Важливий аспект трудових відношень, як і всіх інших економічних відношень, - відношення ординації і реординації. Тут варто виділити такі аспекти трудових відношень як функціональну субординацію, координацію і реординацію трудових процесів і відношень; організацію і керування трудовими процесами і відношеннями (планування і прогнозування, регламентацію, збір, обробку, збереження, поширення і використання інформації про трудові процеси і відношення, урахування і контроль і т.д.).

Не існуючи в чистому виді, усі ці види й аспекти власне трудових відношень не дозволяють виявити соціально-економічну специфіку трудових відношень у тієї або іншої суспільно-економічної формації. У зв'язку з цим аналіз власне трудових відношень в економічній системі з необхідністю повинний бути доповнений аналізом відношень, їх обслуговуючих. І тільки в такій єдності може бути проаналізована специфіка трудових відношень. До числа відношень, що обслуговують власне трудові відношення, варто віднести відношення підготування робочої сили до праці (сфера виробництва суспільної людини - відтворення робочої сили); відношення притягнення і включення робітників у трудовий процес (блок відношень власності на продуктивні сили); відношення до праці і сформованих трудових відношень як оцінні і мотиваційні відношення, що формуються під впливом усієї системи економічних відношень.

Основним видом власне трудових відношень виступає функціонально - технологічний засіб з'єднання робочої сили з засобами виробництва - засіб праці.

Зміст цього засобу визначається станом знарядь і предметів праці; змістом технологічних функцій і їхнього розподілу між знаряддями праці і робочої сили; необхідною комбінацією і структурним (фаховим, кваліфікаційним) складом робочої сили.

Визначальний фактор засобу праці - технічні елементи виробничих сил, насамперед знаряддя праці. Вони припускають засіб подвійно: і як продукти праці, тобто самим процесом свого виготовлення, і як засобу праці, тобто процесом свого споживання. Від стана, характеру, рівня розвитку засобів праці залежить насамперед конкретний зміст технологічних функцій і їхній розподіл між робочою силою і знаряддями праці. Наприклад, кам'яний сокира припускає цілком інший зміст функцій і їхній розподіл, чим робототехнічний комплекс.

Засоби виробництва і відповідні їм технологічні функції обумовлюють різноманітні типи комбінацій робочої сили, а також структурний состав робітників. Вони пред'являють визначені вимоги до стану, структурі робочій силі і до створення умов для її розвитку. У будь-якому суспільстві діє закон адекватності структури засобів виробництва структурі відтвореній робочій силі. Тому або іншому рівню розвитку засобів виробництва, технології завжди повинен відповідати структурно визначений состав робітників. Тому засіб праці (функціонально-технологічний засіб з'єднання робочої сили з засобами виробництва) фіксує відповідний розподіл засобів і умов виробництва, робочих місць, посад і т.д., тобто він містить у собі два моменти: по-перше, розподіл засобів і умов виробництва, по-друге, розподіл членів суспільства по різноманітним родам виробництва. Ці два моменти К. Маркс не випадково назвав підпорядкуванням «індивідуумів певним виробничим відношенням» [1,т.12,722].

Засіб виробництва обумовлює існування в суспільному виробництві якісно різнорідних видів виробництва, припускає відповідний поділ і кооперацію праці і трудових функцій. Диференціація знарядь і предметів праці, зміни технічного базису виступають матеріальною основою розвитку поділу праці.

Важливим видом відношень залежності виступають відношення ординації (субординації, координації) і реординації. Вони являють собою відношення упорядкованості й узгодженості між взаємозалежними суб'єктами внутрішньо властивих їм цілей, потреб і інтересів. Умовою існування ординаційних відношень є наявність ієрархії в трудових відношеннях між суб'єктами по роду виконуваних ними функцій, що займаються ними місць у системі. Основна функція відношень ординації - змусити суб'єктів діяти відповідно до норм і регулятивнымиих принципів виробничий відношень .

Соціально-економічна рівність (або інакше говорять: рівне соціально-економічне положення взаємодіючих суб'єктів, рівні соціально-економічні умови) -важлива риса характеру економічних і трудових відношень. Соціально-економічна рівність - певний тип відношень, що укладаються між людьми в процесі праці, виробництва, розподіли і споживання його результатів. Ці відношення характеризуються насамперед тим, що у всіх сферах життєдіяльності людини, у тому числі і трудовий, повинні бути створені рівні (однакові) умови для виявлення, реалізації, відтворення і розвитку індивідуальних схильностей і здібностей кожної людини незалежно від класової і національної приналежності, соціально-економічного положення, статі, віку, віросповідання і т.д. Рівність- це не тотожність людей друг другу і не зрівняльний (усім порівну) розподіл прибутків і благ. Соціально-економічна рівність означає, що всім членам суспільства, соціальним групам, класам, національним спільностям створені рівні (однакові) умови для задоволення неоднакових схильностей і здібностей, що всім людям забезпечена рівна можливість доступу до засобів і умов, необхідним для їхнього існування і розвитку як членів суспільства, і ні для кого не існує привілеїв. Рівність положення суб'єктів припускає співробітництво, відсутність паразитарної експлуатації і гноблення, однакову причетність до керування, рівний доступ до матеріальних цінностей і т.д. Основою його виступають гарантії суб'єктам рівних невідчужуваних прав у сфері праці, включаючи право на вільний вибір професії, виду діяльності і зайнятості, місця додатка праці, право на добровільність праці, право на розвиток і застосування здібностей кожного, право на нормальні умови й оплату праці, право на надання соціальних гарантій у сфері зайнятості і забезпечення захисту громадян від безробіття і т.д. Всі ці права можуть бути гарантовані державою в тому випадку, якщо його діяльність надійно контролюється суспільством через механізм демократичних інститутів і пов'язаних із ними процедур.

Протилежне соціально-економічній рівності поняття «нерівність» означає нерівне соціально-економічне положення суб'єктів, що виражається в тому, що одні експлуатують і гнітять, інші - експлуатуються і гнітяться, одні управляють і панують, інші позбавлені влади і є керованими