Сільське господарство в період реформування (на прикладі Івано-Франківської області)

Майже одночасно з проголошенням Україною політичної незалежності було обрано курс на ринкову орієнтацію її економіки. Але, як показав хоча й невеликий у часовому вимірі досвід, перетворення в сфері економіки - це надзвичайно складний і суперечливий процес. В його ході, по суті, неминучі прорахунки й помилки. Особливо наглядно це проявилося на прикладі сільського господарства.

Як відомо, у перші роки незалежності в основі політики по відношенню до сільського господарства були покладені концептуальні положення російського економіста Є.Гайдара. Суть їх зводилася до того, що при умові відсутності диктату з боку держави (вважалося - ліквідації командно-адміністративної системи господарювання) ринкові відносини неминуче об'єктивно утвердяться в усіх галузях народного господарства і насамперед -в сільському господарстві. Як наслідок, це призвело до волюнтаризму при перерозподілі бюджетних коштів далеко не на користь села (в одній з публікацій у вітчизняній літературі приводяться, наприклад, дані, які свідчать, що тих коштів, які виділялися на розвиток села у відомий період кожному з його жителів не вистачило б навіть на придбання лопати) і, що чи не найважливіше, фактично на самоплив було поставлене питання регулювання ціноутворення на найважливіші види сільськогосподарської продукції. В результаті стан справ у цьому чи не найважливішому з усіх точок зору секторі економіки в недалекому минулому був таким, що, на думку акад. Лукінова І.І., цілком закономірною і слушною могла бути постановка питання про існування реальної загрози інтересам національної безпеки країни [1, с. 6-7]

Таким чином, насамперед реальний стан справ у сільському господарстві змусив кардинальним чином переглянути позицію держави по відношенню до цієї галузі. Була ліквідована колективна форма власності на землю. На сьогоднішній день домінуючою формою ведення господарства в аграрному секторі економіки країни стали особисті підсобні господарства населення. Свідченням цього, як його динаміки, є, наприклад, дані табл. 1:

Таблиця 1.

Зміни в організаційній структурі сільськогосподарського виробництва на Івано-Франківщині за основними групами товаровиробників

(у % до підсумку) |

Роки

1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2002 | 2005

Сільське господарство

в цілому |

100,0 |

100,0 |

100,0 |

100,0 |

100,0 |

100,0 |

100,0 |

100,0 |

100,0 |

100,0

Втому числі:

1. Сільськогосподар-ські підприємства |

85,3 |

75,4 |

64,1 |

54,1 |

45,4 |

38,7 |

31,3 |

28,3 |

17,2 |

8,0

Державні сільськогосподарські підприємства |

71,1 |

61,3 |

51,3 |

42,3 |

35,1 |

29,8 |

23,2 |

20,4 |

9,5 |

0,4

Недержавні сільськогосподарські підприємства |

14,2 |

14,1 |

12,8 |

11,8 |

10,3 |

8,9 |

8,1 |

7,9 |

7,7 |

7,6

З них:

господарські товаритства |

0,3 |

0,8 |

1,1 |

1,3 |

2,1 |

2,8 |

3,6 |

4,1 |

4,5 |

4,9

Сільськогосподарські кооперативи, підсобні та інші недержавні сільсь-когосподарські підпри-ємства установ і органі-зацій, приватні (приват-но-орендні), підприєм-ства |

13,9 |

13,3 |

11,7 |

10,5 |

8,2 |

6,1 |

4,5 |

3,8 |

3,2 |

2,7

2.Господарства населеня | 14,7 | 24,6 | 35,9 | 45,9 | 54,6 | 61,3 | 68,7 | 71,7 | 82,8 | 92,0

Не піддаючи сумніву оправданість обраного стратегічного курсу подальшого розвитку нашого суспільства, у відповідності з яким, власне, і зазнали кардинальних змін виробничі відносини на селі, вдамося до аналізу безпосередніх наслідків цього процесу, зокрема, на прикладі Івано-Франківщини.

По-перше. Зміна організаційної структури сільськогосподарського виробництва суттєвим чином вплинула на структуру посівних площ як в цілому, так і, особливо, в розрізі основних форм господарювання на селі:

Таблиця 2.

Зміна структури посівних площ сільськогосподарських культур в

Івано-Франківській області

(у % до підсумку) |

Роки

1990 | 1995 | 1999 | 2000 | 2002 | 2005

Зернові культури, в цілому

в тому числі: | 67,8 |

63,1 |

63,7 |

60,2 |

60,1 |

58,0

- у господарствах населення | 8,9 | 20,9 | 30,9 | 42,6 | 45,3 | 53,2

- в сільськогосподарських підприємствах | 91,1 | 79,1 | 69,1 | 57,4 | 54,7 | 46,8

Технічні культури, в цілому

в тому числі: | 9,4 |

7,3 |

5,3 |

4,4 |

5,1 |

4,9

- у господарствах населення | - | 5,5 | 19,4 | 47,1 | 47,4 | 66,3

- в сільськогосподарських підприємствах | 100,0 | 94,5 | 80,6 | 52,9 | 52,6 | 33,7

Картопля, в цілому

в тому числі: | 19,5 |

26,4 |

27,0 |

31,5 |

29,5 |

31,8

- у господарствах населення | 78,2 | 96,5 | 98,8 | 99,0 | 98,9 | 99,3

- в сільськогосподарських підприємствах | 21,8 | 3,5 | 1,2 | 1,0 | 1,1 | 0,7

Овочі, в цілому

в тому числі: | 3,3 |

3,2 |

4,0 |

3,9 |

5,3 |

5,3

- у господарствах населення | 71,4 | 83,6 | 90,9 | 96,3 | 95,7 | 97,3

- в сільськогосподарських підприємствах | 58,3 | 16,4 | 9,1 | 3,7 | 4,3 | 2,7

Як бачимо, характерним для аграрного сектору економіки Івано-Франківщини є: А) Тенденція до зменшення посівних площ під зернові культури, що визначається головним чином типовістю її для сільськогосподарських підприємств; збільшення ж їх в господарствах населення продиктоване внутрішніми його потребами, а не потребами наповнення ринку зерна. Б) Вищевказана тенденція характерна і для технічних культур, причому, якщо у 1990 році їх виробництво було повністю сконцентроване на сільськогосподарських підприємствах, то вже в 2005 році з загальної площі під технічні культури на особисті підсобні господарства населення припадало приблизно 2/3 величини цих площ, а в сільськогосподарських підприємствах - лише 1/3. Знову ж таки, визначальним є фактор задоволення власних потреб селян. В) І, нарешті, неухильно зростає величина площ, відведених під вирощування картоплі. Причому, цікаво, якщо в 1990 році з загальної площі сільськогосподарських угідь, відведених під посіви, на долю зернових припадало 67,8 %, а картоплі