Лізингові фірми від проведення лізингових операцій отримують досить високий прибуток. Крім того, якщо лізингодавцем виступає банк, то він також має свої вигоди:—

розширюється коло банківських операцій, росте число клієнтів і відповідно збільшуються отримувані доходи;—

знижується ризик втрат від неплатоспроможності клієнтів. При здійсненні лізингових операцій банк (або його дочірня лізингова компанія) залишається власником май-на, що передано в оренду, і, якщо порушуються умови угоди, може вимагати повернення майна. Дана обставина забезпе-чує можливість проведення лізингових операцій з клієнта-ми, у яких нестійке фінансове становище (малі підприєм-ства, фермерські господарства, кооперативи, особи, що займа-ються індивідуальною трудовою діяльністю і т.ін.);—

банк має право нараховувати на майно, що передасться в оренду, амортизаційні відрахування, які не підлягають оподаткуванню і можуть бути джерелом засобів для при-дбання нового майна;—

банк отримує доходи у вигляді комісійних за лізингом.

Величина лізингових платежів може бути вища, ніж про-центна ставка за кредитами. Але в умовах економічної кри-зи, коли практично відсутнє середнє та довгострокове кре-дитування, лізинг може бути успішно використаний для ви-рішення питань капіталовкладень. Дане положення виправдовується також наданням клієнтові, крім позики, ма-шин і устаткування, а також іншого майна, що особливо актуально в умовах існуючого в Україні великого мораль-ного і фізичного зносу практично всіх основних фондів.

Як бачимо, лізингові операції мають великі переваги. Традиційне уявлення про лізинг як примітивну довгостро-кову оренду майна безнадійно застаріло. В той же час слід відмітити ряд недоліків, що притаманні лізингу:—

кількість учасників лізингової угоди більша, ніж при купівлі майна за рахунок позики, тому операції відрізня-ються досить складною організацією;—

на підготовку фінансової лізингової угоди може знадо-битися більше часу, ніж на підготовку контракту на купівлю; вищі можуть бути і адміністративні витрати, тому вважаєть-ся, що ціна лізингу може бути нижчою або дорівнювати ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг.

Законодавством США, наприклад, передбачається, що для отримання податкових пільг необхідно довести відповідність угоди до ряду ознак, які б свідчили про її належність до дійсної угоди. Податковим законодавством Німеччини, Франції та Італії не передбачаються додаткові пільги для лізингодавців чи лізингоодержувачів. У 1986—1987 p.p. в Англії та США почали діяти нові податкові законодавства, які фактично відмінили багато податкових пільг, пов'язаних з лізингом.

На лізингодавця лягає ризик морального старіння май-на і отримання лізингових платежів, а вартість лізингу є вищою, ніж позики, оскільки ризики зносу устаткування лягають на лізингодавця; відповідно останній закладає це у вартість лізингу. Якщо науково-технічний прогрес робить об'єкт лізингу застарілим, при фінансовому лізингу орендні платежі не припиняються до закінчення угоди.

Таким чином, розглянуті переваги і недоліки лізинго-вих операцій дають можливість зробити висновки, що по-зитивних моментів, притаманних лізингові, набагато більше, і при державній підтримці, хоча б на період становлення, лізинговий бізнес стане ще більш привабливим.

На наш погляд, в умовах економічної кризи в Україні, коли практично зупинилося фінансування капіталовкладень в оновлення основних засобів у зв'язку з недостатністю при-бутку підприємств і значним зменшенням виробництва, цей метод фінансування інвестицій є найбільш доцільним і може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України.