Курсова робота
на тему:
Виробничі відносини та їх структура
Зміст
Вступ
В даний час як ніколи гостро стоїть питання про розробку науково обгрунтованої економічної теорії, що дозволила б не тільки відбивати й аналізувати реальні процеси функціонування нашого суспільства, але і передбачати їхнє протікання в майбутньому, виявляти закономірності їхнього розвитку. І в цьому плані має бути зробити ще дуже багато.
На жаль, варто визнати, що досягнутий на сьогодні рівень розвитку економічної теорії не дозволяє глибоко і всебічне пояснювати багато суттєвих явищ дійсності, а виходить, і формулювати відповідні практичні рекомендації. Реальний розвиток економічних відношень значно відхилявся і відхиляється від тієї теоретичної «прямої», що поданий у підручниках політекономії і зафіксований у багатьох документах. Для розуміння і вирішення конкретних соціально-економічних проблем, у тому числі і проблеми переходу до ринкової економіки, у даний час доводиться керуватися не «наказами» теорії, а здоровим глуздом і інтуїцією. Опинившись перед обличчям назрілої практичної необхідності, політична економія сьогодні не в змозі дати переконливий, концептуально завершений і зважену відповідь, що із себе подає суспільство, що ми побудували, які його дійсні економічні закономірності формування і розвитку, які чинники призвели до соціально-економічної кризи, у якому зараз знаходиться наша країна, які шляхи виходу з нього? Як перейти до ринкової економіки? Що розуміти під ринковими відносинами? Ці і багато інших питань є сьогодні першочерговими.
Кваліфіковане, науково обгрунтоване вирішення цих питань, розробка комплексних, розрахованих на тривалу перспективу рекомендацій багато в чому і самій безпосередній уяві пов'язані з теоретичним осмисленням природи, структури, історичного генезису і спрямованості розвитку економічних відношень.
Вивчення питань, що стосуються суті соціальної економіки Карпатського регіону, його потенціал, є дуже актуальним на сьогоднішній день.
Саме тому я присвятила свою курсову роботу дослідженню наступних питань:
у першому поділі;
у другому -;
у третьому
У цій курсовій роботі я постаралася відобразити характер, структуру і фактори формування Карпатського економічного району, найголовніши проблеми цього регіону, а також господарську діяльність людини, що на даний момент знаходиться в процесі становлення.
Сутність і основна функція виробничих відношень
Виробничі відношення - найважливіша органічна складова частина економічних відношень. Цей взаємозв'язок може бути подана в категоріях «рід» і «клас». Виробничі відношення, виступаючи пологовими стосовно економічного, мають із ними загальні ознаки, що дозволяють об'єднати їх у єдиний клас відношень. У той же час виробничі відношення мають специфічні, самостійні ознаки, що уможливлюють їхнє існування як особливих пологових відношень.
Варто мати на увазі, проте, що чистих рафінованих виробничих відношень, що функціонують окремо від інших блоків економічних відношень (відношень власності, потрібносних відношень, статусних відношень і відношень визначення соціально-економічного поводження суб'єктів), у реальній дійсності не буває. Тільки теоретичний аналіз дозволяє їх препарувати і розглядати автономно.
У громадському житті існують єдині, взаємозалежні по блоках економічні відношення і їхньої форми.
Виробничі відношення є об'єктом вивчення різноманітних суспільних наук - філософії, соціології, психології, юриспруденції, демографії і т.д. Кожна з дисциплін під кутом зору свого предмета висвітлює той або інший аспект дослідження цих відношень. Так, наприклад, юридична наука (трудове право) розглядає трудо-правові відношення, під котрими звичайно розуміють вольові відношення, що виникають між підприємством (установою, організацією) і громадянином при застосуванні праці останнього. Психологія займається дослідженням людського поводження в процесі виробництва і т.д.
У рамках же політичної економії виробничі відношення вивчені недостатньо. Тільки зараз, коли виникла складна ситуація у виробничій діяльності, різко знизилася трудова активність населення, відбулася морально-трудова демобілізація суспільства, відчуженість робітника від виробництва і відставання в переході до нового функціонально-технологічного засобу виробництва, заснованому на знаннях і інформації, стали говорити про необхідність актуализувати дослідження трудових відношень.
Що ж являють собою виробничі відношення в политекономічному аспекті дослідження?
У самому загальному вигляді виробничі відношення можна визначити як відношення, що виникають між суб'єктами в сфері виробничої діяльності. Остання виступає найважливішим виглядом діяльності, що характеризується наступними рисами:
виробнича діяльність є насамперед доцільна діяльність . У понятті «доцільність» виражені моменти свідомісті і цілеспрямування. «… Праця, - писав К. Маркс, є діяльність, спрямована на освоєння речовинних елементів для тієї або іншої цілі, … він потребуває в речовині як передумові»;
виробничою діяльністю є лише суспільно корисна діяльність, необхідна для відтворення умов спільного існування людей. Діяльність, у якій суспільство не потребує, не може бути названа виробничої. У різні історичні епохи розуміння суспільно корисної необхідної діяльності була різноманітною;
виробнича діяльність виступає тільки як виробляюча, тобто діяльність у виробництві. У процесі виробничої діяльності створюються матеріальні і духовні цінності, що задовольняють суспільно необхідні й індивідуальні потреби суб'єктів
; виробнича діяльність - позитивна, утилітарна людська діяльність, викликана необхідністю досягнення практично корисного результату. У цьому смислі вона противопоставляеться вільної, наприклад ігровий, діяльності дитини.
Таким чином, виробничу діяльність можна визначити як доцільну, суспільно необхідну і практично корисну діяльність людини, спрямовану на забезпечення життєвості суспільства і його членів.
Звичайно до виробничої діяльності відносять тільки діяльність, що перетворить природу, тобто здійснювану в сфері матеріального виробництва. Діяльність же по зміні і підтримці організованого стана суспільства, захисти соціальних відношень, відтворення людини, ідей, уявлень і т.д. виводять за її рамки.
Науку, керування, виховно-педагогічну діяльність, мистецтво і т.д. часто не включають у сферу трудової (виробничої) діяльності, а відносять до так називаного “невиробничої” сфері. Такі обмеження у світі сучасних уявлень про суспільне виробництво, виробничої діяльності, найважливішим видом якої виступає трудова, неправомірні.
Виробнича діяльність, суспільна праця здійснюється не тільки в матеріальному виробництві, але й у сферах
