зв'язки між державними бюджетами і бюджетами підприємств мали два види наслідків|результатів|. Першим з|із| них було збільшення об'єму|обсягу| грошей які поступали|надходили| з|із| позабюджетних джерел. Ці фонди|фундації| відрізнялися від бюджетів підприємств, які у будь-якому випадку|в будь-якому разі| небилиці включені до національного бюджету. Такі фонди|фундації|, як правило, створювалися, щоб забезпечити певний ступінь|міру| автономії бюджетним одиницям з|із| власними доходами для забезпечення ефективне використання ресурсів. Загальна|спільна| характерна|вдача| межа відносин між такими фондами|фундаціями| і державним бюджетом полягала в тому, що коли фондам|фундаціям| не вистачало власних доходів для виконання поставлених перед ними завдань|задач|, то фонди|фундації| мали право на отримання|здобуття| субсидій з|із| державного бюджету. І хоча позабюджетні фонди|фундації| могли створюватися в різних країнах і з різних причин, вони підрозділяються на чотири категорії.
Позабюджетні фонди|фундації|, число яких постійно збільшувалося, займалися різними сферами діяльності, причому часто за розміром вони були порівнянні з|із| державним бюджетом і їх існування, по суті, стирала|прала| різницю між бюджетним завданням|задаванням| уряди і підприємства.
Системи в економіці з|із| централізованим плануванням|планеруванням| виділяли також провідну роль центрального банку. Всі надходження|вступи| і виплати виходили і виплачувалися центральним банком і його відділеннями|відокремленнями|. Центральний банк, крім задоволення повсякденних державних потреб|нужди|, ще і надавав уряду дані, що виходять, на базі яких уряд грав центральну роль в процесі контролю над виконанням бюджету.
3 Основні напрями фінансової політики держави
Вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток суспільства не можна зрозуміти без вивчення фінансової політики і фінансового механізму.
Політика як узагальнююче поняття охоплює всі напрямки діяльності держави. залежно від сфери суспільних відносин, яка є обєктом політичного впливу, виділяють: економічну, соціальну, культурну, технічну, бюджетну, кредитну, внутрішню і зовнішню політику.
Фінансова політика має самостійне значення і водносас є важливим засобом реалізації політики держави в будь-якій сфері суспільної діяльності – економіці, соціальній сфері, військовій реформі, в міжнародних відносинах.
Більш структурованим є визначення фінансової політики як сукупності заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання, які держава здійснює через фінансову систему.
Насамперед, фінансова політика повинна сприяти формуванню максимально можливого обсягу фінансових ресурсів, оскільки вони – матеріальна база будь-яких перебудов.
Не менш важливим є забезпечення раціонального розподілу коштів між галузями і сферами економіки, концентрація фінансових ресурсів на найважливіших напрямках економічного і соціального розвитку.
Фінансова політика повинна враховувати потреби суспільного розвитку, реальні економічні і фінансові можливості держави, тому вона залежить від конкретних історичних умов і завдань, які стоять перед суспільством.
Фінансова політика – сукупність заходів держави з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального її розвитку. Вона знаходить свій вияв у формах і методах мобілізації фінансових ресурсів та використанні їх на різні потреби держави, розвиток економіки і соціальний захист населення, у фінансовому законодавстві, практичних діях у галузі фінансів різних державних структур.
Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі мають забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських одиниць різних форм власності, спільних з іноземним капіталом, акціонерних товариств, орендних і комерційних підприємств. В цих умовах важливе значення має також створення надійних соціальних гарантій населенню.
Фінансова політика держави залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.
До зовнішніх слід віднести залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших видів ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції з світовими економічними системами тощо.
Внутрішні фактори, які суттєво впливають на фінансову політику, - це форма власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту населення, інтелектуальний рівень його, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвитку форм кредитування тощо. На фінансову політику держави впливають також інші фактори, що диктуються тими економічними умовами, які склалися на цьому етапі господарського розвитку. У зв'язку з цим фінансова політика - це динамічний процес, що змінюється, коригується з урахуванням практичної необхідності.
Крім зовнішніх та внутрішніх факторів, ефективність реалізації фінансової політики залежить від контролю. Саме він забезпечує зворотний зв’язок між наміченими і досягнутими результатами. Фінанси є дуже складною системою відносин, вони мають чітко виражений суперечливий характер. Безумовно, у процесі вироблення засад і напрямів фінансової політики треба максимально врахувати всі обставини і специфіку використання тих чи інших фінансових інструментів. Однак оскільки економічна і політична ситуація в країні постійно змінюється, то це впливає на характер і напрями дії фінансових інструментів. Необхідний постійний моніторинг, який дав би змогу відстежувати успішність реалізації фінансової політики та дійовість і відповідність впливу на досягнення запланованих результатів конкретних фінансових інструментів.
Фінансовий контроль являє собою сукупність видів, форм і методів перевірки законності і доцільності здійснення фінансових операцій та реалізації на цій основі завдань фінансової політики. Отже, фінансовий контроль зв’язаний з реалізацією фінансової політики як безпосередньо, так і через контроль за фінансовою діяльністю окремих суб’єктів.
Водночас є загальні принципи фінансової політики для держав з ринковою економікою, розвиненими демократичними засадами суспільного життя. В цих умовах фінансова політика держави має спрямуватися на створення сприятливих фінансових умов для розвитку виробництва тих галузей, які мають вирішальне значення для задоволення потреб населення. Цього можна досягти завдяки як вишукуванню додаткових інвестицій в ці галузі, стимулюванню залучення додаткових коштів самих підприємницьких структур, так і створенню сприятливих фінансових можливостей для іноземних інвесторів. Сприятливі умови для іноземних інвесторів це пенні податкові пільги, можливість