Інакше кажучи, від підвищення РОК гривні користь отримають не тільки імпортери, але й населення, купівельна спроможність якого зросте, і держава, для якої змен-шується вартість обслуговування зовнішнього боргу. Реалізація політики підвищення РОК гривні стане вагомою складовою у системі заходів, спрямованих на забезпечен-ня зовнішньої платоспроможності

української держави.

З точки зору нормалізації розподільних процесів, зниження експортної премії та більш рівномірний розподіл доходів між секторами економіки позбавлять експортний сектор необгрунтованих переваг і сприятимуть більш динамічному розвиткові галузей, орієнтованих на внутрішній ринок.

Отже, зміцнення РОК гривні має стати стратегічною метою

валютно-курсової політики в Україні. Ревальвація РОК із річними темпами 6,7-10.9% скорочуватиме розрив між зовнішніми і внутрішніми цінами в Україні та сприятиме досягненню економічно обгрунтованого рівня обмінного курсу, що. у свою чергу, створюватиме умови для збалансованого розвитку національного виробництва.

Також можна сказати, що валютна політика Національного Банку України за роки становлення і вітчизняного валютного ринку, засвідчує вагомий внесок Національ-ного банку в розбудову збалансованої та самодостатньої фінансової системи країни. Що вдалося зробити за цей час? Здобувши незалежність, Україна фактично не мала власної грошової одиниці. Минуло не так багато часу, а ми вже відзначили торік перше десятиріччя національної валюти — одного із суттєвих атрибутів державності.

Протягом перших років існування національного валютного ринку його дисбаланси не лише висвітлювали загальноекономічні диспропорції, а й провокували підвищені девальваційні та інфляційні очікування. Сьогодні курсова стабільність гривні є запорукою передбачуваної динаміки цін.

У минулому десятиріччі єдиним загальновизнаним засобом грошових заощаджень слугувала іноземна готівка, внаслідок чого попит на неї стійко перевищував пропозицію. У 2000 — 2003 роках ситуацію вдалося змінити на протилежну. Наприкінці 2004-го та на початку 2006 року підвищений попит на іноземну готівку значною мірою зумовлювався не так економічними чинниками, як невизначеністю політичних процесів [7, с 62].

Розбудовуючи власну валютно-фінансову систему, Україна була змушена формувати свої перші міжнародні резерви за рахунок зовнішніх запозичень, які тривалий час стабілізували курсову динаміку гривні та внутрішніх цін.

Сьогодні ж міжнародні резерви Національного банку України становлять понад 24 млрд. доларів США (див. рис. 1.3). Причому вони майже на 17% перевищують монетарну базу.

Рис 1.3 Динаміка міжнародних резервів (за поточним курсом) у 2004 — 2007 роках

Упродовж 2000 — 2005 років Національний банк України сприяв стабілізації курсу гривні щодо долара США. У такий спосіб було підтримано процеси фінансового оздоровлення, уповільнення інфляції та початку економічного зростання.

Виважена валютна політика Національного банку стимулювала не лише швидке накопичення міжнародних резервів, а й вирішення стратегічного завдання — збереження внутрішньої і зовнішньої стабільності національної грошової одиниці. Остання слугувала надійним орієнтиром для вітчизняних підприємців та іноземних інвесторів.

Зважаючи на швидкий приплив короткострокового капіталу на

початку 2005 року і різке зростання надходжень валюти, яка притримувалася за кордоном під час політичної невизначеності, а також з метою приведення валютного курсу у відповідність із бюджетними параметрами, затвердже-ними Верховною Радою України в березні 2005 року, Національний банк 21 квітня здійснив разове зміцнення курсу гривні щодо долара США на 2.7%. Це миттєво:

ліквідувало негативний потенціал ревальваційних очікувань;

допомогло уникнути панічних настроїв серед населення;

сприяло припиненню припливу короткострокового капіталу;

знизило інфляційні очікування.

Із квітня 2005 року і донині Національний банк утримує офіційний курс гривні щодо долара США на рівні 5.05 грн./дол. США (за винятком короткого періоду в червні — липні 2005 ро-ку, коли курс становив 5.055 грн./дол. США).

Утримуючи стабільним офіційний курс гривні щодо долара США, Національний банк не застосовує жорсткої фіксації обмінних курсів, які формуються на валютному ринку України та відображають коливання валютного попиту й пропозиції.

У 2006 році гривня подешевшала відносно євро та російського рубля відповідно на 11.4% та 9.3%, відображаючи кон'юнктуру міжнародних ринків [7, с 65 ].

Наведені курсові зміни сприяли підвищенню конкурентної позиції вітчизняної продукції. Загальна ефективність останніх могла б виявитися суттєвішою, якби не прискорення інфляції в Україні наприкінці року. Загалом за 2006 рік РЕОК гривні знизився на 3.3%, що позитивно вплинуло на конкурентоспроможність національного товаровиробника.

Незважаючи на ускладнення ситуації на валютному ринку України на початку 2006 року, що було зумовлено несприятливою зовнішньою кон'юнктурою, зростаючою невизначеністю з обсягами та цінами на імпортований газ і політичною напруженістю передвиборчого періоду, сальдо інтервенцій Національного банку торік виявилося позитивним (906 млн. дол. США). Останнє разом із надходженням коштів від розміщення урядом України облігацій зовнішньої державної позики (1.9 млрд. дол. США) при вчасному здійсненні платежів із погашення та обслуговування зовнішнього державного боргу зумовило зростання обсягу міжнародних резервів.

У 2007 році зберігається домінування пропозиції іноземної валюти над попитом на неї та збільшення обсягів міжнародних резервів.

Отже валютний курс і надалі залишатиметься важливим фактором стабільності гривні, її подальша курсова динаміка значною мірою залежатиме від ефективності національного виробництва: зниження його енергоємності, технологічного оновлення виробничих потужностей, поліпшення інвестиційного клімату в країні та ство-рення умов для стійкого

підвищення продуктивності праці.

РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

2.1. Діяльність посередників на валютному ринку України

Поглиблення спеціалізації в діяльності економічних суб'єктів і диверсифікація напрямків укладання капіталу об'єктивно посилюють роль професійного посередництва на фінансовому ринку України.

Розглядаючи змістовно-структурну характеристику поняття «фінансове посередництво», слід зазначити, що міжнародна й вітчизняна економічна термінологія і юриспруденція не містять його достатньо вичерпного