ВИСНОВКИ

Таким чином можна зробити наступний висновок, що в умовах побудови ринкової економіки в сфері грошово-кредитної політики НБУ в межах своїх повноважень буде намагатися вживати заходів, спрямовані на створення основ довгострокових перспектив зростання реального виробництва, високій зайнятості і стабільності цін.

Першочерговою проблемою, що виникла зараз перед Національним банком і всією банківською системою, є подолання високих темпів інфляції. Для досягнення цієї мети НБУ вважає за необхідне прийняття комплексу мір.

Відрегулювати принципи емісійної політики в Україні, що будуть будуватиь на наступних основах: Національний банк повинний бути єдиним емісійним центром, емісійна діяльність Уряду (через бюджет) і комерційних банків забороняється; поступово скоротити централізовані кредити Національного банку для покриття дефіциту бюджету і внутрішнього державного боргу. Національний банк буде здійснювати заходу щодо обмеженню грошової маси в звертанні тільки через сугубо ринкові важелі, що маються в його розпорядженні, а саме - через офіційну ставку рефінансування і резервні вимоги.

Також з метою узяття під контроль впливу державних витрат на інфляційні процеси Уряд повинний створити чітку законодавчу основу заборони проведення витрат держави поза межах державного бюджету з використанням кредитної емісії, уникаючи перекладання фінансової і бюджетної незбалансованості на банківську систему, що підриває стабільність національної валюти.

Необхідно відмовитися від існуючої практики цільового розподілу кредитів через НБУ відповідно до постанов і рішень Верховної Ради України й Уряду.

Забезпечити кредитну підтримку виробництва, що буде здійснюватися шляхом надання кредитів комерційним банкам на високоефективні програми і під конкретні зобов'язання підприємств по випуску продукції, здешевлення кредитів під пріоритети через компенсаційні виплати підприємствам з державного бюджету.

Необхідно досягти позитивної процентної ставки по кредитах шляхом підвищення дисконтної ставки Національного банку з урахуванням темпів інфляції, що дозволить на ринкових основах здійснювати регулювання кредитного ринку, усунути зловживання при наданні кредитів комерційними банками, забезпечити реальний захист внесків населення і засобів підприємств від знецінювання.

Внести в перелік першочергових задач з урахуванням необхідності проведення твердої грошово-кредитної політики розвиток альтернативних джерел залучення необхідних фінансових ресурсів у звертання шляхом розвитку ринку цінних паперів підприємств, включаючи оформлення зобов'язань підприємств векселями.

Забезпечити надійність платіжної системи України через впровадження електронного звертання грошей, скорочення термінів здійснення розрахункових операцій і посилення відповідальності за їхнє порушення.

У сфері готівки впроваджувати політику упорядкування касового обслуговування підприємств, стимулювання залучення вільних засобів населення на внески в банках, розвиток безготівкових розрахунків у споживчій сфері за допомогою чеків, кредитних карток і т.п.

Здійснювати регулювання діяльності комерційних банків через систему нормативів, що забезпечували б фінансову стабільність і стійку ліквідність, захист інтересів вкладників.

Отже валютний курс і надалі залишати-меться важливим фактором стабільності гривні, її подальша курсова динаміка значною мірою залежатиме від ефективності національного виробництва: зниження його енергоємності, технологічного оновлення виробничих потужностей, поліпшення інвестиційного клімату в країні та ство-рення умов для стійкого

підвищення продуктивності праці.

Також, треба, ще зазначити, що проблема відпливу капіталу на нині охоплює широку сферу питань. При застосуванні тих чи інших важелів державного регулювання важливо розрізняти поняття втечі та ви-везення капіталу. Проведений аналіз руху капіталу свідчить, що значний його відплив із банківської системи України потребує посилення контролю.

Головним інструментом при здійсненні регулятивних дій, на мою думку, є валютний контроль, спроможний за допомогою наявно-го комплексу заходів вирішувати завдання, що стоять нині перед економікою України. Питання стосовно ефективності цих заходів у вирішенні проблеми вивезення капіталу залишається відкритим. Парадокс у тому, що варто лише запустити той чи інший регулюючий механізм запобігання порушенням, як з'являються інші лазівки. Так, скорочення обсягів неповернення валютної виручки спровокувало відплив капіталу іншими каналами. Практика свідчить, що застосування лиш окремих механізмів контролю є неефективним — потрібно вживати комплексних заходів.

Загалом, проблема відпливу капіталу в будь-якому його прояві пов'язана з недовірою до вітчизняного ринкового середовища. Закордонні банки для вивезених грошей — усього-на-всього надійний сейф.

Нині в Україні склалася ситуація, за якої і вітчизняні, і західні інвестори зацікавлені вкладати гроші в проекти довгострокового розвитку. При цьому перевага надається підприємствам, котрі мають обґрунтовану комплексну інвестиційну програму, що складається з кількох окремих проектів, якими визначено реальний обсяг, структуру і напрями інвестицій, спрямованих на розвиток виробництва, підвищення його ефективності і збільшення прибутку. Нині підприємства, які активно роз-виваються, стикаються з необхідністю залучення інвестицій, тобто з вкладен-ням інвестиційних коштів (власних або позичкових) у різні проекти з ме-тою організації нових, модернізації та розширення діючих виробництв, максимізації прибутку тощо.

Отже, наявність гарної бізнес-ідеї і передумов для її реалізації ще

не га-рантує одержання фінансування про-екту. Необхідно привернути увагу по-тенційного інвестора, переконати йо-го в доцільності участі в проекті за допомогою конкретного документа, яким є бізнес-план інвестиційного проекту і розробці якого потрібно приділяти серйозну увагу.

Бізнес-план дає можливість всебічно оцінити якість розробленої бізнес-ідеї, ефективність обраного бізнесу в майбутньому, спрогнозувати й оцінити можливі ризики, визначити комерційну і бюджетну ефективність проекту, довести ідею і мету проекту до акціонерів, потенційних партнерів та інвесторів.

Успіх інвестиційного проекту безпосередньо пов'язаний з умінням кваліфіковано подати потенційному інвестору переконливу методику розрахунку й управління можливими ризиками, а також — відповідні гарантії приросту чи щонайменше — повернення вкладеного капіталу.

Отже можна сказати, що інвестиційний процес завжди пов'язаний з ризиком. Причому чим довготриваліший проект і строки його окупності, тим він ризикованіший.

Отже треба визнати, що на сьогоднішній день валютний ринок України потребує великої реструкторизацію. І хоч за роки своєї незалежності ми внесли вагомі зміни (покращення), але це тільки маленька сота частина