Фірми використовують статистичні дані для визначення часу змін ділової активності в економіці, а отже, визначають, коли краще вкладати гроші або брати у борг, коли погасити борги або наростити робочий капітал і розширити виробничі потужності. За допомогою статистики фірма може передбачити сезонні зміни в обсязі продажу, скористатись інформацією для вчасного фінансування своїх тимчасових потреб, своєчасно закупити сировину, керувати процесом накопичення запасів.

Наприклад, кожен знає, що виручка у роздрібній торгівлі значно виростає під час різдвяних свят. Використовуючи відповідні статистичні засоби, фірма може визначити те, як за цей період зросте обсяг продажу. В такий спосіб можна підтримувати виробництво на відповідному рівні, накопичуючи запаси готової продукції саме перед різким підвищенням попиту. Так чи інакше, використання статистичних моделей для прогнозування грошових надходжень та рівня ризику є неодмінним у процесі прийняття ділових рішень.

Менеджери мають навчитись, як користуватися статистичними засобами, щоб своєчасно оцінювати та якомога точніше передбачати зміни основних мікро- та макроекономічних факторів. Слід користуватись послугами бухгалтерів, які можуть надавати фінансові дані для оцінки та контролю за діяльністю фірми. Іншими словами, найкращі менеджери знають, як скористатись всіма можливими засобами, як поєднати різну інформацію для розробки ефективної стратегії капіталовкладень та стратегії діяльності фірми.

Фінанси – надзвичайно захоплююча і дуже прибуткова сфера діяльності. Вони приваблюють тим, що менеджерам надається право і відповідальність планувати розвиток фірми на перспективу, а це значною мірою впливає на інтереси громади того району, де розташована фірма. Рішення, які обирає фінансист, врешті поєднують теоретичні, технічні та інші аспекти, що відображають проблеми суспільства.

Фірми мають певні зобов’язання перед суспільством, які можуть не збігатися з їхніми комерційними цілями. Зважання на соціальні, морально-етичні аспекти, захист зовнішнього середовища є складовими рішення про інвестиції, ними не можна нехтувати у фінансовому плануванні.

Фінансисти мають певні зобов’язання перед тими, хто доручив їм керувати фірмою. У них має бути чітке відчуття етичної норми, і вони повинні уникати нечесної особистої наживи. Фінансисти не повинні втягуватися в те, що може зашкодити престижу фірми, натомість їм слід якомога більше опікуватися громадськими справами, аби показати, що вони розуміють значення громади, тих, хто купує товари фірми або користується її послугами. Фінансисти повинні подбати, щоб виробництво відповідало стандартам захисту зовнішнього середовища та законодавчим вимогам, а також гарантувало здоров’я та безпеку громаді і робітникам, які працюють у фірмі.

Якщо ж фінансисти працюють відірвано від світу і дбають лише про грошову вигоду, вони можуть прогледіти інші, не менш важливі моменти, що підтримують високий громадський престиж їхньої фірми. Витрачаючи гроші на покращення умов праці своїх робітників та на громаду в цілому, фінансисти залучають нових замовників та надійних акційників. Очевидно, що витрати на соціальні програми залежать від фінансових можливостей фірми інвестувати у такі неприбуткові заходи. Проте підтримка соціально необхідних програм, скажімо, забезпечення роботою представників національних меншин, піклування про безпеку праці та відмова вкладати гроші в деякі специфічні прибуткові заходи, коли вони не відповідають демократичним принципам, - все це має бути враховано при прийнятті фінансових рішень. Між підтримкою суспільно важливих програм та необхідністю мати прибутки конфлікту немає. Питання в тому, щоб завжди дбати про потреби суспільства, якщо хочеш досягти максимальної вигоди для фірми.

Фінансисти повинні узгоджувати потреби суспільства з цілями максималізації прибутків. Зважання на соціальні потреби інколи перешкоджає найефективніше використати капітал або забезпечити найнижчі витрати, але підносить престиж фірми. Турбота про інтереси певних груп населення, створення умов для підвищення професійного рівня, піклування про безпеку та добробут своїх робітників зрештою призведе до продуктивнішої праці та гармонічніших відносин між робітниками і керівництвом фірми.

Головна мета фінансистів – це досягнення найвищого достатку фірми або найвищих ринкових цін її акцій. Друга мета – максималізація доходів на акцію. Прагнучи найвищих прибутків, фірма може прогледіти ризик. Іншими словами, рішення про інвестицію заради високих прибутків можуть призвести до того, що прибутків не буде взагалі або ж вони надмір коливатимуться, і це може закінчитись неплатоспроможністю або невизначеністю та ризикованістю позицій фірми. Інвеститори шукають найвищих доходів з найменшим ризиком. Кредитори хочуть бути певними , що у фірми здоровий фінансовий стан і вона забезпечить виплату процентів на основі суми боргу. Кредитори не хочуть, щоб фірма надмірно ризикувала, бо це може призвести до її неплатоспроможності. Фірма може спробувати зменшити рівень забруднення навколишнього середовища – води, повітря… Закуповуючи для цього необхідне обладнання, фірма витрачає гроші на непродуктивне та неприбуткове обладнання. А отже, вона не може досягти найвищих фінансових результатів.

Мікрофактори – це здебільшого пропозиція ринку, попит та ціни. Макрофактори за своєю природою зовнішні й містять у собі цикл загальної ділової активності, рівень інфляції, тенденції фінансового ринку, а також зміни курсу вільно конвертовуваної валюти. Найголовніше – це своєчасно передбачити ці макрофактори.

Діючи як довірені особи акційників, менеджери можуть обирати дуже обережну позицію, щоб уникати великих помилок. Їм доводиться узгоджувати протилежні вимоги акційників і кредиторів. Намагаючись задовольнити вимоги кредиторів, менеджери цілком можуть втратити час і сили, потрібні для досягнення найголовнішого