Значення показника ефективності використання залучених коштів в іноземній валюті необхідно аналізувати з урахуванням показників стану відкритої валютної позиції та окремих обмежень валютного законодавства.

Основним фактором впливу на розмір процентної ставки за депозитними операціями є їх ринкова ціна. Середня вартість депозитних ресурсів в іноземній валюті розраховується аналогічно до процедур, що здійснюються за операціями у національній валюті, а саме: як співвідношення витрат за нарахованими та сплаченими процентами до середньої величини залишків відповідних залучених коштів.

Під час здійснення аналізу ресурсної бази банку в іноземній валюті слід розрахувати:

питому вагу валютних депозитів у розрізі їх вартості, термінів та клієнтів;

середню процентну ставку;

загальну величину процентних витрат та її питому вагу у загальній масі процентних витрат банку;

динаміку процентних витрат за валютними ресурсами;

оцінити стабільність ресурсної бази.

У разі наявності у періоді, що аналізується, залучення дорогих міжбанківських ресурсів, необхідно з'ясувати причини, які викликали потребу у додаткових ресурсах - невиконання плану залучення ресурсів, ситуація на валютному ринку та дострокове відкликання коштів клієнтами, низька процентна ставка порівняно з ринковими цінами тощо. Можливо, кошти залучалися для реалізації вигідного проекту клієнта банку, тоді треба оцінити його ефективність. Частка міжбанківських кредитів та депозитів у ресурсній базі повинна пов'язуватись із рівнем залежності банку, який оцінюється на підставі таких даних:

питомої ваги міжбанківських коштів у загальному обсязі валютних

ресурсів;

співвідношення залучених і розміщених міжбанківських ресурсів в іноземній валюті.

Як зазначалося вище, ця категорія ресурсів є найдорожчою, і тому підвищення показників залежності банку від них підвищує вартість ресурсів та відповідно впливає на прибутковість.

Операції з ощадними сертифікатами, облігаціями в іноземній валюті також формують його ресурсну базу. Але, враховуючи обмеження валютного законодавства, необхідність ліцензування окремих із них значно звужують можливості банку щодо його використання.

Одним із джерел ресурсної бази банку є його кредиторська заборгованість, яка формується як у національній, так і в іноземній валюті. Кредиторська заборгованість в іноземній валюті виникає за операціями купівлі-продажу іноземної валюти клієнтів банку та за експортно-імпортними розрахунками клієнтів банку. Враховуючи те, що цей вид ресурсів банку належить до категорії короткострокових, зростання їх питомої ваги у загальних обсягах ресурсів може негативно вплинути на ліквідність банку. У разі браку коштів банку в іноземній валюті для реалізації термінових проектів він може залучити кошти в національній валюті для

наступної купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку у рахунок валютної позиції банку. При цьому важливо дотримуватись установлених нормативів відкритої валютної позиції.

Наступним, відповідним за змістом етапом аналізу діяльності банку на валютному ринку є етап оцінювання доцільності та ефективності розміщення ресурсів в іноземній валюті, аналізу основних їх видів, якості активів, виявлення основних тенденцій розвитку та факторів, що на них впливають. Кредитування в іноземній валюті здійснюється відповідно до вимог валютного законодавства та основних принципів кредитної політики банку. Основним джерелом інформації банку на цьому етапі є бухгалтерські баланси, форми звітності за кредитами, виписки за аналітичними рахунками, кредитні угоди, рішення кредитного комітету, різні форми оперативної (управлінської) інформації. Аналіз валютного напряму (див. табл.2.7) кредитування має такі самі процедури, що й аналіз кредитних операцій у національній валюті.

Таблиця 2.7

Структура кредитів, що надані в іноземній валюті

Кредити | Ста-ном на 01.01.03 р. | % | Ста-ном на 01.01.04 р. | % | Ста-ном на 01.01.05 р. | % | Приріст

Абсолютний | %

Усього | 11 615 | 100.0 | 12  | 100.00 | 14 254 | 100.00 | 812 | 6.99

Кредити, що надані банком | 2500 | 21.52 | 3700 | 29.77 | 38.24 | 31.00 | 1200 | 4800

Кредити, що надані суб’єктам підприємниць-кої діяльності | 9100 | 78.35 | 8700 | 70.01 | 8300 | 6700 | -400 | -4.40

Кредити, що надані фізичним особам | 15 | 0.13 | 27 | 0.22 | 29 | 0.24 | 12 | 80.0

У нашому прикладі обсяг виданих кредитів у іноземній валюті збільшився на 6,99 % за рахунок міжбанківських кредитів та кредитів, що надані фізичним особам під платіжні картки. Ураховуючи те, що прибутковість від міжбанківських кредитів вища, ніж за іншими кредитними операціями, можна відзначити це як позитивну тенденцію. Розвиток карткового бізнесу супроводжується збільшенням емісії платіжних карток, значна частка яких є кредитними, що позитивно впливає на використання

ресурсів банку та їх прибутковість. Для оцінки кредитних операцій в іноземній валюті розраховуються та вивчаються показники:

питома вага валютних кредитів у загальному обсязі активних операцій у валюті;

питома вага валютних кредитів у загальному обсязі кредитних операцій;

динаміка цих показників;

питома вага валютних кредитів у розрізі обсягів, термінів та процентних ставок, видів валют;

динаміка абсолютного та відносного приросту кредитів за їх видами.

Якість кредитного портфеля оцінюється визначенням частки стандартних, пролонгованих,

прострочених, безнадійних кредитів та рівня їх забезпеченості.

Аналіз валютних активів банку щодо їх ліквідності забезпечується оцінюванням їх за ступенем ліквідності та визначення їх обсягів і частки. Зауважимо, що іноземна валюта є найбільш ліквідним інструментом грошового ринку, тому порівняно з аналогічними інструментами у національній валюті валютні активи мають вищий рейтинг. Але, як зазначалося вище, має значення також конвертованість валюти.

Аналіз дохідності валютних активів є найбільш важливим напрямом оцінки їх якості, оскільки підвищення дохідності - основна мета діяльності банку у цій сфері. До цієї категорії активів належать ті валютні активи, що приносять постійний прибуток.

Необхідно згрупувати валютні активи:

дохідні активи;

активи, що не приносять постійного доходу;

недохідні активи.

Слід також визначити їх питому вагу та вивчити їх динаміку.

Завершальним етапом структурного