Курсова робота

з фінансів:

Тема: “Фінансові аспекти оренди. Лізингу.”

ПЛАН

І. Вступ. Суть та економічне значення оренди, лізингу..........................3

ІІ. Основна частина

Фінансові аспекти оренди. Лізинг ..........................................................13

Грошові потоки оренди.......................................................................13

Еквівалент купівельної ціни оренди..................................................15

Оренда чи купівля? Метод ЧТВ.........................................................16

Здійснення лізингової угоди...............................................................17

Лізингові платежі.................................................................................26

Ризик лізингових операцій..................................................................29

ІІІ. Висновок..............................................................................................36

І. ВСТУП. СУТЬ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОРЕНДИ, ЛІЗИНГУ

Одним s основних шляхів вирішення проблем власності, особливо її персоналізації, е оренда. Земля, інші природні об’єкти, підприємства, будівлі і т.д. є виключно народною власністю. Тут оренда є єдиний способом реалізації прав конкретного господаря на, вище-згадані засоби виробництва. Що стосується будівель, споруд тех-ніки, транспортних засобів, продуктивної і робочої худоби, то їх придбання на правах повної власності зараз дозволено громадянам, с Але у багатьох s них намає необхідних коштів на повне придбання вгаданих засобів виробництва. Току тут оренда - основний спосіб персоналізації власності.

Оренда займав чільне місце в системі економічної реформи. Вони повинна стати дійовим внутрішнім стимулом, беззатратним ва-желем зміцнення економіки країни на засадах наділення трудівника правами господаря і його господарського ставлення не лише до влас-не! праці, а й до засобів, предметів праці та виробництва в цілому.

Оскільки оренда безпосередньо спрямована на персоналізацію власності і відродження почуття і Прав господаря у трудівника, то вона тісно пов’язана з людським фактором, зачіпає інтереси міль-йонів трудящих, кав глобальний характер.

З постановкою оренди на порядок денний, вирішення її господарських проблем вона, безперечно, привернула увагу як науковців, так і господарників. Почалось вивчення оренди в системі підвищення кваліфікації, виробничо-економічного і політичного навчання, впровадження орендного підрозділу, а далі започаткувались дослідження орендних відносин.

Оренда — це юридична угода між двома сторонами — орендодавачем, власником майна, і орендарем, який користується тим майном. Орендодавач дає орендареві право певний час користуватись майном. За це орендар протягом дії оренди погоджується сплачувати певну суму орендної плати. Як правило, в оренду здаються комп'ютери, обладнання, автомобілі, квартири, офіси. Орендодавачами і оренда-рями можуть бути приватні особи або компанії. На сьогодніпшьому ринку основними орендодавачами є комерційні банки і лізингові ком-панії.

Загалом процедура оренди майна майже така, як і позика грошей, хоча є й істотна різниця. Після підбору обладнання (або іншого майна) орендар звертається до лізингової компанії і дає заявку на оренду майна. Після одержання заявки на оренду орендодавач уважно оцінює платоспроможність орендаря та розглядає перелік і ціни об-ладнання, яке буде здаватись в оренду. Щойно заявка буде затверд-жена, орендодавач повідомляє орендареві суму річної орендної плати, терміни платежів, умови щодо утримування обладнання та інші права й обов'язки орендаря протягом періоду оренди. Якщо терміни і умови для орендаря прийнятні, то підписується лізинговий контракт і обладнання передається орендарю. У кінці періоду оренди орендоване обладнання повертається орендодавачу. Проте у цьому контракті мо-же бути записано, що орендар має право викупити обладнання протя-гом або наприкінці терміну дії контракту. У такому випадку орендар сплачує певну суму, і обладнання стає власністю орендаря.

На сьогодні единого міжнародного визна-ного поняття «лізинг» (від англійського «to leaus», що означає «брати в оренду», «наймати») не існує. Це обумовлено .як складним змістом, що відображає даний термін, так і відмінно-стями в законодавстві, системі звітності та опо-даткування в різних країнах.

У практиці нашої держави регулювання лізин-гових відносин юридично ще не визначено. У про-екті Закону України «Про лізинг» зазначається, що лізинг — це господарча операція, за якою суб'єкт підприємницької діяльності (лізингодавець) передає матеріальні цінності іншому суб'єк-тові підприємницької діяльності (лізингоодержувачеві) в користування за плату для підприєм-ницької діяльності.

Лізинг також можна розглядати як операцію по розміщенню рухомого та нерухомого майна, яке спеці-ально закуповується лізинговою компанією, стає її власні-стю, але здається в оренду підприємцям.

У більшості випадків лізинг трактується як довгостро-кова оренда машин, устаткування, транспортних засобів і споруд виробничого призначення. Тобто мова йде про пере-дачу господарського майна в тимчасове користування на умовах певного терміну, зворотності та платності, або, інак-ше, — про отримання і виробниче використання майна, що не є власністю користувача.

Європейська федерація національних асоціацій лізин-гових компаній дає наступне визначення:

«Лізинг — це договір про оренду заводу, промислових товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у ви-робничих цілях орендатором, у той час як товари купують-ся орендодавцем і він зберігає за собою право власності».

Лізинг виконує декілька народногосподарських функцій. Він є:—

формою забезпечення вкладень в основні фонди, до-повнюючи традиційні канали фінансування;—

прогресивним методом матеріально-технічного забез-печення виробництва;—

способом збуту машин та устаткування, а також інструментом активного маркетингу.

Нині лізингові операції розглядаються як новий вид фінансування. Цьому сприяють загальні тенденції економіч-ного розвитку країн та інші вигоди, до яких належать:

1) зменшений обсяг ліквідних засобів у зв'язку з труд-нощами, що постійно створюються на грошовому ринку;

2) загострення конкуренції, що потребує оптимізації інве-стицій, які дають можливість суттєво розширити ринок збу-ту за рахунок залучення в господарчий оборот малих і се-редніх фірм;

3) підтримка розвитку лізингових операцій з боку дер-жавних органів влади і фінансових ділових кіл у цілому, що стимулює зростання інвестиційної діяльності;

4) зменшення прибутку підприємств, що обмежує їхні можливості виділення необхідних коштів для відтворення розширеного виробництва;

5) загальне збереження ліквідності підприємств;

6) сприяння підвищенню швидкості обігу власного ка-піталу;

7) створення міцної основи для здійснення розрахунків, що надає балансові переваги та страхові вигоди.

Отже, лізинг можна розглядати як особливий вид інве-стиційної діяльності, який полягає в наданні лізингодавцем лізингоотримувачеві на певний термін і за певну плату предметів лізингу, визначених у відповідності з діючим законодавством. При цьому право власності на надані