звіту щодо виробничої та фінансової частин, зводилися і передавалися у вище стоячу організацію. Такий підхід забезпечував більшу достовірність даних і кращий доступ до них. Такої ж думки дотримуються інші вчені-економісти [15, с.109].
Отже, виходячи з викладеного вище, необхідно постійно проводити навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників лізингових компаній, потенційних і реальних клієнтів, постачальників техніки та обладнання з питань фінансування, бухгалтерського обліку, оподаткування, менеджменту, правових питань тощо. Різні види і форми навчання та пропаганди лізингу можуть проводитися спеціалістами провідних лізингових компаній, їх асоціацій, аграрних дорадчих служб, банків тощо.
Висновки
На сьогоднішній день розвиток лізингового кредитування – стратегічний напрям дій державних органів влади, адже лізинг надасть великі можливості для «підйому» народного господарства, яке знаходиться не в найкращому стані. Загальний обсяг ресурсів, який потрібен для відновлення господарства оцінюють в 50-100 млрд. дол. США, ця сума зазначена без врахування потреб для вдосконалення існуючої техніки. Одним із шляхів для вирішення даної проблеми є лізинговий кредит. Це пропонується так як лізинг має ряд переваг у порівнянні з іншими видами інвестування. Основними з них є:
·
інвестування у формі майна на відміну від грошового кредиту знижує ризик неповернення коштів, так як за лізингодавцем зберігаються права власності на передане майно;
·
лізинг передбачає 100-відсоткове кредитування і не вимагає негайного початку платежів, що дозволяє без різкого фінансового напруження оновлювати виробничі фонди, придбавати коштовне майно;
·
часто підприємству легше отримати майно по лізингу, ніж позику на його купівлю, оскільки лізингове майно виступає в якості застави;
·
лізингова угода більш гнучка, ніж позика, оскільки надає мажливість обом сторонам виробити зручну схему виплат. За взаємною домовленістю сторін лізингові платежі можуть здійснюватися після отримання виручки від реалізації товарів, вироблених на взятому в кредит устаткуванні. Ставки платежів можуть бути фіксованими і плаваючими;
·
для лізингоодержувача зменшується ризик морального і фізичного старіння майна, так як майно не купується у власність, а береться в тимчасове користування. При лізингових відносинах лізингоодержувач має справу з прискореною амортизацією майна;
·
лізингове майно не враховується у лізингоодержувача на балансі, що не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно;
·
лізингові платежі відносяться на витрати виробництва (собівартість) лізингоодержувача і відповіджно знижують оподаткований прибуток;
·
виробник отримує додаткові можливості збуту продукції, оскільки обмежене фінансування інвестицій часто не дозволяє підприємствам своєчасно оновлювати технологічну систему.
Разом з тим лізингу властивий ряд негативних сторін. Зокрема, на лізингодавця покладається ризик морального старіння устаткування (особливо, якщо договір лізингу укладається не на повний строк його амортизації), а для лізингоодержувача вартість лізингу виявляється більш високою, ніж ціна купівлі устаткування. Ще одним недоліком фінансового лізингу є те, що у випадку виходу з ладу устаткування, платежі відбуваються у встановлені строки незалежно від стану устаткування.
З використанням лізингу ефективність орендованого устаткування зростає. Висока рентабельність лізингу та наявність чіткої нормативної бази можуть сприяти форсуванню темпів розвитку цієї операції. При дефіциті внутрішніх капіталовкладень такий шлях є виходом із створеної ситуації.
Варто також відмітити, що в процесі свого розвитку лізинг набув статусу особливої фінансово-кредитної форми розвитку технологічного базису виробничого процесу, в чому згодом і почали вбачати його народногосподарське значення. Адже багатовіковим досвідом доведено, що багатство в кінцевому рахунку полягає не просто у володінні власністю безпосередньо, а у ефективному її використанні.
Отже можна зробити висновок, що на загальнодержавному рівні лізингове кредитування витупає не лише засобом стимулювання реалізації нової техніки і прискорення оновлення основних фондів, а й дає поштовх до розвитку національної економіки в цілому, підвищення її якісного рівня.
Список використаних джерел:
1. Послання Президента України до Верховної Ради України. К.: ВРУ, 2004.-375.
2. Закон України «Про лізинг»//Відомості Верховної Ради України. -1998.-№9-10, ст. 67,68.
3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».
4. Биковченко Л.М.Економічна сутність лізингу/Фінанси України-№11,2001
5. Лагода Т. Кому и зачем нужен лизинг? / Лизинг- ревю. - №2, 2005
6. Куналова Г.І., Гринчук Ю.С. Лізинг в Україні: статистико -економічний аналіз, прогноз, шляхи подальшого розвитку. Монографія. - Біла Церква: - К.: Вид. ВАТ «Білоцерківська друкарня», 2007. - 237 с.
7. Философский словар /Под ред. И.Т. Фролова. 5-е изд. – М.:Политиздат. 1987. – 590 с.
8. Рєзанова Надія, Шевчук Юлія Лізинг в Україні //Лізиг в Україні – 2007. - №4
9. Онищук Я.В. Розвиток лізингу в Україні / Фінанси України. - №7, 2005
10. Внукова Н.М. Оцінка можливостей розвитку фінансового лізингу в Україні / Актуальні проблеми економіки. - №9, 2005
11. Онищук Я.В. Розвиток лізингу в Україні // Фінанси в Україні. – 2005. - №7. – С.106-113.
12. Лавріненко Л.І., Хомин П.Я. Звітність сільськогосподарських підприємств труба удосконалити //Облік і фінанси АПК. - 2006. -№4. - С. 108-111.
13. Онищук Я.В. Розвиток лізингу в Україні / Фінанси України. - №7, 2005
14. Олійник О.В. Фінансовий лізинг : Проблеми та шляхи вирішення. / Фінанси України. - №9, 2004
15. Галушко В.О. Лізинг - з перешкодами / Діловий вісник. - №4, 2004.
16. Драган Т.М. Ринок фінансового лізингу в цифрах / Лізинг в Україні : Інформаційно – аналітичний бюлетень. №2, 2005
17. Васильчишин О. Лізинг у діяльності банків / Вісник НБУ. - №8 , 2005
18. Калитка Г.Б. Лізинг : Реалії,проблеми,перспективи/Фінанси України. -№2 ,1999
19. Газман В.Д. , Лизинг: теория, практика, комментарии. Москва: Фонд «Правовая культура», 2006, - с.207
20. – сайт економіко-правової бібліотеки
21. – офіційний сайт лізингової компанії «Ласка лізинг».