якісно різноманітні системи відношень власності - рабовласницька, феодальна, капіталістична, дрібнотоварна й ін. Їхнє зародження, прямування і заміна обумовлені в кінцевому рахунку змінами характеру виробництва, а виходить, змінами в продуктивних силах. Це і відбувається в тій мірі, у який здійснюється зміна домінуючої ролі у виробництві того або іншого фактора виробництва (компоненти продуктивних сил). Послідовна зміна, модифікація, розквіт і спад систем відношень власності визначаються поступальним розвитком продуктивних сил. Критерій історичної виправданості конкретної системи відношень власності полягає в тому, наскільки та або інша форма власності забезпечує в даних конкретно-історичних умовах максимізації соціально-економічної ефективності виробництва, тобто наскільки система відношень власності сприяє підвищенню життєвості людського суспільства при даних наявних природних і матеріально-технічних умовах його існування. Причому при зміні умов ту саму форму власності можна розглядати й оцінювати то як прогресивну, то як регресивну в залежності від того, наскільки вона сприяє або перешкоджає розвитку людини.
«Щоб робити, люди вступають у певні зв'язки і відношення, і тільки в рамках цих суспільних зв'язків і відношень існує їхнє відношення до природи - має місце виробництво» (по Марксові). У процесі виробництва здійснюється присвоєння подвійного типу:
1) предметів природи через процес праці;
2) засобів виробництва, предметів споживання і послуг через суспільну форму.
Присвоєння другого типу, що відбувається між людьми у всіх сферах суспільного відтворення (у безпосередньому виробництві, розподілі, обміні і споживанні), засновує відношення власності. Певними серед них є відношення між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, або відношення власності на засоби виробництва. Вони є основою виробничих відношень, формують тип. Відношення між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва є важлива підсистема виробничих відношень, що розкривається і функціонує як у сфері безпосереднього виробництва, так і при розподілі, обміні і споживанні. Як основні, варто виділити відношення власності на засоби виробництва в сфері безпосереднього виробництва. Саме вони і створюють соціально-економічну форму з'єднання особистих і матеріальних факторів виробництва.
Висновки
Після вивчення виробничих відношень і проблем, пов'язаних із їхнім становленням, можна зробити висновок, що в самому загальному виді це відношення, що виникають між суб'єктами виробничої діяльності при створенні матеріальних засобів і благ, а також послуг, необхідних для задоволення економічних потреб і потреб товариства і його членів із метою забезпечення їхньої життєвості.
Економічні виробничі відношення діляться на організаційно - економічні і соціально-економічні відношення. Організаційно-економічні відношення діляться у свою чергу на відношення з приводу:
-грошового обігу;
-ціноутворення;
-фінансів і кредиту;
-маркетингу;
-менеджменту;
-трудової діяльності;
-поділи, спеціалізації і кооперації праці;
-обміну засобів виробництва.
До соціально-економічних відношень можна віднести відношення власності, відтворення суспільного виробництва в цілому, розподіли прибутків і багатства і т.д.
Економічні виробничі відношення відповідають визначеній формі власності на засоби виробництва, що склалися історично, і діалектично взаємодіють із виробничими силами як факторами виробництва, його ресурсами. Взагалі, відношення власності по своїй економічній суті включають практично усі виробничі відношення.
Література
Башнякин Г.І. Політична єкономія. – К.,1995р.
Гальчинський А.С. Основи єкономічної теорії. – К.,1996р.
Збарський М.І. Ринкові ва та стимули розвитку господарської системи. – Одеса,1997р.
Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи єкономічної теорії: політєкономічний аспект. – К.,1997р.
Морова А.П. Характер, структура та фактори формування єкономічних відносин. – Мінськ,1992р.
Мочерний С.В. Основи єкономічної теорії. – Тернопіль,1993р.
Опанасенко В. Становлення та розвиток державного регулювання ринкових виробничих відносин.// Соц.-єкономічні дослідження в перехідний період. – Л.,1997р.
За редакц. Радіонової І.Ф. Загальна єкономіка. – К.,1995р.
Підприємство в системі єконом. відносин суспільства. – К.,1996р.
