Сучасний стан і тенденції економічного розвитку України характеризуються наявністю загроз економічній безпеці. Порогове значення рівня ВВП держави до середнього рівня ВВП країн “великої сімки” становить 50%, а в Україні – лише 2,1%, відповідно до середньосвітового рівня – 100%, а в Україні – 13,2%. Падіння виробництва в Україні протягом 1994-2005 рр. становило 27,1-34,4% відносно базового періоду 1990 р. Збільшилась частка галузей, які виробляють продукцію з низьким ступенем переробки сировини, та зменшилась питома вага галузей, що здатні до ефективної реструктуризації. Майже 41% експорту держави в 2005 р. складають неблагородні метали та вироби з них, близько 11% – мінеральні продукти, більше 9% – продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей і лише 9% – машини, устаткування та механізми. Зростає моральний і фізичний знос основних виробничих фондів, який становить 50-80%. Гострою є потреба в інвестиціях у виробничу сферу. Протягом 1990-2005 рр. скорочення інвестицій в основний капітал становило 71%. У 2005 р. частка інвестицій у 0,8 рази була меншою встановленого світовою практикою порогового значення. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну у 2005 р. складав у перерахунку на одного жителя країни лише 105 дол. США, що є найнижчим показником серед країн СНД і Східної Європи. Посилення фінансової залежності характеризується зростанням у 23,5 рази питомої ваги зовнішнього боргу у ВВП протягом 1993-2005 рр. при пороговій межі 30%. Зростає економічна злочинність, поширюється тіньова економіка, корупція. Життєвий рівень громадян України суттєво знизився. Частка населення з доходами нижчими за прожитковий мінімум до загальної чисельності населення у 2005 р. перевищила порогове значення на 72,1%. Посилюється демографічна криза, коефіцієнт природного приросту має негативне значення – 7,5 чол./1000 населення.

Можна стверджувати, що криза в Україні – це, перш за все, криза бюджету. Саме незбалансованість державних фінансів визначила високу вразливість економіки на тлі світової кризи. Якщо до 1995р дефіцит бюджету в основному покривався за рахунок сеньйоражу, то починаючи з 1995р процес макроекономічної стабілізації відбувався за рахунок проведення жорсткої грошової політики на фоні високого рівня дефіциту держбюджета. Значний дефіцит державних фінансів призвів до швидкого зростання державного боргу і витрат на його обслуговування, одночасно зменшуючи обсяг національних заощаджень і поточне сальдо платіжного балансу.

Отже, на фоні постійного економічного спаду відбувалося набезпечне накопичення державного боргу. Така політика хоча й сприяла тимчасовій фінансовій стабілізації, проте вона не лише не усувала фундаментальних причин макроекономічної незбалансованості, але й поглиблювала їх.

Стратегічною метою уряду є економічне зростання, що в свою чергу сприятиме збільшенню надходжень в бюджет. Економічне зростання передбачає масштабні інвестиції. Зважаючи на те, що інвестиційні ресурси України є обмежиними, прибуток підприємств майже не реінвестується, головним джерелом інвестицій знову ж таки є кошти зарубіжних інвесторів та кредити комерційних банків. При чому сприяти потрібно зростанню саме прямих інвестицій і обмежувати портфельні інвестиції. Щодо кредитів комерційних банків, то тут становище є дещо складнішим. Більшість своїх коштів комерційні банки вкладають в ринок державних цінних паперів, а не в реальний сектор економіки.

Адже часто не можна передбачити розвиток подій після впровадження певних монетарних чи фіскальних заходів, зважаючи на значну недієвість законів фкнкціонування ринку. Тому якнайшвидше необхідно завершити процес трансформації економічного життя, що включає такі основні завдання:

реформування податкової системи;

скасування необгрунтованих податкових пільг;

заборона бартерних операцій;

зміна структури державних витрат (скорочення соціальних пільг);

створення ефективної банківської системи;

створення ринку цінних паперів;

припинення практики несплати боргів;

реформування системи управління;

Економічна безпека – це стан захищеності економічних інтересів держави, суспільства, особи від впливаючих на них загроз національній безпеці. Метою забезпечення економічної безпеки є формування умов стійкого економічного зростання, економічної незалежності держави, конкурентоспроможності економіки та її сталого розвитку. Принципи економічної безпеки передбачають: урахування законів ринкової економіки; попередження виникнення та скасування (пом’якшення) дії економічних загроз; адекватність заходів, спрямованих на захист економічних інтересів, рівню реальних та потенційних загроз; збалансоване розмежування повноважень із економічної безпеки органами державної влади; ефективне поєднання централізації та децентралізації економічної політики; інтеграція з міжнародними системами безпеки, використання позитивної спрямованості глобалізації; становлення та розвиток системи страхування економічних ризиків; формування свідомості економічного самозахисту у людини.

Економічні інтереси – це орієнтири і прагнення особи, суспільства, держави до одержання економічних переваг, збагачення, економічної незалежності для цілей існування та розвитку. Пріоритетними економічними інтересами є: забезпечення економічної незалежності та конкурентоспроможності національної економіки, її сталого розвитку; створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки; подолання стагнації у виробництві, забезпечення умов його розвитку; збереження та примноження національного багатства України; зниження рівня тіньової економіки, криміналізації соціально-економічних відносин, корупції; інтеграція України в європейське та світове співтовариство. Загрози економічній безпеці – це небезпеки, які призводять до руйнування умов відтворення та розвитку держави, суспільства, особи, перешкоджають досягненню національних економічних інтересів. Зовнішні загрози економічній безпеці за гостротою та вагомістю мають такий розподіл: втрата доступу на зовнішні ринки збуту продукції, недосконалість зовнішньоекономічної діяльності, слабкість інвестиційних процесів; зовнішня фінансова, технологічна, сировинна та енергетична залежність (внутрішні загрози наведено на рисунку). До визначених зовнішніх та внутрішніх загроз економічній безпеці віднесено і систематизовано низку зважених причин, що їх обумовлюють. Державна і регіональна політика економічної безпеки виходить з потреб