Відплив значної частини валютних коштів (за станом на 21.11.2000 р. близько 1.5 млрд. доларів США) є наслідком неповернення експортного валютного виторгу, ненадходження товарів і послуг у рахунок погашення авансових платежів за імпортом, заниження цін експортної та завищення цін імпортної продукції.

У країні сформувалась організована мережа економічних суб'єктів, які господарюють, «спеціалізуючись» на використанні «сірих» схем переказу валютних коштів за межі України та формально прикриваючись зовнішньоторговельними контрактами (фактично — фіктивними угодами). Такий стан речей значною мірою є наслідком вільного доступу суб'єктів господарювання на зовнішній ринок. Нині, через десять років роботи в умовах лібералізації зовнішньоторговельної діяльності, стають очевидними негативні сторони практики вільного, необмеженого виходу на зовнішній ринок. Власне кажучи, це дає змогу організовувати широкомасштабний відплив валютних ресурсів із країни.

Одним із найважливіших завдань органів валютного контролю у сфері зовнішньоторговельних операцій суб'єктів господарювання є питання повернення валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами. Чинним законодавством України встановлено 90-денний термін надходження товарів та платежів за експортно-імпортними операціями резидентів. Перевищення цього терміну дозволяється лише за наявності ліцензії Національного банку. Недотримання зазначених норм тягне за собою застосування штрафних санкцій до резидентів-порушників.

Розрахунки за експортно-імпортними операціями між резидентами України та юридичними особами-нерезидентами України проводяться через кореспондентські рахунки банків-не-резидентів, відкриті у вітчизняних уповноважених банках у гривні та іноземній валюті.

Аналіз свідчить, що основними «боржниками» за експортно-імпортними операціями є країни СНД і Балтії (54% від загальної заборгованості за експортними операціями та 65% — за імпортними операціями), а також США (13% від загальної заборгованості за імпортними операціями) та Швейцарія (11% від загальної заборгованості за експортними операціями) [9, с 5-7].

Аналізуючи стан справ із неповерненням валютної виручки, зазначимо, що основне завдання валютного контролю нині залишається незмінним: обмеження масштабів відпливу капіталу з країни за одночасної підтримки рівня пропозиції валюти на внутрішньому валютному ринку.

Отже, можемо сформулювати такі засади вдосконалення системи валютного контролю в Україні.

Головне — посилити дієвість заходів, що перешкоджають відпливу капіталу. За своєю природою він належить до категорії процесів, які не можна зупинити, не усунувши фундаментальні причини. В умовах України це означає, що зусилля органів валютного контролю щодо протидії відпливу капіталу випливають із вирішення проблеми забезпечення інвестиційної активності, піднесення на цій основі економіки країни та підтримання її стійкого розвитку.

Зростання масштабів відпливу капіталу свідчить про критичність ситуації. Пропонується кілька шляхів вирішення цієї проблеми.

Щоб відсікти від зовнішньоторговельної діяльності величезну кількість «фірм-одноденок», необхідно запровадити ліцензування зовнішньоекономічної діяльності: займатися зовнішньоторговельною діяльністю можуть лише ті фірми, які мають тривалий (не менше двох років) досвід роботи на внутрішньому ринку, бездоганну податкову і кредитну історію та кваліфіковані кадри, що вміють працювати на зовнішньому ринку.

Добре продумана й організаційно забезпечена процедура ліцензування, безумовно, дасть значний ефект як щодо скорочення масштабів відпливу капіталу з країни, так і щодо стабілізації споживчого й валютного ринків за рахунок зведення до мінімуму спекулятивних операцій з іноземною валютою.

Останнім часом багато мовиться про створення сприятливих умов для повернення із-за кордону валютних коштів українських резидентів шляхом амністії тіньових капіталів. Та перш ніж реалізувати цю привабливу, на перший погляд, ідею, треба зважити, що тінізація економіки відбувається внаслідок: а) надмірно високих по-датків; б) прогалин у чинному законодавстві.

Оскільки передумови тінізації економіки України не ліквідовано, доходимо логічного висновку: амністія тіньових капіталів торкнеться лише тих тіньовиків, яких уже виявлено правоохоронними органами. Що ж до правопорушників, котрі не легалізували свої капітали, то вони продовжуватимуть працювати в «тіні», оскільки їх основна мотивація — не страх притягнення до відповідальності за порушення законодавства, а прагнення ухилитися від податків.

Важливим елементом валютного контролю є контроль не лише за суб'єктами господарювання, а й безпосередньо за каналами відпливу капіталів та за установами, через які цей відплив здійснюється. Не піддаються економічній логіці обсяги валютних коштів, що обертаються на кореспондентських рахунках, відкритих в українських банках іноземними бан-ками, зареєстрованими в офшорних зонах. Ці обсяги свідчать про очевидну деформованість зовнішньоторговельних і фінансових потоків та використання схем вивезення валютних коштів за кордон через кореспондентські рахунки офшорних банків.

Щоб запобігти відпливу капіталів з України, пропонуємо такі заходи валютного регулювання і контролю:

- запровадити вимогу щодо обов'язкового відкриття юридичними особами-резидентами гривневих депозитів в уповноважених банках у розмірі 100% коштів, перерахованих на купівлю валюти для оплати імпорту товарів до їх увезення в країну, тобто під контракти, якими передбачається здійснення авансових платежів. Це послабить вплив несумлінного бізнесу в зовнішній торгівлі на стан внутрішнього валютного ринку. Однак при цьому

- і це треба сказати прямо — можуть бути частково порушені й інтереси добросовісних імпортерів. Тому слід нормативно звільнити імпортерів від необхідності депонувати гривневі кошти при купівлі валюти з використанням ними таких загальноприйнятих у міжнародній зовнішньоторговельній практиці інструментів забезпечення, як відкриття безвідкличних акредитивів;

- використовувати договори страхування ризику неповернення переведеної за імпортними контрактами

іноземної валюти шляхом отримання гарантій першокласних іноземних банків як забезпечення виконання зобов'язань нерезидентів за договорами,