямовані| на соціальні потреби (складають 2/3 бюджету). Як показує світовий досвід|дослід|, бюджетний дефіцит не може перевищувати 3% валового національного продукту інакше не може нормально функціонувати фінансово – кредитна система, а, отже, не може проходити|минати,спливати| перехід до ринкових відносинам.

Національний бюджет в економіці з|із| централізованим плануванням|планеруванням| включав відповідно до принципу “демократичного централізму” бюджети центральних і місцевих органів управління. Така організація з|із| продовженням одного з основних принципів адміністративної економіки, а саме “єдиного керівництва і централізованого управління”, хоча первинні причини включення|приєднання| провінційних|провінціальних| і місцевих органів управління до центрального бюджету були обумовлені з погляду їх зручності, чим якими – небудь| ідеалами.

Бюджети також відображають|відображують| зв'язок між урядом і державними підприємствами. В умовах економіки з|із| централізованим плануванням|планеруванням| держава втручається у всі види економічної діяльності і, практично всі вони, відбуваються|походять| в секторі державної власності. За традицією держава надавала з|із| свого бюджету весь необхідний для організації підприємств капітал, забезпечувало необхідні чинники|фактори| виробництва і купувало готову продукцію. Капітал до недавнього часу надавався у вигляді субсидій, хоча в рамках|у рамках| реформ, які проводилися, певна частина|частка| капіталу надавалася у вигляді позики|позички|.

Саме тому обговорення структури капіталу підприємства, відносних ролей активів і боргів|обов'язків| а також розрахунок доходу від вкладеного капіталу здаються|видаються| трохи чужими економіці з|із| централізованим плануванням|планеруванням|. Натомість на наданий капітал держава вимагала і одержувала|отримувала| частину|частку| прибутку і частину|частку| амортизаційних резервів на додачу до податку від обороту|звороту,оберту|. Тісні