Вступ

Найважливішими паливними ресурсами є вугілля, нафта і газ, уран, торф. Вугілля широко використовується в- народному госпо-дарстві як енергетичне й технологічне паливо. Як енергетичне па-ливо вугілля є паливом для різних галузей промисловості, вироб-ництва електроенергії, роботи транспорту, для опалення жител. Ву-гілля як технологічне паливо на відміну від енергетичного застосо-вують у вигляді коксу. Кокс виробляють, нагріваючи вугілля без доступу повітря. Він використовується в чорній та кольоровій мета-лургії, в хімічній промисловості для виробництва азотних добрив, пластмас, спиртів, вибухових речовин.

Сира нафта не використовується. З неї під час переробки добува-ють різні види палива та хімічні продукти (рідке паливо, мастильні, електроізоляційні матеріали, розчинники, бітум тощо). Основну част-ку нафтопродуктів становить паливо для карбюраторних (авіаційні та автомобільні бензини), реактивних (авіаційний гас), дизельних (дизельне паливо) двигунів, котельне паливо (мазут), бітуми. На базі продуктів нафтопереробки виробляють нафтохімічні продукти (син-тетичний каучук, продукти органічного синтезу, гумоазбестові виро-би тощо).

Газ — дешевий вид палива. Його використовують у промисло-вості та для побутових потреб населення. Він також є дуже цінною хімічною сировиною. На відміну від інших видів палива, менше за-бруднює атмосферу. Промислові скупчення газів бувають трьох типів: газові поклади (вільний газ у порах гірських порід), газоконденсатні (газ, збагачений парою рідких вуглеводів) і попутний газ (розчине-ний у нафті).

Уран отримують із уранових руд. Він використовується для ро-боти атомних електростанцій.

Торф використовується в основному в паливно-енергетичних цілях, а також у сільському господарстві, медицині, для виготовлен-ня деяких будівельних матеріалів.

Електроенергія — матеріальна основа науково-технічного про-гресу, зростання продуктивності праці в усіх галузях виробництва.1. Сутність, значення і галузева структура ПЕК

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) — складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії (електроенергії й тепла), їх транспортування* розподілу й використання. До його складу входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торф'яна) та електроенергетика, а також тісно пов'язані з ними обслуговуючі підприємства. Характерна наявність розвиненої виробничої інфраструктури у вигляді магістральних високовольт-них ліній і трубопроводів (для транспортування сирої нафти, на-фтопродуктів і природного газу), .що утворюють єдині мережі.

Від розвитку ПЕК значною мірою залежать динаміка, масштаби і техніко-економічні показники суспільного виробництва, насамперед промисловості. Водночас наближення до джерел палива та енергії — одна з вимог територіальної організації промисловості. Наявні паливно-енергетичні ресурси виступають основою формування різних TBK, у тому числі промислових комплексів, визначаючи їх спеціалі-зацію на енергомістких виробництвах.

На сучасному етапі економічного розвитку найважливіша — паливно-енергетична проблема. Успішне її розв'язання визначає можливості, темпи й напрями економічного та соціального розвит-ку. Значення палива для економіки будь-якої держави величезне: без нього неможливий виробничий процес.

Основними первинними джерелами енергії у сучасному світі є нафта, вугілля, природний газ, гідроенергія; швидко зростає значення атомної енергії. Частка решти джерел (дрова, торф, енергія Сонця, вітру, геотермальна енергія тощо) в загальному енергоспоживанні становить лише кілька відсотків.

Паливно-енергетичний баланс — співвідношення видобутку різних видів палива і виробленої енергії (прибуток) та їх викорис-тання в господарстві (витрати). Особливості його структури зале-жать від запасів паливно-енергетичних ресурсів, їх калорійності, мож-ливостей використання, затрат на добування, які змінюються з роз-витком техніки. Паливні ресурси — частина паливно-енергетичних ресурсів, що використовуються тільки як паливо. Найважливішими паливними ресурсами є вугілля, нафта і газ, уран, торф. Найбільш економічні нафта і газ, бо їх добування, транспортування трубопро-водами обходиться дешево. Ресурси енергетичні — сонячна енергія, космічна енергія, енергія морських припливів і відпливів, «геотер-мальна енергія, гравітаційна енергія, енергія тиску, атмосферна елек-трика, земний магнетизм, біопаливо, нафта, природний газ, вугілля, горючі сланці, торф, атомна та ядерна енергія. Запаси енергії рік і водойм, що лежать вище рівня моря, називають гідроресурсами.

Загальний обсяг паливно-енергетичного балансу світу (сумарне річне виробництво первинних енергоресурсів, що дорівнює сумарно-му споживанню енергії) у 90-x pp., — 9 млрд т умовного палива. Для порівняння різних видів палива його переводять в умовне, теплота згоряння 1 кг якого дорівнює 7 тис. ккал, а тепловий коефіцієнт — одиниці. Для цього дані окремих видів палива множать на відпові-дний тепловий коефіцієнт/На вугілля припадає близько 30%, на нафту — 43, на газ — 17, на гідроенергію — 7, на ядерну енергію — 2,5% .Питоме споживання енергії на душу населення в середньому в світі дещо перевищує 2 т умовного палива за рік. Д індустріальне розвинених країнах цей показник значно вищий .(США — 12, Німеч-чина — 6), у країнах, що розвиваються, набагато нижчий (0,3—1,0 т). Розміщення енергоносіїв помітно відрізняється від розміщення спо-живання енергії: з одного боку, країни зі збитковими джерелами енергії, які експортують нафту, газ або вугілля, з іншого — країни, залежні від імпорту енергоносіїв. До них належать, насамперед, багато країн Західної Європи, Японія і значною мірою США.

2. Паливно-енергетичний комплекс

Паливна промисловість і електроенергетика — найважливіші базові галузі оскільки вони забезпечують розвиток і функціонування сфери виробництва, сфери послуг і побуту людей. Ці галузі створюють найважливіший міжга-лузевий промисловий комплекс — паливно-енергетичний, забезпечуючи видобуток твердого, рідкого і газового пали-ва, виробництво, передачу електроенергії та тепла. До нього належать вугільна, нафтова, газова, торф'яна, сланцева га-лузі та електротеплоенергетика, яка охоплює теплові, гідро-та атомні електростанції, а також трубопровідний тран-спорт і лінії електропередач.

Соціально-економічне зростання нерозривно пов'язане зі станом усіх галузей паливно-енергетичного комплексу, вдосконаленням енергетичного балансу, запровадженням нових високоефективних технологій. Сучасні інтенсивні технології потребують розширення енерго- та електрооз-броєності. Ефективність та інтенсивність виробництва товарів і послуг значною мірою залежать від енергозабезпеченості. Отже, інтенсивний розвиток паливно-енергетичного комплексу неодмінно