По-перше банк проводить значні обсяги операцій з валютними цінностями в основному з резидентами. У розрізі валют найбільшу частку становлять валюти вільно конвертовані, ресурсна база банку в основному складається із залучених коштів юридичних та фізичних осіб на внутрішньому валютному ринку. Динаміка показників структури активів та пасивів банку позитивна та стабільна, а різновидність операцій з валютними цінностями забезпечує сучасні потреби клієнтів банку та є додатковим джерелом прибутку.

На сьогоднішній день є ще проблема відпливу капіталу, яка охоплює широку сферу питань. При застосуванні тих чи інших важелів державного регулювання важливо розрізняти поняття втечі та ви-везення капіталу. Проведений аналіз руху капіталу свідчить, що значний його відплив із банківської системи України потребує посилення контролю за цим явищем та використання сучасніших методів і механізмів виявлення

зазначених процесів.

Головним інструментом при здійсненні регулятивних дій, на нашу

думку, є валютний контроль, спроможний за допомогою наявно-го комплексу заходів вирішувати завдання, що стоять нині перед економікою України. Питання стосовно ефективності цих заходів у вирішенні проблеми вивезення капіталу залишається відкритим. Парадокс у тому, що варто лише запустити той чи інший регулюючий механізм запобігання порушенням, як з'являються інші лазівки. Так, скорочення обсягів неповернення валютної виручки спровокувало відплив капіталу іншими каналами. Практика свідчить, що застосування лиш окремих механізмів контролю є неефективним — потрібно вживати комплексних заходів.

Загалом, проблема відпливу капіталу в будь-якому його прояві пов'язана з недовірою до вітчизняного ринкового середовища. Закордонні банки для вивезених грошей — усього-на-всього надійний сейф.

Отже, наявність гарної бізнес-ідеї і передумов для її реалізації ще не га-рантує одержання фінансування про-екту. Необхідно привернути увагу по-тенційного інвестора, переконати йо-го в до цільності участі в проекті за допомогою конкретного документа, яким є бізнес-план інвестиційного проекту і розробці якого потрібно приділяти серйозну увагу.

РОЗДІЛ І . ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

1.1. Характеристика та структура валютного ринку

Валютний ринок, як економічна категорія - це система стійких економічних та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних та платіжних документів в іноземних валютах;
Як інституціональний механізм - це сукупність установ і організацій, валютні біржі, брокерські фірми, що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів [26, с 19-21].

Першим таким ринком був ринок золота як грошового товару, де золото продавалось на основі офіційної ціни, що була закріплена міжнародним договором. Офіційна ціна золота за одну тройську унцію (31,1035г) становила в 1837-1934рр. - 20,67 дол. США. Остання офіційна ціна золота становила 42,22 дол. США. 

Валютні ринки у сучасному розумінні склались в XIX ст. Цьому сприяли наступні передумови:

розвиток міжнародних економічних зв’язків;

створення світової валютної системи, що покладає на країни

учасниці визначені обов’язки у відношенні їх національних валютних систем;

широке поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків;

посилення концентрації і централізації банківського капіталу;

розвиток кореспондентських відносин між банками різних країн;

поширення практики ведення поточних кореспондентських рахунків в іноземній валюті;

вдосконалення засобів зв’язку - телеграфу, телефону, телефаксу, що спростили контакти між валютними ринками та знизили ступінь валютного і кредитного ризиків;

розвиток інформаційних технологій, швидкісна передача повідомлень про курси валют, банки, стан їх кореспондентських рахунків, тенденції в економіці та політиці.

До головних функцій валютних ринків можна віднести:

забезпечення виконання міжнародних розрахунків;

забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків (дозволяє суб’єктам МЕВ користуватися національними кредитними та фінансовими ринками для фінансування та проведення операцій по всьому світу. Тобто фірми мають змогу отримувати кредити за найнижчими ставками і у найпривабливішій для них валюті, а потім використовувати залучені кошти для фінансування будь-яких операцій);

страхування валютних та кредитних ризиків (валютні ринки надають можливість суб’єктам МЕВ за допомогою відповідних інструментів (опціони, ф’ючерси, форвардні контракти) зменшити або зовсім уникнути валютних ризиків які пов’язані з проведенням операцій в різних валютах);

отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсiв валют (спекулянт відкриває позицію по певній валюті і очікує зміни курсу, якщо курс змінився таким чином яким очікував спекулянт то він заробить прибуток якщо, ні то збиток);

визначення валютних курсів - діяльність операторів на валютних ринках постійно змінює валютні курси тих валют, з якими працюють на цьому ринку. Існує багато причин зміни валютного курсу певної валюти, але всі вони діють опосередковано через зміну попиту і пропозиції на цю валюту на валютних ринках. Таким чином саме на валютному ринку визначається вартість певної валюти;

диверсифiкацiя валютних резервів банків, підприємств, держав (суб’єкти МЕВ можуть певним чином застрахувати себе від змін валютних курсів шляхом розосередження своїх грошових активів в різних валютах);

регулювання економіки (через зміну валютного курсу відкрита

економіка може регулювати диспропорції які виникають в ній).

Існує чотири групи суб’єктів валютного ринку:

державні установи, основне місце серед яких займають:

центральні банки;

управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, регулювання рівня процентних ставок по вкладенням в національній валюті;

казначейства окремих країн;

юридичні та фізичні особи, зайняті у різноманітних сферах 
зовнішньоекономічної діяльності: компанії, що приймають участь у міжнародній торгівлі; мають попит на іноземну валюту, а також її пропонують; операції здійснюють через банки; компанії, які здійснюють закордонні вкладення активів (Investment Funds, Mohey Market Funds,International Corporations), тобто інвестиційні фонди, крупні міжнародні корпорації; приватні особи - неторгові операції -туризм, переказ заробітної плати, пенсій, гонорарів і продаж готівкової валюти.

комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв’язків: комерційні банки (ТНБ) - проводять основний обсяг валютних операцій, акумулюють загальні потреби ринку у валютних конверсіях, а також у залученні коштів і виходять з ними на інші банки;

валютні біржі та валютні відділи товарних фондових бірж.
валютні